Постанова

від 23.01.2014 по справі 2а-14136/12/0170/31

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 р. (17:37) Справа №2а-14136/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Деймос Проджект"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - Андрєєва Л.В., паспорт НОМЕР_5; Богатіков С.А., паспорт: НОМЕР_4;

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "Деймос Проджект" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 р. №00115602204 та №0011612204.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, замінив відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з контрагентами ТОВ БВП "Строітель Плюс", ПП "Ротонда Торг", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс". Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, відображених у письмових запереченнях, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про відкладення розгляду справи (оголошення перерви) (а.с. 40).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.02.2013 р. у справі було призначено комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу, висновки якої долучені до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 24.09.2012 р. по 28.09.2012 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Деймос Проджект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строітель Плюс", ПП "Ротонда Торг", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс" за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складений акт № 6932/22-1/33530303 від 05.10.2012 р.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

1. п 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР та п.п. 14.1.185 п.п 14.1.191 п. 14.1 статі 14, п. 138.1.1 п. 138.1, п 1382, п. 138.8 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 324713 грн., у т.ч:

- за 3-й квартал 2009 року - в сумі 10096 грн.,

- за 1-й квартал 2010 року - в сумі 55124 грн.,

- за 2-й квартал 2010 року - в сумі 87726 грн.,

- за 3-й квартал 2010 року - в сумі 95164 грн.,

- за 4-й квартал 2010 року - в сумі 26 107 грн.,

- за 1-й квартал 2011 року - в сумі 27 970 грн.,

- за 3-й квартал 2011 року - в сумі 4 130 грн.,

- за 4-й квартал 2011 року - в сумі 18 396 грн.

2. пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 14.1.181, п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст.200, п. 201.4, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 261338 грн., у т.ч.:

за липень 2009 року - в сумі 3 483 грн.,

за серпень 2009 року - в сумі 4 594 грн.,

за січень 2010 року - в сумі 17 833 грн.,

за лютий 2010 року - в сумі 26266 грн.,

за квітень 2010 року - в сумі 26 699 грн.,

за травень 2010 року - в сумі 35262 грн.,

за червень 2010 року - в сумі 8220 грн.,

за липень 2010 року - в сумі 12154 грн.,

за серпень 2010 року - в сумі 63 977 грн.,

за жовтень 2010 року - в сумі 14 720 грн.,

за грудень 2010 року - в сумі 6 166 грн.,

за січень 2011 року - в сумі 14669 грн.,

за лютий 2011 року - в сумі 7707 грн.,

за вересень 2011 року - в сумі 3 591 грн.,

за жовтень 2011 року - в сумі 3 647 грн.,

за грудень 2011 року - в сумі 12350 грн.

Обґрунтовуючи вказані висновки, податкова інспекція в зазначеному акті посилається на непідтвердження реальності проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

За результатом проведеної перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС 12.12.2012 р. були виписані податкові повідомлення-рішення:

- № 0011612204 про збільшення Приватному підприємству "Деймос Проджект" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 380648,25 грн., у тому числі 314617,00 грн. за основним платежем та 66031,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00115602204 про збільшення Приватному підприємству "Деймос Проджект" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 310983,25 грн., у тому числі 253261 грн. за основним платежем та 57722,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в охоплений перевіркою період Приватне підприємство "Деймос Проджект" знаходилось у фінансово-господарських відносинах з низкою контрагентів, зокрема з: ПП "Ротонда Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс", ТОВ БВП "Строітель Плюс".

1. Так, між позивачем та ПП "Ротонда Торг" був укладений усний правочин купівлі-продажу (поставки), на виконання якого продавцем був поставлений товар (будівельні матеріали) на загальну суму 101296,44 грн., в т.ч. ПДВ - 16 882,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-00036 від 15.01.2010 р. Вартість товарів згідно накладної сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями чеків, відомість дослідження яких наведено, зокрема, в додатку № 3 до висновку експертизи № 11 від 20.11.2013 р.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ПП "Ротонда Торг" була виписана податкова накладна № 36 від 15.01.2010 р. на загальну суму 101296,44 грн., в т.ч. ПДВ - 16 882,74 грн., яка отримана позивачем згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вказаний звітний період.

2. Між позивачем та ПП "Кримспецтехнолоджи" укладено договір купівлі-продажу обладнання № 5-2010/271 від 01.05.2010 р., згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти це обладнання і оплатити його.

