Постанова

від 30.01.2014 по справі 910/9792/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. справа№ 910/9792/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з`явилися;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 05.12.2013 р.

у справі № 910/9792/13 (суддя - Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія"

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом припинення обтяжень на майно і виключення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" (далі - позивач) 24.05.2013 р. звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Херсонського управління Південного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" про усунення перешкод у розпорядженні майном, що належить позивачу на праві власності, шляхом припинення обтяжень на майно і виключення Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9792/13.

В процесі розгляду справи 18.07.2013 р. на адресу суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача. Вказане клопотання позивач обгрунтував тим, що при зверненні до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до коду ЄДРПОУ 26283923 Херсонського управління Південного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" виявилося, що вказаний відокремлений підрозділ ПАТ "УкрСиббанк" закрито.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.07.2013 р. залучено до участі у справі іншого відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - відповідач).

Також, 14.11.2013 р. від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі № 910/9792/13 у зв`язку з відсутністю між сторонами предмету спору. В обґрунтування вказаного клопотання заявник посилався на те, що в процесі розгляду справи Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" було припинено обтяження на рухоме майно позивача і виключено відповідні записи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, як на винну у виникненні спору сторону, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2013 р. припинено провадження у справі № 910/9792/13 у зв`язку з відсутністю предмета спору та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" 1147,00 грн. судового збору на підставі ст. 49 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2013 р. у справі № 910/9792/13, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що момент пред`явлення позовних вимог у даній справі збігається з моментом, коли Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" набуло статусу відповідача - з 19.07.2013 р. Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а не припиняти провадження у справі. Окрім того, відповідач заперечує той факт, що спір виник внаслідок неправомірних дій Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", тому судовий збір не повинен був покладатися на апелянта.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/9792/13, а розгляд справи призначено на 30.01.2014 р.

В засідання суду, призначене на 30.01.2014 р., представники сторін не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду скарги та доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.06.2013 р. Київською обласною філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства Юстиції України було вилучено записи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме:

- автобус, марки БАЗ, модель А079.14, 2007 року випуску, номер об'єкту Y7 FA0791480005673, номер державної реєстрації: АА0546АА, номер шассі: 38122585L71848;

- автобус, марки БАЗ, модель А079.14, 2008 року випуску, номер об'єкту Y7 FA0791480005978, номер державної реєстрації: АА0661АА;

- автобус, марки БАЗ, модель А079.14, 2008 року випуску, номер об'єкту Y7 FA0791480005944, номер державної реєстрації: АА0662АА;

- автобус, марки БАЗ, модель А079.23, 2008 року випуску, номер об'єкту Y7 FA0792380005364, номер державної реєстрації: АА0611АА.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі грунтуються на договорах застави вищевказаних транспортних засобів, укладених на забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" перед Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" за генеральною кредитною угодою та додатковими угодами до неї. За умовами вказаних договорів застави, у разі належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" було зобов`язано виключити записи про обтяження предметів застави з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Як доказ повного виконання зобов`язань за кредитними договорами, позивачем надано суду банківські виписки за період з 04.09.2006 р. по 16.04.2013 р., якими підтверджується повний розрахунок з відповідачем за кредитними зобов`язаннями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на 05.12.2013 р., тобто на час розгляду справи в суді першої інстанції, між сторонами були відсутні спірні правовідошення, оскільки, як зазначалося вище, записи про обтяження предметів застави були виключені відповідачем з Державного реєстру обтяжень рухомого майна ще 17.06.2013 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у разі відсутності предмета спору.

Також, згідно п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що предмет спору у даній справі відсутній, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно припинення провадження у справі № 910/9792/13 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Також, ч. 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (пункт 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 27.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Отже, приймаючи до уваги те, що спір у даній справі дійсно виник внаслідок ухилення відповідача від усунення перешкод у розпорядженні майном, шляхом припинення обтяжень на майно і виключення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, витрати зі сплати судового збору повинні покладатися на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", у відповідності до статті 49 ГПК України.

У своїй апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" зазначає, що момент пред`явлення позовних вимог у даній справі збігається з моментом, коли Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" набуло статусу відповідача - з 19.07.2013 р. Тому, на думку відповідача, суд першої інстанції повинен був застосувати положення абз. 3 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та прийняти рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Стосовно вказаного твердження відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Як зазначалося вище, господарський суд м. Києва ухвалою від 19.07.2013 р. залучив до участі у справі належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк".

Однак, як виявилося пізніше під час розгляду справи, 17.06.2013 р. Київською обласною філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства Юстиції України було вилучено записи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що, по суті, і було предметом розгляду спору у даній справі. Тобто, на момент подання позову 24.05.2013 р. предмет спору ще існував.

Відповідно до положення абз. 3 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

У даному випадку слід зазначити, що залучення до участі у справі іншого відповідача є лише необхідною процесуальною дією і не тягне за собою наслідків у вигляді порушення провадження у справі. Крім того, норма ст. 24 ГПК України стосовно початку розгляду справи заново внаслідок заміни або залучення до участі у справі іншого відповідача також не тягне за собою наслідків порушення провадження у справі, а лише належним чином забезпечує розгляд справи по відношенню до нового відповідача.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору у даній справі існував на момент порушення провадження, доводи апелянта стосовно застосування вищевказаного положення постанови пленуму вважаються необґрунтованими та такими, що не доведені жодними фактами чи обставинами справи.

Крім цього, спір у даній справі виник саме внаслідок неправильних дій, а точніше бездіяльності, Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія", яка полягає в протиправному ухиленні від виконання покладених на відповідача зобов`язань. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в ухвалі від 05.12.2013 р. правомірно поклав судові витрати за подання позовної заяви на відповідача, як на винну у виникненні спору сторону, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Однак, відповідачем не наведено жодних переконливих обставин, які б призводили до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає ухвалу господарського суду м. Києва від 05.12.2013 р. про припинення провадження у справі обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та такі, що не підкріплені належними та допустимими доказами.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 05.12.2013 р. у справі № 910/9792/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 80, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 05.12.2013 р. у справі № 910/9792/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/9792/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран