Постанова

від 20.01.2014 по справі 801/3773/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2014 р. (16:13) Справа №801/3773/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Торгово - виробничого концерну "Білонг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Руденко А.А., паспорт серії ; НОМЕР_1;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору: Торгово - виробничий концерн "Білонг" звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.03.2013 р. №0000791504 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14 352,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 3 588,00 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.03.2013 р. №0004341501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17 940,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 4 486,00 грн.

У судовому засіданні 20.01.2014р. суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, замінив відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки Торгово - виробничого концерну "Білонг" по взаємовідносинах з контрагентом БВП "Строитель - Плюс" був зроблений висновок щодо завищення податкового кредиту та валових витрат, внаслідок чого було занижено податок на прибуток та податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у зв'язку з твердженням про фіктивність господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Позивач вказаний висновок вважає неправомірним та зазначає, що реальність та товарність операцій з БВП "Строитель - Плюс" підтверджується відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечення на позов не надав.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Торгово - виробничий концерн "Білонг" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 30.04.2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ДПС в період з 19.02.2013 року по 25.02.2013 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТВК "Білонг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з БВП "Строитель - Плюс" (ЄДРПОУ 01263808 за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 28.02.2013 року №1342/15.4/31829417.

Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення:

-п.п.5.1, п.п.5.2, п.5.2,п.5.3.9, п.п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17 940грн, у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року - у сумі 14 378грн; 4 квартал - у сумі 3 562грн.;

- п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3,.п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14352грн., у тому числі по періодах: серпень 2010 року - у сумі 11502,0грн., грудень 2010 року - 2850,0грн.

На підставі виявлених порушень, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення :

- від 27.03.2013 року №0000791504, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14352грн., та за штрафними санкціями у розмірі 3588,00грн.

- від 27.03.2013 року №0004341501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 17940грн., та за штрафними санкціями у сумі 4485,00грн.

Спираючись на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контагента ТВК "Білонг" - БВК "Строитель плюс", а також інформації автоматизованих систем, податковою інспекцією був зроблений висновок щодо неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню валових витрат та податкового кредиту.

Висновки акта перевірки обґрунтовуються тим, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання робіт (підрядних) від постачальника БВК "Строитель плюс"; відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів, а БВК "Строитель плюс" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в охоплений перевіркою період позивачем були укладені договори підряду на виконання ремонтних робіт з БВК "Строитель плюс", про нікчемність яких зазначено в акті перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та БВП "Строитель плюс" 03.08.2010 року було укладено договір, згідно якого замовник - ТВК "Білонг" доручає, а виконавець - БВП "Строитель плюс" зобов'язується виконати ремонт приміщення площею 100кв.м., розташованого по пр. Кірова 1, м. Сімферополь. Договір вступає в силу з моменту підписання до повного виконання сторонами зобов'язань, скріплено підписами і печатками зазначених підприємств. (а.с.37-38).

Відповідно до п.1.4 зазначеного договора прийняття робіт здійснюється шляхом підписання акта приймання - передачі виконаних робіт, підпис під яким з боку Замовника свідчить, що роботи, які є предметом договору, виконані в повному обсязі, якість виконаних робіт Замовника влаштовує.

На виконання умов зазначеного договору БВП "Строитель-плюс" були виконані підрядні роботи, про що свідчать належним чином оформлений акт приймання виконаних робіт (а.с.40-42), підсумкова відомість ресурсів (а.с.43-44), локальний кошторис (47-49), підсумкова відомість до локального кошторису №2-1-1(а.с.50-51).

За фактом виконання підрядних робіт БВП "Строитель-плюс" було виписано податкову накладну від 31.08.2010 року №2213415 на загальну суму 69 009,60грн., у тому числі ПДВ - 11 501,60грн.(а.с.52).

Оплата вартості виконаних робіт підтверджується квитанціями (а.с.53-57).

Сума ПДВ за цією податковою накладною була віднесена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за цей період.

Також з матеріалів справи вбачається, між позивачем та БВП "Строитель плюс" 03.12.2010 року був укладений договір, відповідно до якого якого замовник - ТВК "Білонг" доручає, а виконавець - БВП "Строитель плюс" зобов'язується виконати ремонт приміщення площею 30 кв.м., розташованої по пл. Кірова 1, м. Сімферополь. Договір вступає в силу з моменту підписання до повного виконання сторонами зобов'язань, скріплено підписами і печатками зазначених підприємств. (а.с.58-59).

Відповідно до п.1.4 зазначеного договора прийняття робіт здійснюється шляхом підписання акта приймання - передачі виконаних робіт, підпис під яким з боку Замовника свідчить, що роботи, які є предметом договору, виконані в повному обсязі, якість виконаних робіт Замовника влаштовує.

На виконання умов зазначеного договору БВП "Строитель-плюс" були виконані підрядні роботи, про що свідчать належним чином оформлений акт прийняття виконаних робіт (а.с.60-62), підсумкова відомість ресурсів (а.с.63-65), локальний кошторис (68-71).

За фактом виконання підрядних робіт БВП "Строитель-плюс" було виписано податкову накладну від 30.12.2010 року №7098 на загальну суму 17100,00грн., у тому числі ПДВ - 2 850,00грн.(а.с.72).

Оплата вартості виконаних робіт підтверджується квитанціями (а.с.73).

Сума ПДВ за цією податковою накладною була віднесена позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за цей період.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (а.с.113-119,134-137).

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи висновками судової економічної та будівельно-технічної експертизи № 1287/1288 від 16.09.2013 р. та №1289 від 22.10.2013 р.

В період здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом БВП "Строітель Плюс" відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна має містити всі обов'язкові реквізити, які визначені в п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168.

Положеннями вказаного пункту 7.2.1 Закону № 168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з БВП "Строітель Плюс" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про податок на додану вартість" та містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який підлягав застосуванню на момент здійснення позивачем господарських операцій з БВП "Строітель Плюс", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з БВП "Строітель Плюс" та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з БВП "Строітель Плюс", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманого акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - БВП "Строітель Плюс".

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеними контрагентами, суд зазначає наступне.

Нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, ремонт яких здійснювався контрагентом позивача БВП "Строітель Плюс", належать позивачеві на праві приватної власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.04.2004 р. (а.с. 99). За адресою розташування вказаних приміщень зареєстрована юридична адреса позивача, що підтверджується відповідними документами (а. с. 95-98) та підтверджує зв'язок з господарською діяльністю позивача.

За результатами експертного дослідження, проведеного в рамках будівельно - технічної експертизи, судовим експертом Кримського науково - дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було встановлене наступне:

- фактичне проведення БВП "Строитель-Плюс" підрядних робіт в період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р. та з 01.12.2010 р. по 30.12.2010 р. за укладеними з ТВК "Білонг" договорами підряду від 03.08.2010 р. та від 03.12.2010 р. - можливе.

- об'єми та вартість робіт, включених до Акту № б/н приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року на суму 69009,60 грн. (поточний ремонт приміщень по пр. Кірова, 1) відповідають об'єму і вартості робіт, вказаним у проектно-кошторисної документації і сумі Договору від 03 серпня 2010 року.

Перелік та об'єми фактично виконаних будівельних робіт, включених до Акту № б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 17100,00 грн. (поточний ремонт приміщень по адресу: м. Сімферополь, пр. Кірова, 1).

Об'єми та вартість робіт, включених до Акту № б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 17100,00 грн. (поточний ремонт приміщень по адресу: м. Сімферополь, пр. Кірова, 1) відповідають об'єму і вартості робіт, вказаних у проектно-кошторисної документації, і сумі Договору від 03 грудня 2010 року.

Відповідно до п.3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 (із змінами і доповненнями), далі П(С)БО №1 звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал це - Баланс. П(С)БО №2 "Баланс" (9) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей:

- п. 15. У статті "Незавершене будівництво" відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва (рядок 020 - сальдо Дт рахунку 15);

- п. 32. У статті "Інша поточна дебіторська заборгованість" показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів (рядок 210 - сальдо Дт рахунків 37, 63, 641, 642, 685, 65 и 66);

- п. 53. У статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (рядок 530 - сальдо Кт рахунку 63, 685);

- п. 55. У статті "Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом" показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства (рядок 550 - сальдо Кт рахунку 64).

Отже у разі здійснення бухгалтерських проводок за дебетом або кредитом рахунків 15 "Капітальні інвестиції", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 64 "Розрахунки за податками й платежами", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" відбуваються зміни у структурі активів та пасивів підприємства.

-Плюс" з:

- отримання підрядних робіт (бухгалтерські проводки: дебет рахунку 15 "Капітальні інвестиції" - кредит рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" та дебет рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" - кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами") відбулося збільшення активів (незавершене будівництво) та збільшення пасивів (збільшення заборгованості перед постачальниками);

- оплати підрядних робіт (бухгалтерська проводка: дебет рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" - кредит рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами") відбулося зменшення активів (грошових коштів) та зменшення пасивів (зменшення заборгованості перед постачальниками);

що відповідно до Інструкції №291 (10) та П(С)БО №2 "Баланс" (9) призвело до змін у структурі активів та пасивів ТВК "Білонг".

У бухгалтерському обліку ТВК "Білонг" оплата підрядних робіт за серпень 2010 року та грудень 2010 року, отриманих від БВП "Строитель-Плюс" відображена у журналі-ордері та відомості по рахунку 685 "Розрахунки з іншими постачальниками" за 3 квартал 2010 року та січень 2011 року наступними бухгалтерськими проводками, у тому числі по періодах:

- у 3 кварталі 2010 року - у дебет рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" з кредиту рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" на суму 69009,60 грн.

- у січні 2011 року - у дебет рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" з кредиту рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" на суму 17100,00 грн.

Таким чином, відповідно до наданих на дослідження документів (фіскальних чеків та журналу-ордеру та відомості) встановлено, що отримані ТВК "Білонг" у серпні та грудні 2010 року підрядні роботи від контрагента БВП "Строитель-Плюс" сплачені у повному обсязі у сумі 86109,60 грн. (69009,60+17100,00), у тому числі ПДВ - 14351,60 грн. (11501,60+2850,00).

Вказані обставини підтверджуються висновком проведеної в рамках цієї справи комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

При цьому у суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованими фахівцями, попередженими про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Вказаний висновок в порядку статей 79, 86 КАС України оцінюється судом в якості належного та допустимого письмового доказу у справі.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з БВП "Строитель Плюс" , їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в оскаржуваємому періоду неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів (робіт, послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом БВП "Строітель Плюс", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання( додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність укладених позивачем з БВП "Строитель Плюс" правочинів, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст.215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неприпустимим, виходячи з загальних засад судочинства.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Згідно інформації, наданої до суду вартість проведення судової економічної експертизи становить 7065,60грн., будівельно - технічної експертизи - 4700,16 грн. було сплачено в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на проведення судової експертизи в загальній сумі 12169,42грн. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 20.01.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 27.01.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №000791504 від 27.03.2013 р. та №0004341501 від 27.03.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Торгово - виробничого концерну "Білонг" (95015, м. Сімферополь, пр. Кірова 1, АР Крим, ідентифікаційний код 31829417) судові витрати у розмірі 12 169,42грн ( дванадцять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень сорок дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.