На виконання умов цього договору продавцем був поставлений товар (2 стелажі алюмінієвих) на загальну суму 3120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-346 від 25.06.2010 р. У зв'язку з цим фактом (отримання товару) ПП "Кримспецтехнолоджи" була виписана податкова накладна № 346 від 25.06.2010 р. на вищенаведену суму, яка отримана позивачем згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вказаний звітний період.

3. Між позивачем (замовник) та ПП "Севелітстрой" (підрядник) укладено договір підряду № 166 від 01.02.2010 р., згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: Реконструкція будівель і споруд по вул. Крилова 162 в м. Сімферополі під Кримський центр ПТО ДСЗ.

01.02.2010 р. між ПП "Деймос Проджект" (покупець) та ПП "Севелітстрой" (продавець) також укладено договір купівлі-продажу № 2-2010/862, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність ПП "Деймос-Проджект" обладнання, а ПП "Деймос-Проджект" зобов'язується прийняти це обладнання і оплатити його.

На виконання умов укладених договорів ПП "Севелітстрой" були виконані відповідні підрядні роботи та поставлені ТМЦ на загальну суму 576 153,95 грн., в т.ч. ПДВ - 96025,66 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт за лютий, червень та липень 2010 р.. а також наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН 833 від 11.05.2010 р., № РН 1927 від 16.08.2010 р.

За фактом настання першої з подій (виконання підрядних робіт та отримання товарів) ПП "Севелітстрой" були виписані податкові накладні № 454 від 26.02.2010 р., № 833 від 11.05.2010 р., № 710 від 30.06.2010 р., № 894 від 30.07.2010 р. та № 1927 від 16.08.2010 р. на загальну суму 576 153,95 грн., в т.ч. ПДВ - 96025,66 грн., які були отримані позивачем згідно з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за вказані звітні періоди.

4. З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного між позивачем та ТОВ "Бренд Строй" договору купівлі-продажу обладнання № 15-2010/1083 від 03.12.2010 р. ПП "Деймос Проджект" придбало насосну станцію CO-3 3204 ER Wilo загальною вартістю 312785,52 грн., в т.ч. ПДВ - 52130,92 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН 129 від 23.02.2011 р.

За фактом настання першої з подій (отримання коштів за товар 19.01.2011 р. та отримання товару 23.02.2011 р.) ТОВ "Бренд Строй" були виписані податкові накладні № 70 від 19.01.2011 р. та № 371 від 23.02.2011 р. на загальну суму 312785,52 грн., в т.ч. ПДВ - 52130,92 грн., які були отримані позивачем згідно з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за вказані звітні періоди.

5. Приватним підприємством "Деймос Проджект" (покупець) та ПП "Базис Торг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 16-2010 від 01.04.2010 р., згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця обладнання, сантехнічні та будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти це майно і сплатити його вартість.

Як свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № РН 218 від 06.04.2010 р., продавцем був поставлений товар (будівельні матеріали, радіатори тощо) на загальну суму 160196,69 грн., в т.ч. ПДВ - 26699,45 грн. У зв'язку з цим фактом (отримання товару) ПП "Базис Торг" була виписана податкова накладна № 218 від 06.04.2010 р. на вищенаведену суму, яка отримана позивачем згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вказаний звітний період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного між позивачем та ПП "Базис Торг" договору про консалтингові послуги № 89 від 01.10.2010 р., останнім були надані позивачу консультаційні послуги з підготовки документів на отримання будівельної ліцензії загальною вартістю 26000,00 грн., у тому числі ПДВ - 4333,33 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт № 425 від 14.10.2010 р.

За фактом настання першої з подій (отримання послуг) ПП "Базис Торг" була виписана податкова накладна № 425 від 14.10.2010 р. на загальну суму 26000,00 грн., у тому числі ПДВ - 4333,33 грн.

Отримання позивачем зазначеної податкової накладної підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вказаний звітний період.

6. Між позивачем (покупець) та КП "Альянс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу обладнання № 1-2010/2232 від 07.01.2010 р., згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти це обладнання і оплатити його вартість.

