Постанова
від 05.02.2014 по справі 815/8530/13-а
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/8530/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Копиченко К.В. (по довіреності)

представник відповідача - Кириленко А.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго-5» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003302250 від 05.12.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго-5» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003302250 від 05.12.2013 року та стягнення судового збору.

У судовому засіданні 30.01.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003302250 від 05.12.2013 року зазначив, що висновок акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим. Податкове повідомлення - рішення №0003302250 від 05.12.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі невірного висновку, до якого дійшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.2-8).

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 154-157). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що в період з 11.11.2013р. по 15.11.2013р. Відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Теплоенерго-5» (код ЄДРПОУ 13896015) щодо підтвердження взаємовідносин з TOB «Архспецбуд» (код за ЄДРПОУ 37476072) за період жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.11.2013р. № 2923/15-53-22-5/13896015 (а.с. 68-85).

У висновку акту перевірки № 2923/15-53-22-5/13896015 зазначено про порушення позивачем підпункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого на думку податкового органу завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 4568 грн.

На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013р. за № 0003302250 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6852 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 00 копійок), з яких 4568 грн. - основний платіж, 2284 гри. - штрафна санкція (а.с. 29).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Теплоенерго-5» оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог ТОВ «Теплоенерго-5», виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідачем за результатами перевірки складений акт від 22.11.2013р. № 2923/15-53-22-5/13896015. Висновки акту ґрунтуються на тому, що в іншому акті перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 12.09.2012р. № 1261/22-34/37476072/75 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Архспецбуд», код ЄДРПОУ 37476072 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами». За результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності TOB «Архспецбуд» з контрагентами, тому договір, укладений позивачем із TOB «Архспецбуд» є нікчемним, та не спричинив реального настання правових наслідків, а всі грошові кошти, сплачені товариством на користь контрагента, не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ТОВ «Теплоенерго-5» та TOB «Архспецбуд» укладено Договір №65-11/3 від 03.10.2011 року (а.с. 42-43).

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору, позивачем до суду надані первинні документи, податкові накладні, витратна накладна, рахунок-фактура, виписка по особовому рахунку та інші (а.с. 44-64). Таким чином, фактичне виконання умов Договору сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Щодо фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Теплоенерго-5» та TOB «Архспецбуд», суд зазначає, що сам факт поставки обладнання та монтажу не заперечується відповідачем у самому акті перевірки. Зазначене підтверджується також наданими у судовому засіданні Позивачем договору поставки № 27 від 26.05.2011 року між ТОВ «Теплоенерго-5» та TOB «Архспецбуд», видаткова накладна, паспорт на газовий сигналізатор, виписка по особовому рахунку про сплату за обладнання та за роботу з його встановлення, фотокартки (а.с. 135-153).

Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно.

З огляду на наявні в справі докази, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення ТОВ «Теплоенерго-5» вимог податкового законодавства, адже позивачем підтверджені факти здійснення господарських операцій відповідними первинними документами, податкові зобов'язання з податку на додану вартість задекларовані належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надано доказів правомірності та обґрунтованості висновку, викладеного в акті перевірки № 2923/15-53-22-5/13896015 від 22.11.2013р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Теплоенерго-5» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003302250 від 05.12.2013 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго-5» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003302250 від 05.12.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача (код 13896015) судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею05 лютого 2014 року.

Суддя Бутенко А.В.

Дата ухвалення рішення05.02.2014
Оприлюднено06.02.2014

Судовий реєстр по справі —815/8530/13-а

Ухвала від 24.12.2013

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бутенко А. В.

Ухвала від 18.03.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Бітов А.І.

Ухвала від 24.02.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Бітов А.І.

Постанова від 05.02.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бутенко А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні