Рішення

від 29.01.2014 по справі 345/5934/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/5934/13-ц

Провадження № 22-ц/779/418/2014

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Галущак Л. О.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Меленко О.Є, Васильковського В.М.,

секретаря - Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Вищого професійного училища №7 м. Калуша про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивувала тим, що адміністрація училища порушила норми діючого трудового законодавства, незаконно звільнивши її з роботи. Наказ керівництва училища про застосування до неї догани за недисциплінованість та порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку училища та наказ про звільнення вважала незаконними, оскільки пред'явлених порушень позивач не вчиняла. Стверджувала, що 02-03.09.2013 була відсутня на робочому місці, однак із дозволу заступника директора з навчальної роботи. Просила скасувати наказ ВПУ №7 від 24.09.2013 про накладення на неї стягнення - догани, поновити її на посаду викладача суспільних дисциплін цього ж училища, стягнути з ВПУ №7 м. Калуша в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати по справі.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2013 року в позові відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Позивач ОСОБА_3 оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку. Вважає його незаконним, необґрунтованим та упередженим. Стверджує, що 02 та 03.09.2013 була відсутня на робочому місці з поважних причин: з дозволу заступника директора навчальної частини ОСОБА_4 та у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, тому наказ від 24.09.2013 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани є незаконним. Апелянт вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги довідку та медичну карту амбулаторного хворого - позивача в підтвердження поважності відсутності останньої 02 та 03.09.2013 на робочому місці в зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні. Зазначає, що не повідомляла про це адміністрацію училища та не відкривала лікарняний, оскільки у вказані дні була відсутня з дозволу заступника директора ВПУ. Стверджує, що лише 06.09.2013 у неї відібрали пояснення з приводу її відсутності на роботі 02-03.09.2013, однак, даний документ відповідач умисне не представив суду. Апелянт повідомляє, що з наказом від 24.09.2013 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності позивача ознайомили лише 30.09.2013. Інформація про конфлікти апелянта з заступником директора ВПУ №7 ОСОБА_4 не в повній мірі відповідає дійсності, а на педраді, на якій обговорювався згаданий конфлікт, виступали підготовлені адміністрацією люди, інші ж викладачі - побоялись висловитись, щоб не стати «неугодними», запевняє апелянт. Вважає, що адміністрація ВПУ №7 міста Калуша чинить свавілля та розправляється з «неугодними» працівниками. На думку апелянта, підстави для її звільнення з роботи - відсутні.

Просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів, просили рішення суду першої інстанції скасувати поновити позивача на роботі і стягнути заробіток за час вимушеного прогулу.

Представники ВПУ №7 м. Калуша - Мельник В.І. та Жовнірович О.І. проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити, а рішення - залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши сторін та їх представників, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно матеріалів справи, з 2002 року ОСОБА_3 працювала на посаді викладача суспільних дисциплін Вищого професійного училища №7 м. Калуш (далі - ВПУ №7, училище), що не заперечується сторонами по справі (а.с. 1 - Позовна, а.с. 4 - копія Трудової книжки, а.с. 43 - копія Протоколу №2 педкомісії).

02.09.2013 та 03.09.2013 - ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці (а.с. 59, 62 - копії Актів про відсутність викладача ОСОБА_3 на роботі 02 та 03.09.2013; а.с. 58, 61 - Доповідні записки).

ОСОБА_3 про її відсутність 02.09.2013 та 03.09.2013 на робочому місці не заперечує.

Відповідно до Довідки лікаря-отоларинголога Василишина Р.С. в період з 31.08.2013 по 03.09.2013 ОСОБА_3 знаходилась на амбулаторному лікуванні (а.с. 18, 139-140).

Згідно копії службового розслідування від 04.09.2013 по факту відсутності викладача ОСОБА_3 на роботі 02-03.09.2013, остання систематично порушує трудову дисципліну (інспектор зіслалась на «попередні випадки»), Правила внутрішнього розпорядку училища і заслуговує на оголошення догани.

Наказом ВПУ №7 м. Калуш №3-с від 24.09.2013 ОСОБА_3, викладачу суспільних наук, оголошено догану за недисциплінованість та порушення Правил внутрішнього розпорядку училища (а.с. 56, 57).

30.09.2013 між викладачем ОСОБА_3 та заступником директора училища ОСОБА_4 в робочий час відбувся конфлікт (а.с. 37-40 - доповідні записки).

У зв'язку з порушенням викладачем ОСОБА_3 норм педагогічної етики 02.10.2013 було проведено засідання педагогічної ради ВПУ №7 м. Калуш (а.с. 41 - Наказ, 42 - Протокол №2).

Наказом ВПУ №7 м. Калуш №50-к від 18.10.2013 ОСОБА_3, викладача суспільних наук, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України 18.10.2013 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та Правилами внутрішнього розпорядку (а.с. 35-36).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно звільнена із займаної посади, оскільки 24.09.2013 до неї застосовано стягнення - догану за відсутність на роботі і порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку училища, а 30.09.2013 - вчинила ще один дисциплінарний проступок - не дотрималась педагогічної етики, вдавшись до лайки та погроз в адресу директора з навчальної роботи ОСОБА_4

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Приписами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, крім того, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Нормами ст. 5-1 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно п. 3 ст. 40 цього ж Кодексу, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що в справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені положеннями КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення тощо.

Позивач дійсно була відсутня на роботі 02.09.2013 та 03.09.2013. Разом з тим, накладаючи дисциплінарне стягнення за це відповідач не взяв до уваги, що позивач у цей період знаходилась на амбулаторному лікуванні. Доводи відповідача про те, що у даному випадку довідка не є листком непрацездатності - документом, який звільняє від роботи, колегія суддів відхиляє, оскільки закон не пов'язує поважність причин відсутності на роботі з певним засобом доказування, доказами можуть бути будь-які дані, передбачені ст. 57 ЦПК України. Колегія суддів знаходить, що в даному випадку звернення особи за лікарською допомогою і відсутність на роботі у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні, яке підтверджено належним чином, є поважною причиною відсутності на роботі. Тому дисциплінарне стягнення за прогул накладено без достатніх правових підстав.

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове, яким поновити позивача на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 13447 грн 56 коп., виходячи з довідки (а.с. 8) про середньомісячну заробітну плату і кількість робочих днів вимушеного прогулу.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення у межах платежу за місяць належить звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Поновити ОСОБА_3 на посаді викладача суспільних дисциплін Вищого професійного училища №7 м. Калуша Івано-Франківської області з 18 жовтня 2013 року.

Стягнути з Вищого професійного училища №7 м. Калуша, місцезнаходження якого м. Калуш, вул. Б.Хмельницького, 78, Івано-Франківської області, код за ЄДРПОУ 02544201, на користь ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 13447 грн 56 коп. середнього заробітку за період вимушеного прогулу (з зазначеної суми підлягають стягненню обов'язкові платежі та внески) з 18.10.2013 по 29.01.2014.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за місяць (2881 грн 64 коп.) - звернути до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Васильковський