01.10.2010 р. позивачем укладено з КП "Альянс" договір № 196 про складання кошторисної документації, згідно умов якого ПП "Деймос-Проджект" доручає, а КП "Альянс" зобов'язується скласти кошторисно-договірну документацію по об'єкту Реконструкція будівель і споруд по вул. Крилова 162 в м. Сімферополі під Кримський центр ПТО ДСЗ.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладених між зазначеними суб'єктами господарювання договорів, а також усного правочину оренди, КП "Альянс" поставлені позивачу товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали), наданий в оренду агрегат для зварювання поліетиленових труб, а також виконані роботи зі складання кошторисної документації, вартість яких в сукупності складає 419184,57 грн., у тому числі ПДВ - 69864,09 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН 2927 від 06.08.2010 р., № РН 3980 від 12.10.2010 р., а також актами виконаних робіт (наданих послуг): № ОУ-1588 від 30.09.2011 р., № ОУ-1589 від 30.09.2011 р., № ОУ-2835 від 31.10.2011 р., № ОУ-2841 від 31.10.2011 р., № ОУ-239 від 217.12.2011 р., № ОУ-240 від 27.12.2011 р.

За фактом настання першої з подій (отримання товарів чи послуг) КП "Альянс" були виписані податкові накладні № 2927 від 06.08.2010 р., № 3980 від 12.10.2010 р., № 283 від 30.09.2011 р., № 284 від 30.09.2011 р., № 239 від 31.10.2011 р., № 240 від 31.10.2011 р., № 239 від 27.12.2011 р., № 240 від 27.12.2011 р. на загальну суму 419184,57 грн., у тому числі ПДВ - 69864,09 грн., які були отримані позивачем згідно з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за вказані звітні періоди.

7. Між позивачем та ТОВ БВП "Строітель Плюс" укладено ряд договорів:

- № 1541 від 10.01.2010 р., предметом якого є надання транспортних послуг з перевезення грузу;

- № 386 від 01.07.2010 р., предметом якого є складання кошторисно-договірної документації по об'єкту Реконструкція будівель і споруд по вул. Крилова 162 в м.Сімферополі під Кримський центр ПТО ДСЗ;

За період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. ПП "Деймос-Проджект" отримало від ТОВ БВП "Строітель Плюс" послуги на загальну суму 115880,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19 313,33 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт.

За фактом настання першої з подій (отримання послуг) ТОВ БВП "Строітель Плюс" були виписані податкові накладні на суму 115880,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19313,33 грн., які були отримані позивачем згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена позивачем у повному обсязі.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком проведеного в рамках цієї справи експертного дослідження.

Сума ПДВ за вищенаведеними накладними (отриманими від ПП "Ротонда Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс", ТОВ БВП "Строітель Плюс") в загальній сумі 253261 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту:

січня 2010 року - в сумі 17 833 грн.,

лютого 2010 року - в сумі 26266 грн.,

квітня 2010 року - в сумі 26 699 грн.,

травня 2010 року - в сумі 35262 грн.,

червня 2010 року - в сумі 8220 грн.,

липня 2010 року - в сумі 12154 грн.,

серпня 2010 року - в сумі 63 977 грн.,

жовтня 2010 року - в сумі 14 720 грн.,

грудня 2010 року - в сумі 6 166 грн.,

січня 2011 року - в сумі 14669 грн.,

лютого 2011 року - в сумі 7707 грн.,

вересня 2011 року - в сумі 3 591 грн.,

жовтня 2011 року - в сумі 3 647 грн.,

грудня 2011 року - в сумі 12350 грн., про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за ці звітні періоди.

Крім того, вартість товарів та послуг, отриманих від зазначених контрагентів у сумі 314617,00 грн., була віднесена позивачем до складу валових витрат та витрат, що обчислюються при визначенні об'єкта оподаткування:

1-го кварталу 2010 року - в сумі 55124 грн.,

2-го кварталу 2010 року - в сумі 87726 грн.,

3-го кварталу 2010 року - в сумі 95164 грн.,

4-го кварталу 2010 року - в сумі 26 107 грн.,

1-го кварталу 2011 року - в сумі 27 970 грн.,

3-го кварталу 2011 року - в сумі 4 130 грн.,

4-го кварталу 2011 року - в сумі 18 396 грн.

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим стверджує про відсутність у позивача права на віднесення вказаних сум до податкового кредиту, валових витрат та витрат, що обчислюються при визначенні об'єкта оподаткування вищенаведених податкових періодів, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна має містити всі обов'язкові реквізити, які визначені в п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

З 01.01.2011 року порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП "Ротонда Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс" та ТОВ БВП "Строітель Плюс" (в частині надання консультаційних послуг та надання в оренду обладнання), був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який підлягав застосуванню на момент здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами до 01.01.2011 року, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з та підставою для відображення сум за угодами в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ПП "Ротонда Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс", ТОВ БВП "Строітель Плюс", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманих актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з контрагентами: ПП "Ротонда Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс" та ТОВ БВП "Строітель Плюс", суд зазначає наступне.

За вказаними угодами Приватним підприємством "Деймос Проджект" в охопленому перевіркою періоді було придбано товарно-матеріальні цінності, сантехнічні та будівельні матеріали, отримано в оренду обладнання; контрагентами-суб'єктами господарювання позивачеві також надані підрядні, консалтингові послуги, а також послуги зі складання кошторисної документації.

Суд звертає увагу на те, що одними з видів господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових та нежитлових будівель (41.20), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12) та оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73).

Тобто, отримання зазначених послуг та товарно-матеріальних цінностей від контрагентів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. та подальше використання у власній господарській діяльності, зокрема під час будівництва, відповідає видам діяльності ПП "Деймос Проджект" та пов'язано з господарською діяльністю останнього.

З матеріалів справи вбачається, що в охоплений перевіркою період між ВАТ "Монтажне управління № 14" (генпідрядник) та позивачем (субпідрядник) було укладено ряд договорів підряду про виконання будівельних робіт з реконструкції будівель та споруд, зокрема влаштування водопроводу, каналізації та опалення на наступних об'єктах:

- за договором № 32 від 18.05.2010 р. - на об'єкті по вул. Крилова 162 в м. Сімферополі під "Кримський центр ПТО ДСЗ "Навчальний корпус та гуртожиток ІІІ черга";

- за договором № 34 від 21.05.2010 р. - на об'єкті по вул. Крилова 162 в м. Сімферополі під "Кримський центр ПТО ДСЗ "Навчально-виробничі майстерні з лекційними аудиторіями ІІ черга";

- за договором № 39 від 26.08.2010 р. - на об'єкті по вул. Крилова 162 в м. Сімферополі під "Кримський центр ПТО ДСЗ "Тренинг центр ІV черга";

- за договором № 2 від 01.03.2011 р. - на об'єкті по вул. Дзюбанова, пер. Герцена, вул. Проїзна, вул. Чернишевського 11, 1, 27, 2 в м. Сімферополі.

Положеннями п. 4.7 зазначених договорів підряду субпідряднику надано право доручати виконання окремих видів робіт субпідрядникам.

Так, скориставшись наданим п. 4.7 договорів правом, позивач залучив до виконання підрядних робіт ПП "Севелітстрой", уклавши з останнім договір підряду № 166 від 01.02.2010 р., що, в свою чергу зумовлює наявність у позивача господарської мети при вчиненні зазначеної угоди.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач як субпідрядник, так і його контрагент, якого останній залучив до виконання підрядних робіт на вищезазначених об'єктах будівництва, мають ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури:

- ПП "Севелітстрой" - ліцензія серії АВ № 458268 від 27.01.2009 р.;

- ПП "Деймос Проджект" - ліцензія серії АВ № 559841 від 25.10.2010 р.

В свою чергу, наявність у позивача ліцензії є результатом виконання Приватним підприємством "Базис Торг" своїх обов'язків з надання позивачу консультаційних послуг з підготовки документів на отримання будівельної ліцензії за договором про консалтингові послуги № 89 від 01.10.2010 р. При цьому, як свідчить довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 008650, одним з видів діяльності ПП "Базис Торг" за КВЕД є: 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління, свідчить про наявність господарської мети при вчиненні зазначеної угоди. Слід також зазначити, що отримання такого документу дозвільного характеру, як ліцензія є обов'язковим у випадку здійснення господарської діяльності у сфері будівництва, оскільки за відсутності останньої позивач не був би спроможній виконувати взяті на себе обов'язки за договорами підряду, укладеними з ВАТ "Монтажне управління № 14".

На підтвердження фактичного використання товарно-матеріальних цінностей та обладнання, отриманих позивачем від ПП "Ротонда Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс" та ТОВ БВП "Строітель Плюс" під час виконання будівельних робіт, які є предметом договорів підряду (№ 32 від 18.05.2010 р., № 34 від 21.05.2010 р., № 39 від 26.08.2010 р., № 2 від 01.03.2011 р.), укладених з ВАТ "Монтажне управління № 14", позивачем до суду надані, серед іншого, акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ - 2В.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема, Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ - 2В), а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Дослідивши надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ - 2В, суд дійшов висновку щодо іх відповідності вимогам чинного законодавства.

