КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № З826/5835/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалов О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0015262202.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Дабл-Ю Нет Україна" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Ерміс Домікі" за лютий 2012 року та з ТОВ "Аль Конте" за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2012р. №1167/22-2/37002401.
Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема ст.185, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого Товариством було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 280 299 грн., в тому числі за лютий 2012 р. - 112 242 грн. та серпень 2012 р. - 168 057 грн. Вказаний висновок мотивовано фіктивністю господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Ерміс Домікі» та ТОВ «Аль-Конте», які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивного підприємства.
На підставі вказаного Акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0015262202, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 280 299,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 140 150,00 грн., що разом складає 420 449,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0015262202.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що провадження господарської діяльності ТОВ «Ерміс Домікі» та ТОВ «Аль-Конте» (контрагентів позивача) в рамках правового поля не підтверджується, враховуючи відсутність трудових ресурсів та основних фондів у згаданих підприємств, відтак, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд дійшов висновку, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.
Позивач із вказаним висновком не погодився та оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, мотивувавши апеляційну скаргу тим, що надані позивачем докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, а саме копії договорів, актів прийому-передачі, податкових та видаткових накладних, банківських виписок, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови залишив поза увагою, не надавши їм належної правової оцінки.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, зважаючи на наявні у справі матеріали, колегія суддів зазначає наступне.
Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Дабл-Ю Нет Україна» (споживач) та ТОВ «Аль Конте» (провайдер) було укладено договір від 18.06.2012 року № А1806/12 про надання телекомунікаційних послуг.
Згідно умов даного Договору, провайдер надає споживачу доступ до глобальної мережі Інтернет шляхом підключення до порту мережі провайдера в обсязі, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною, а також інші супутні послуги, які зазначені у додатках до договору, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги. Згідно п. 2.2.2 прийняття послуги споживачем має бути зафіксоване в Акті виконаних робіт. Відповідно до п. 3.1 щомісячна абонентна плата виставляється на умовах авансової системи оплати, на підставі ціни, наведеної в Додатку 2 до цього Договору. Провайдер виставляє рахунок споживачу до 10 числа розрахункового місяця (п. 3.3). Споживач проводить оплату за надану послугу на підставі рахунку провайдера прямим банківським перерахуванням за наведеними в договорі реквізитами. Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 12 місяців, проте його дію може бути продовжено (п. 5).
Додатком №1 до Договору від 18.06.2012 року № А1806/12 визначено якісні характеристики послуги (SLA), наявність послуги, затримки та штрафи (том 1, а.с. 41, 42).
Додатком № 2 до вказаного Договору погоджено розрахунок вартості послуг (том 1, а.с. 43).
02 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Ерміс Домікі» було укладено Договір № ЛО-530208 про надання телекомунікаційних послуг (том 1 а.с. 89-91), згідно умов якого, провайдер надає споживачу доступ до мережі Інтернет шляхом підключення до порту мережі провайдера. Перелік послуг наведено у Додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно п. 2.4.2 прийняття послуги споживачем має бути зафіксоване в Акті виконаних робіт. Відповідно до п. 3.1 щомісячна абонентна плата виставляється на умовах післяоплати, на підставі ціни, наведеної в Додатку 1 до цього Договору. Провайдер виставляє рахунок споживачу до 10 числа розрахункового місяця (п. 3.3). Споживач проводить оплату за надану послугу на підставі рахунку провайдера двічі на місяць протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг. Оплата послуги проводиться прямим банківським перерахуванням за наведеними в договорі реквізитами (п. 3.4). Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 12 місяців, проте його дію може бути продовжено (п. 5).
Додатком №1 до Договору погоджено розрахунок вартості послуг (том 1, а.с. 92).
На підтвердження факту належного виконання умов зазначених договорів, в матеріалах справи, окрім копій договорів та додатків до них, наявні копія акту підключення послуги до договору № А1806/12 від 18.06.2012 року (том 1 а.с. 44), копія акту введення послуг в експлуатацію до договору № ЛО-530208 від 02.08.2011 року (том 1 а.с. 93), копії актів про надання послуг (здачі-прийняття робіт), копії податкових накладних, виписаних контрагентами позивача.
Також позивачем надано копії виписок з сертифікованого програмного модулю апаратно-програмного комплексу обліку об'єму переданих/отриманих даних з мережі Інтернет щодо ТОВ «Ерміс Домікі» (том 1 а.с. 151-152) та ТОВ «Аль Конте» (том 1 а.с. 153-154).
Факт здійснення оплати по договорах підтверджується наявними в матеріалах платіжними дорученнями (том. 2 а.с.93-110). Згідно бухгалтерської довідки від 27.06.2013 року № 353-06/13, станом на 27 червня 2013 року, у позивача наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «Ерміс Домікі» у розмірі 673 450,00 грн.
На підтвердження подальшого використання отриманих позивачем послуг у власній господарській діяльності, в матеріалах наявні копії договорів про надання телекомунікаційних послуг позивачем його контрагентам, з відповідними додатками, зокрема договори №BK-4654-04/12/39 від 28.04.2012р.; №BK-4923-07/12/2 від 03.09.2012р.; №BK-4670-04/12 від 12.06.2012р.; №BK-4338-01/12 від 26.01.2012р.; №ВК-4952-о8/і2 від 09.08.2012р.; №ВК-4345-оі/і2 від 25.01.2012р.; №ВК-4345-ої/і2 від 20.01.2012р.; №BK-4294-12/11 від 21.12.2011р.; №93 від 24.02.2012р.; N0BK-4367-01/12 від 27.02.2012р.
На момент виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів, зокрема податкових накладних, повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.
Посилання податкового органу на порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача, встановлені за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Ерміс Домікі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий 2012року, а також посилання на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 09.11.2012 №1881/2240/38123419 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аль-Конте» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Аль Конте» сформовано податковий кредит за період серпень 2012 року, колегія суддів оцінює критично, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.
За таких обставин колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод, відтак, доведеності відповідачем факту відсутності реального здійснення господарських операцій за укладеними між позивачем та його контрагентами договорами про надання телекомунікаційних послуг, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями договорів, актів прийому-передачі, податкових накладних, банківських виписок та інших документів, яким судом першої інстанції не було надано правової оцінки, в повній мірі підтверджується належне виконання сторонами умов зазначених договорів.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року - скасувати .
Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 грудня 2012 року № 0015262202
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2014 |
Оприлюднено | 03.03.2014 |
Номер документу | 36981803 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Губська О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні