Постанова

від 03.02.2014 по справі 910/21469/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа№ 910/21469/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Оснач А.С. (довіреність №21 від 01.10.2013 р.)

від відповідача - Бугайцева І.П. (довіреність б/н від 12.12.2013 р.),

Гудим О.В. (довіреність б/н від 12.12.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Дім БКР»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року

у справі №910/21469/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «КРАЙ КЕРАМА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Дім БКР»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «КРАЙ КЕРАМА» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Дім БКР» про стягнення 52322,21 грн. основного боргу, 4361,79 грн. пені та 1191,38 грн. 3% річних.

25.11.2013 р. позивачем було подано уточнення до позовної заяви (зменшення ціни позову), згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 44322,21 грн. основного боргу, 4361,79 грн. пені та 1191,38 грн. 3% річних.

26.11.2013 р. позивачем було подано уточнення до позовної заяви (зменшення ціни позову), згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 41322,21 грн. основного боргу, 4361,79 грн. пені та 1191,38 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41322,21 грн. заборгованості, 4361,79 грн. пені, 1191,38 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та передати справу для розгляду в першій інстанції в іншому складі суду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.08.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «КРАЙ КЕРАМА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Дім БКР» (покупець) було укладено договір поставки №08/0612, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти на користь покупця товари будівельної кераміки, керамограніту та інші товари для будівельного ринку, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати зазначений товар, відповідно до умов цього договору.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 618574,22 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 6020 від 15.08.2012 р., № 6123 від 17.08.2012 р., № 6246 від 22.08.2012 р., № 6248 від 22.08.2012 р., № 6250 від 22.08.2012 р., № 6750 від 07.09.2012 р., № 6890 від 13.09.2012 р., № 6954 від 13.09.2012 р., № 7204 від 25.09.2012 р., № 7392 від 28.09.2012 р., № 7419 від 02.10.2012 р., № 7491 від 03.10.2012 р., № 7711 від 10.10.2012 р., № 7712 від 10.10.2012 р., № 7848 від 16.10.2012 р., № 7849 від 16.10.2012 р., № 8025 від 22.10.2012 р., № 8070 від 24.10.2012 р., № 8071 від 24.10.2012 р., № 8072 від 24.10.2012 р., № 8295 від 31.10.2012 р., № 8296 від 31.10.2012 р., № 8297 від 31.10.2012 р., № 8455 від 06.11.2012 р., № 8518 від 07.11.2012 р., № 8524 від 07.11.2012 р., № 8961 від 21.11.2012 р., № 8962 від 21.11.2012 р., № 8963 від 21.11.2012 р., № 9296 від 05.12.2012 р., № 9520 від 10.12.2012 р., № 9730 від 18.12.2012 р., № 10019 від 26.12.2012 р., № 56 від 10.01.2013 р., № 55 від 10.01.2013 р., № 247 від 14.01.2013 р., № 455 від 24.01.2013 р., № 1054 від 12.02.2013 р., № У0000002175 від 15.03.2013 р., № У0000002447 від 22.03.2013 р., № У0000002448 від 22.03.2013 р., № У0000002585 від 28.03.2013 р., № У0000002562 від 28.03.2013 р., № У0000006749 від 03.07.2013 р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п.3.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 14.08.2012 р. до договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість поставленої партії товару протягом 60 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до п.3.3 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 01.01.2013 р. до договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість поставленої партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар у розмірі 546788,08 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Крім того, відповідачем було повернуто товар на суму 19463,93 грн.,що підтверджується накладною на повернення товару № 1 від 21.01.2013 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар склала - 52322,21 грн. (618574,22 грн. - 546788,08 грн. - 19463,93 грн.).

Після подання позову та порушення провадження у даній справі відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 11000,00 грн.

Позивач уточнив суму основного боргу та просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 41322,21 грн.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до с. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів сплати заборгованості заявленої позивачем до стягнення. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 41322,21 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 4361,79 грн. Період нарахування пені визначено позивачем з 24.12.2012 р. по 22.10.2013 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4361,79 грн. пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, на суму боргу позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1191,38 грн. Період нарахування 3% визначено позивачем з 24.12.2012 р. по 04.11.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1191,38 грн. є обгрунтованою та такою, що підялгає задоволенню.

Частиною 2 ст. 104 ГПК України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Випадки порушення норм процесуального права, які у будь-якому разі є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду передбачені частиною 3 вказаної норми, однак остання з огляду на наявні матеріали справи у даному разі застосуванню не підлягає.

В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення сторін про місце та час проведення судового засідання (а.с. 126-127).

Крім того, як доказ обізнаності скаржника про місце та час проведення судового засідання, в матеріалах справи міститься заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи від 21.11.2013 р. На вказаній заяві міститься підпис представника відповідача, який свідчить про те, що 22.11.2013 р. останній був ознайомлений з матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідача взагалі не зазначено які саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Дім БКР» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. у справі №910/21469/13 залишити без змін.

Справу №910/21469/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Б.О. Ткаченко