Укладення Приватним підприємством "Деймос Проджект" угод з придбання товарів, оренди та придбання обладнання, а також замовлення у ТОВ БВП "Строітель Плюс" та КП "Альянс" робіт зі складання кошторисно-договірної документації зумовлене наявністю господарської мети, що виражена у здійсненні будівельних робіт з реконструкції будівель та споруд на об'єктах по вул. Крилова 162 в м. Сімферополі під "Кримський центр ПТО ДСЗ ("Навчальний корпус та гуртожиток ІІІ черга"; "Навчально-виробничі майстерні з лекційними аудиторіями ІІ черга"; "Тренинг центр ІV черга") та по вул. Дзюбанова, пер. Герцена, вул. Проїзна, вул. Чернишевського 11, 1, 27, 2 в м. Сімферополі, яка, до того ж, відображена у досліджених вище договорах підряду з ВАТ "Монтажне управління № 14".

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ПП "Ротонда Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс" та ТОВ БВП "Строітель Плюс" (в частині надання консультаційних послуг та надання в оренду обладнання), їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами. За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту січня, лютого, квітня, травня, червня, липня, серпня, жовтня, грудня 2010 р., січня, лютого, вересня, жовтня, грудня 2011 р. у розмірі 247414,00 грн., валових витрат і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1, 2, 3, 4 квартали 2010 р. та 1, 3, 4 квартали 2011 року у розмірі 1237070 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та недослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, викладені судом обставини підтверджені також висновком судової економічної експертизи та свідчать про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті № 6932/22-1/33530303 від 05.10.2012 р.

При цьому у суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Так, відповідаючи на поставлені судом питання, експерт у висновку комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи № 11 від 20.11.2013 р. зазначив, що:

1. Висновки акта перевірки ДПІ у м. Сімферополі № 6932/22-1/33530303 від 05.10.2012 р. в частині заниження ПП "Деймос Проджект" податку на прибуток за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. на загальну суму 324713 грн. документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджуються. За досліджуваний період недонарахування податку на прибуток ПП "Деймос Проджект" не встановлено.

2. Висновки акта ДПІ у м. Сімферополі № 6932/22-1/33530303 від 05.10.2012 р. в частині заниження ПП "Деймос-Проджект" ПДВ за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. на загальну суму 261 338 грн. документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджуються. За досліджуваний період недонарахування ПДВ ПП "Деймос Проджект" не встановлено.

3. Отримання ПП "Деймос Проджект" у період з 01.07.2009 по 30.06.2012 товарів, робіт і послуг від контрагентів ТОВ БВП "Строітель Плюс", ПП "Ротонда Торг", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс" підтверджується документами бухгалтерського обліку (накладними, актами виконаних робіт) у сумі 1714617,17 грн, в т.ч. ПДВ 285769,52 грн.

4. В результаті проведених обмірів встановлено, що обсяги фактично виконаних підрядних будівельних робіт ПП "Севелітстрой" на об'єкті: "Реконструкція будівель і споруд по вул. Крилова, 162 в м. Сімферополь під Кримський центр професійно-технічної освіти Державної Служби Зайнятості" відповідає обсягам, пред'явленим в Актах приймання виконаних підрядних будівельних робіт Ф-2 за червень і лютий 2010 року, передбачених договором підряду № 166 від 01.02.2010 року.

5. Оплата ПП "Деймос Проджект" отриманих в період з 01.07.2009 по 30.06.2012 товарів, робіт і послуг від контрагентів ТОВ БВП "Строітель Плюс", ПП "Ротонда Торг", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс" підтверджується документами бухгалтерського обліку (чеками, платіжним дорученням) у сумі 1715066,87 грн.

6. Використання ПП "Деймос Проджект" в подальшій господарській діяльності отриманих в період з 01.07.2009 по 30.06.2012 товарів, робіт і послуг від контрагентів ТОВ БВП "Строітель Плюс", ПП "Ротонда Торг", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", КП "Альянс" підтверджується формами М- 29 та актами форми № КБ- 2в при виконанні підрядних робіт на об'єкті ВАТ "Монтажне управління № 14" "Реконструкція будівель і споруд по вул. Крилова 162 у м. Сімферополі під Кримський центр ПТО ДСЗ".

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність укладених позивачем з вищенаведеними контрагентами правочинів, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неприпустимим, виходячи з загальних засад судочинства.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

В свою чергу, стосовно наданих ТОВ БВП "Строітель Плюс" транспортних послуг на загальну суму 35082 грн., в тому числі ПДВ 5847 грн., сума без ПДВ 29235 грн., суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, між позивачем (замовник) та ТОВ БВП "Строітель Плюс" (виконавець) укладено договір надання транспортних послуг № 1541 від 10.01.2010 р., предметом якого є надання транспортних послуг з перевезення грузу.

