Постанова

від 03.02.2014 по справі 910/19547/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа№ 910/19547/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 17.12.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Інпреко» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року

у справі № 910/19547/13 (суддя - Курдельчук І. Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Посуд Трейдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інпреко»

про стягнення 61 810, 12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Цитович О.М., представник за довіреністю № 29/01/2014/1 від 09.01.2014 року,

від відповідача: Бойко М.М., представник за довіреністю б/н від 11.11.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Посуд Трейдинг» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інпреко» (далі-відповідач) про стягнення боргу по оплаті товару в сумі 61 810, 12 грн. та пені в сумі 3 911, 10 грн. (а.с.2-4).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару за договором поставки № 14-ПП від 04.03.2013 року.

19.11.2013 року позивач подав до суду заяву про зміну підстави позову в порядку ч.4 ст.22 ГПК України та уточнив розмір позовних вимог (а.с.117-120), просив стягнути борг в сумі 61 810,12 грн., обґрунтовуючи свої вимоги здійсненням поставки товару, яка була здійснена на підставі договору, який було укладено сторонами у спрощений спосіб.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі № 910/19547/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Інпреко» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Посуд Трейдинг» борг в сумі - 61 810, 12 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 720, 50 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Інпреко» 18.12.2013 року надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, оскільки заява про зміну підстав позову було прийнято судом в порушення вимог ч.4 ст.22 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інпреко» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Апелянт (відповідач у справі) у судовому засіданні 03.02.2014 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2014 року заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі усної домовленості між сторонами позивач 25.01.2013 року виставив відповідачу рахунок на оплату № 1853 від 25.01.2013 року на суму 72 310, 12 грн., в якому зазначені найменування товару, кількість, вартість і загальна сума товару (а.с.27-30).

04.03.2013 року позивач поставив відповідачу товар на суму 72 310, 12 грн., що підтверджено представленими у справі копіями видаткових накладних № 1687 від 04.03.2013 року на суму 71 730, 17 грн. та № 1693 від 04.03.2013 року на суму 579, 95 грн., (а.с.10-13), які підписані представниками позивача та відповідача. Товар отримано відповідачем на підставі довіреності на право отримання ТМЦ № 82 від 04.03.2013 року, яку видано відповідачем на ім'я Драчука О.О.(а.с.14).

Відповідач частково оплатив вартість товару в сумі 10 500 грн., що підтверджується банківськими виписками від 26.02.2013 pоку - в сумі 1 000 грн., від 11.04.2013р. - в сумі 3 000 грн., від 31.05.2013 pоку - в сумі 3 500 грн. та від 29.07.2013 року - 3 000 грн. (а.с.16-26).

Позивач стверджує, що відповідач не розрахувався за товар повністю і його заборгованість по оплаті вартості товару поставленого 04.03.2013 року становить 61 810, 12 грн.

21.06.2013 року позивачем направлено відповідачу претензію № 21/06/2013/1 від 21.06.2013 року (а.с.31-32), в якій просить погасити заборгованість по оплаті товару. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про відправку поштової кореспонденції (а.с.34). Відповіді не претензію відповідач не надав, борг не сплатив, що стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення 61 810, 12 грн. боргу (із врахуванням заяви про зміну підстави позову).

За умовами ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що між сторонами виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, позивач за накладними № 1687 від 04.03.2013 року на суму 71 730, 17 грн. та № 1693 від 04.03.2013 року на суму 579, 95 грн., поставив товар, а відповідач прийняв товар та зобов'язався сплатити його вартість.

Зазначені видаткові накладні № 1687 від 04.03.2013 року та № 1693 від 04.03.2013 року відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, а відтак і факт встановлення зобов'язань між сторонами.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і якщо в представленій в матеріалах справи накладній, яка є підставою позову не визначено строку оплати, то позивач встановив такий строк вимогою (претензія від 21.06.2013 року), що відповідає приписам ст. 530 ЦК України.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонами, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України у Постанові від 28.02.2012 року у справі № 5002-8/481-2001, та відображена у пункті 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає правомірними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 61 810, 12 грн.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме, ч.4 ст.22 ГПК України, оскільки судом першої інстанції прийнята заява про заміну підстави позову після початку розгляду справи по суті, колегією суддів визнаються необргунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/19547/13 та призначено розгляд справи на 13.11.2013 року (а.с.1).

Як вбачається із протоколу судового засідання від 13.11.2013 року (а.с.112), судом була здійснена перевірка явки учасників та їх повноважень, оголошено склад суду та роз'яснено сторонам права учасників процесу.

Згідно зазначеного протоколу в судовому засіданні 13.11.2013 року розглянуто клопотання представника відповідача від 11.11.2013 року (вх. № 06-57/52771 від 12.11.2013 року) про оголошення перерви в засіданні для ознайомлення з матеріалами справи та надання можливості сторонам врегулювати існуючий спір мирним шляхом (а.с.54), після чого суд оголосив сторонам ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.11.2013 року та закрив судове засідання.

Вищевказане також вбачається із ухвали господарського суду м. Києва від 13.11.2013 року № 910/19547/13 (а.с.114).

В судове засідання 19.11.2013 року відповідач не з'явився. З протоколу судового засідання від 19.11.2013 року вбачається, що від відповідача надійшов відзив по справі, від позивача заява про зміну підстав позову, в судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 03.12.2013 року у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю дослідження поданих сторонами заяв та доказів (а.с.149).

Лише в судовому засіданні 03.12.2013 року суд розпочав розгляд справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання (а.с.157) і після дослідження наявних в матеріалах справи доказів оголосив вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Відповідач у відповідності до ч.5 ст.81-1 ГПК України зауважень на протоколи судових засідань від 13.11.2013 року, від 19.11.2013 року, 03.12.2013 року не подавав.

Відтак, виходячи зі змісту протоколів судових засідань та ухвал господарського суду м. Києва, місцевий господарський суд розпочав розгляд справи по суті 03.12.2013 року, після подачі позивачем заяви про зміну підстави позову.

За таких обставин, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі № 910/19547/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інпреко» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі № 910/19547/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі № 910/19547/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/19547/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко