Ухвала

від 29.01.2014 по справі 820/7912/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 р.Справа № 820/7912/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника позивача Швайка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 820/7912/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел ДМІ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів України в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіестел ДМІ", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області від 07.08.2013р. №0000222201 та №0000232201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіестел ДМІ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 36371485.

ТОВ "Сіестел ДМІ" знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за № 38787, є платником податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Відповідачем - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області, на підставі наказу про проведення перевірки від 15.0.72013 року №39, виданого ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів України у Харківській області (а.с. 82), головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Клімовою Іриною Олександрівною, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, (зі змінами та доповненнями), проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел ДМІ", код ЄДРПОУ 33118839, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "ПрофІнтерБудСервіс" (код ЄДРПОУ 35275749) за грудень 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 25.07.2013 року № 46/20-30-22-01/36371485 (а.с. 9-22).

07.08.2013 року з посиланням на зазначений акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000232201, яким ТОВ "Сіестел ДМІ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 23500,00грн. з яких: 18800,00грн. - основний платіж, 4700,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.23);

- №0000222201, яким ТОВ "Сіестел ДМІ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 29385,00грн., з яких: 23500,00грн. - основний платіж, 5875,00грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.24).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості складених ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Сіестел ДМІ" у перевіреному періоді мав господарські відносини з підприємством ТОВ "ПрофІнтерБудСервіс".

На підставі договору від 01.11.2010 року №127 (а.с.52), укладеного між ТОВ "Сіестел ДМІ" (замовник) та ТОВ "ПрофІнтерБудСервіс" (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання відповідно до вимог проектно - кошторисної документації, будівельних норм та правил в обумовлений Договором строк виконати роботи: комплекс підготовчих робіт по організації будівництва та інші будівельні роботи на об'єкті, що реставрується: Пам'ятник архітектури та історії місцевого значення "Садиба Кесслеров. Житловий будинок, в якому проживав ОСОБА_3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з Проектом організації будівництва 54 2010-ПОС, розробленими ТОВ "НТПО "Крим".

Реальність виконання цього договору підтверджується податковою накладною від 30.12.2010 року №13525 на загальну суму з ПДВ 112797,60грн.(а.с.68)

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 16.03.2011року, від 04.02.2011 року, 09.11.2011 року, 20.03.2012 року (а.с.69-72).

Реальність виконання вказаного договору також підтверджується зведеним кошторисом розрахунку вартості будівництва №1 на загальну суму 11279760,00грн., (а.с.53) локальним кошторисом 32-1-1, (а.с.54-57), відомістю ресурсів (а.с.59-61), розрахунком №1-2 (а.с.62, 66), актом прийому виконаних будівельних робіт №30/12-29 за грудень 2010 року (а.с.63-64), актом прийому - передачі матеріалів за грудень 2010 року (а.с.67).

Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наявні в матеріалах справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за вищевказаним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, підприємство ТОВ "Профінтербудсервіс" було зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб (код ЄДРПОУ: 35275749) та зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва №100265799 від 30.01.2010р., виданого ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, що не заперечується відповідачем, та зазначається в акті ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 09.03.2011р. № 401/23-35275749 (а.с. 86-102).

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

До того ж в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, і тому межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості складених ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 820/7912/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 р. Головний спеціаліст

Чуйко І.О.