Документальне оформлення транспортних послуг було здійснено шляхом складання актів здачі-приймання робіт (наданих послуг): № ОУ-0066 від 20.01.2010 р., № ОУ-0078 від 29.01.2010 р., № 333 від 26.02.2010 р., № ОУ-899 від 31.05.2010 р., № 2600 від 28.06.2010 р., № 3209 від 30.07.2010 р., № ОУ - 4891 від 27.08.2010 р., № 4931 від 29.10.2010 р. та № 5036 від 27.12.2010 р.

ТОВ БВП "Строітель Плюс" були виписані податкові накладні № 66 від 20.01.2010 р., № 78 від 29.01.2010 р., № 333 від 26.02.2010 р., № 899/2031 від 31.05.2010 р., № 2600 від 28.06.2010 р., № 3209 від 30.07.2010 р., № 4891 від 27.08.2010 р., № 4932 від 29.10.2010 р., № 5036 від 27.12.2010 р. на загальну суму 35082 грн., в тому числі ПДВ 5847 грн., сума без ПДВ 29235 грн.

Сума ПДВ за вищенаведеними накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту, а вартість наданих ТОВ БВП "Строітель Плюс" послуг віднесена позивачем до складу витрат відповідних звітних періодів.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачеві неодноразово повідомлялося про необхідність надання товарно-транспортних накладних на підтвердження отримання транспортних послуг, які позивачем надані не були.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно до пункту 14.4 Правил остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207, водій, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинен мати, зокрема, товарно-транспортну накладну.

Аналіз наведених документів дозволяє суду зробити висновок, що підприємство, яке сплатило кошти за вартість послуг з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток та для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів. При цьому, розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів здійснюються саме на підставі товарно-транспортної накладної та її заміна будь-яким іншим документом довільної форми не допускається. Аналогічна думка викладена в Листі Державної адміністрації автомобільного транспорту України від 10.08.2010 р. N 3845-01/09/19-10 та в Листі Держкомпідприємництва від 08.08.2006 N 6197.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортної накладної, сплачені за такі послуги суми коштів не підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а суми ПДВ - до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту з ПДВ та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Так, згідно з пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні норми містилися в Законі України «Про податок на додану вартість» та Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, враховуючи, що здійснення операцій з придбання послуг з перевезення вантажів має підтверджуватися товарно-транспортною накладною, відсутність зазначеного документа не надає платнику податків права на віднесення суми ПДВ за такими операціями до складу податкового кредиту, а сум собівартості наданих послуг - до складу витрат.

З урахуванням цього, враховуючи ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження отримання транспортних послуг від ТОВ БВП "Строітель Плюс", віднесення суми ПДВ за спірними операціями в розмірі 5847 грн. до складу податкового кредиту та сум вартості наданих послуг до складу валових витрат та витрат, що підлягають врахуванню при обчисленні об'єкта оподаткування, у розмірі 29235 грн. було здійснено позивачем безпідставно, а тому донарахування відповідачем податку на додану вартість в сумі 5847 грн. та податку на прибуток в сумі 7308,75 грн., та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ в розмірі 1461,75 грн. та податку на прибуток в розмірі 1827,75 грн. (25% від суми донарахувань відповідно до положень статті 123 Податкового кодексу України) суд визнає обґрунтованим.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення №0011612204 від 12.12.2012 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування Приватному підприємству "Деймос Проджект" податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 307308,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64204,06 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0011602204 від 12.12.2012 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування позивачеві податку на додану вартість в розмірі 247414,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56260,50 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Згідно з наданими суду калькуляціями вартості проведення судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативною вартістю експертогодини 73,70 грн. і витрачено на її проведення 240 годин, всього вартість експертного дослідження складає 17688 грн.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на проведення судової економічної експертизи в сумі 19362,42 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету.

В судовому засіданні 23.01.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 28.01.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011612204 від 12.12.2012 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в частині донарахування Приватному підприємству "Деймос Проджект" податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 307308,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64204,06 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011602204 від 12.12.2012 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в частині донарахування Приватному підприємству "Деймос Проджект" податку на додану вартість в розмірі 247414,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56260,50 грн.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Деймос Проджект" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Виноградна/вул. Бородіна, б. 66/19, ідентифікаційний код 33530303) судові витрати в розмірі 19362,42 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят дві гривні сорок дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.