Ухвала

від 03.02.2014 по справі 905/7328/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

03.02.2014р. Справа № 905/7328/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк про відстрочення виконання рішення суду від 23.12.2013 року у справі №905/7328/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" м.Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк

про стягнення 123324,96грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сьомка Р.О. за довіреністю від 23.08.2013 року, Матвєєв Л.В. - керівник підприємства,

від відповідача: Кузьмич Т.В. за довіреністю №41 від 24.12.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

22.01.2014року Приватне акціонерне товариство "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 23.12.2013 року у справі №905/7328/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" м.Донецьк до відповідача Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк про стягнення 123324,96грн.

Ухвалою суду від 25.01.2014 року зазначена заява призначена до розгляду в судовому засіданні на 03.02.2014 року.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на фінансові труднощі, що виникли на підприємстві у зв'язку з економічною кризою, невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед відповідачем, погіршення фінансової дисципліни та купівельної спроможності контрагентів, що призвело до прийняття одноособовим акціонером ПрАТ «ДЕМЗ» рішення про зупинення виробництва до 01.09.2013 року, внаслідок чого відповідач втратив всіх споживачів, наказом від 09.01.2014 року прийнято повторне рішення про зупинення виробництва на зимовий період, крім того, зазначає, що негативний вплив на фінансовий стан підприємства має заборгованість держави з відшкодування підприємству переплати з податку на додану вартість, яка складає 450000000,00грн. та перебування майна підприємства під обтяженням, пояснює, що негайне стягнення в повному обсязі всієї суми заборгованості призведе до нестачі обігових коштів та утворенню заборгованості з першочергових платежів та податків до бюджету.

Відповідно до поданої заяви відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду до 01.04.2014 року.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав суду належним чином засвідчені копії рішення (наказу) №13/11/2012 від 13.11.2012 року, рішення (наказу) №20/05/2013 від 20.05.2013 року, балансів підприємства на 30 червня 2013 року та 30 вересня 2013 року, звітів підприємства про фінансові результаті за 1 півріччя 2013 року та 9 місяців 2013 року, наказу №4 від 09.01.2014 року.

03.02.2014 року відповідач надав письмові пояснення, в яких обґрунтував термін надання відстрочки, зокрема, пояснив, що відновлення виробничого циклу можливе лише за умови стійкої температури навколишнього середовища вище 10 0С протягом кількох днів, оскільки при наповненні системи водою при низьких температурах існує висока ступінь пориву труб, середній строк запуску виробництва складає 3 тижні з початку наповнення водою охолоджуваної системи, враховуючи кліматичні умови України початок випуску готової продукції можливе не раніше 01.04.2014 року.

03.02.2014 року позивач подав письмові заперечення на заяву, в яких просить суд відмовити заявнику у задоволенні заяви, посилаючись на те, що відповідачем не доведено наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, зокрема, зазначив, що роботи виконані позивачем ще 20 січня 2012року, однак, відповідач протягом двох років їх не сплатив, при цьому, зазначив, що розмір статутного капіталу відповідача складає 392767872,00грн., отже у відповідача достатньо майна, щоб задовольнити вимоги позивача. Крім того, зазначив, що на даний час позивач також знаходиться у важкому матеріальному стані.

На підтвердження викладених доводів позивач надав суду довідку підприємства від 31.01.2014 року, роздруківку з веб-сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» відомостей, що містяться в ЄДР стосовно відповідача.

Представник заявника (боржника) у судовому засіданні 03.02.2014 року підтримав заяву про надання відстрочення.

Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні 03.02.2014 року проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду заперечував.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2013 року у справі №905/7328/13 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 113 456,17грн., 3% річних в сумі 1305,52грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2295,23грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили 09.01.2014 року.

У відповідності до ст.115 ГПК України рішення господарського суду, набувши законної сили, виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст.116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

09.01.2014року господарський суд на підставі ст.116 Господарського процесуального кодексу України видав наказ про примусове виконання вказаного рішення суду.

Відповідно до ст.121 ГПК України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке ним реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Таким чином, зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 7.1.1 постанови Пленуму "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012р. відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, фінансові труднощі, зупинення виробництва на підприємстві за рішенням основного акціонера та керівництва підприємства, не є тими об'єктивними, виключними обставинами, які в свою чергу є підставою для відстрочення виконання судового рішення, з урахуванням наступного.

На підтвердження викладених у заяві обставин відповідач надав суду засвідчені копії балансів підприємства на 30 червня 2013 року та 30 вересня 2013 року та звітів про фінансові результаті підприємства за 1 півріччя 2013 року та 9 місяців 2013 року, з яких випливає, що у звітному періоді підприємство не отримало прибутку, діяльність підприємства є збитковою.

Надані відповідачем документи висвітлюють наслідки господарського діяльності підприємства за звітній період, однак, зважаючи на те, що за наказом основного акціонера товариства виробництво на підприємстві було зупинене протягом тривалого часу, а саме до 01.09.2013 року, така фінансова ситуація на підприємстві є очікуваною та передбачуваною.

При цьому, зупинення виробництва на підприємстві до 01.09.2013 року та повторне - на зимовий період, обумовлене відповідним рішенням органів управління товариства та є заходом, який свідомо обрано та застосовано уповноваженими органами підприємства для досягнення певної мети, що є правом таких органів при здійсненні господарської діяльності, а не викликане непередбачуваними, непереборними обставинами, що не залежали від волевиявлення відповідача.

Таким чином, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Крім того, докази щодо фінансового стану підприємства надані відповідачем виключно за період, коли фактично діяльність підприємства була зупинена, отже в матеріалах справи відсутні об'єктивні докази фінансового стану підприємства саме на час розгляду заяви за наслідками роботи підприємства більш ніж за чотири місяці.

Обґрунтовуючи термін надання відстрочки відповідач не надав доказів на підтвердження того, що відновлення виробництва на підприємстві дійсно планується у квітні 2014 року, як і доказів того, що після цього ситуація на підприємстві істотно зміниться на краще, підприємство отримає прибуток, дебіторську заборгованість тощо, у достатньому розмірі та матиме можливість сплатити позивачу існуючу суму боргу.

Твердження заявника, що майно знаходиться під обтяженням не також не підтверджено будь-якими доказами.

Водночас, досліджуючи питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду, суд виходить з того, що спір у справі виник через несплату відповідачем заборгованості, що виникла за виконані роботи, при цьому останній акт виконаних робіт підписаний сторонами ще у січні 2012 року, однак, відповідач вартість виконаних позивачем робіт не сплатив, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання не настав. Такі заперечення відповідача спростовані висновками суду, викладеними у рішенні. З зазначеного слідує, що спір у справі виник суто через порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за відсутності будь-яких обставин, що пом'якшують його вину у виникненні спору.

Як встановлено ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, отже, відсутність у боржника грошових коштів або його тяжкий фінансовий стан самі по собі не можуть розцінюватись в якості підстав для відстрочки виконання рішення суду.

Підприємництво, як вид господарської діяльності, що здійснюється відповідачем, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України за своєї сутністю передбачає несення ним певних ризиків.

Отже, виходячи з зазначеного вище, негативні наслідки вчиненого відповідачем порушення (неналежне виконання зобов'язань) не можуть покладатися на інших осіб, а відповідач не вправі розраховувати на звільнення себе від ймовірності настання таких негативних наслідків.

Крім того, як вбачається з письмових пояснень сторін та наданих ними доказів, скрутне фінансове становище наявне як у відповідача, так і у позивача, у зв'язку з чим, невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення суду порушить матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, вину відповідача у виникненні спору, тривалість невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати вартості виконаних робіт, відсутність виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення, та одночасно, доказів на підтвердження того, що до 01.04.2014 року у заявника з'явиться можливість виконати рішення суду у разі надання відстрочки його виконання, суд прийшов до висновку, що задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін, у зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні зазначеної заяви.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк про відстрочення виконання рішення суду від 23.12.2013 року у справі №905/7328/13.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя А.М. Осадча