Постанова

від 31.01.2014 по справі 801/10927/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2014 р. (11 год. 59 хв.) Справа №801/10927/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Романенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим

про визнання дій незаконними та протиправними,спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим, в якому просить визнати незаконними і протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим та зобов'язати відповідача принести вибачення за нанесену образу шляхом направлення офіційного листа.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, та просив їх задовольнити, зазначивши, що позивач просить визнати незаконними і протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим саме щодо вилучення довідки про звернення за захистом в Україні та зобов'язати відповідача принести вибачення за нанесену образу, при цьому зазначив, що на вибаченні саме шляхом направлення офіційного листа не наполягає. Разом з цим, представник позивача зазначив, що вимога про вибачення не є самостійною вимогою і не є предметом спору, а лише є похідною від основної вимоги про визнання дій відповідача незаконними і протиправними саме щодо вилучення довідки про звернення за захистом в Україні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та правомірність дій відповідача, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов (а.с. 53-55).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 23.01.2012р. звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим для отримання статусу біженця.

Позивачу було відмовлено у оформлені документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, що оформлено наказом відповідача № 4 від 10.12.2012р.

ОСОБА_3 подав скаргу на наведений наказ до Державної міграційної служби України.

На час вирішення питання щодо розгляду скарги, позивач звертався до відповідача для продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні, зокрема у листопаді 2013 року.

Відтак, позивачем у позові зазначено, що 19.11.2013р. під час візиту до Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим з метою продовження терміну дії довідки про звернення за захистом в Україні, яку він передав службовій особі органу ДМС для продовження терміну її дії. Довідка йому повернута не була. На вимогу повернути довідку про звернення за захистом в Україні, від завідуючого сектору з питань біженців позивач отримав відмову у грубій формі та у спосіб, що принизив його честь та гідність. На прохання письмово засвідчити факт вилучення довідки позивачу було відмовлено.

Не погодившись з зазначеними вище діями відповідача, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання незаконними і протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим саме щодо вилучення довідки.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Законом, що визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, є Закон України від 08.07.2011р. № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі Закон № 3671).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 3671 довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

Статтею 8 Закону № 3671 визначений порядок попереднього розгляду заяв.

Згідно з ч. 9 наведеної статті у разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи, що перебувають на зберіганні в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011р. № 649 затверджені Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі Правила № 649).

Згідно із п. 1.1 розділу І Правил № 649 ці правила визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У 4.7 розділу IV Попередній розгляд заяв Правил № 649 зазначено, що строк дії довідки про звернення за захистом в Україні продовжується органом міграційної служби лише у разі надходження відповідного доручення від Державної міграційної служби України або, у випадку оскарження в судовому порядку, відмітки (штампу) суду про прийняття позовної заяви, оригіналу чи належним чином завіреної копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, належним чином оформленої судової повістки.

Про продовження строку дії зазначеної довідки уповноважена посадова особа органу міграційної служби заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до п. 4.8. розділу IV Попередній розгляд заяв Правил № 649 у разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа органу міграційної служби вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі її документи, що посвідчують особу, та інші документи, що надавались такою особою під час звернення до органу міграційної служби та перебувають на його зберіганні, про що робиться відмітка в розписці про зберігання документів.

Про вилучення у заявника довідки про звернення за захистом в Україні зазначається в журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні та протягом трьох робочих днів надсилається повідомлення у довільній формі до органу внутрішніх справ за місцем проживання вказаної особи.

З аналізу наведених вище норм впливає, що довідка про звернення за захистом в Україні вилучається уповноваженою посадовою особою органу міграційної служби у разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та про вилучення у заявника довідки про звернення за захистом в Україні зазначається в журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні.

Суд звертає увагу, що статтею 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є те, що конкретно вимагає позивач, що обрав спосіб захисту цього права чи інтересу, що є змістом вимоги.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

З наведеного вище вбачається, суд вирішує спір з підстав, заявлених позивачем.

У ч. 1 ст. 69 КАС України наведено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Позивач просить суд визнати незаконними і протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим саме щодо вилучення довідки про звернення за захистом в Україні.

Разом з цим, позивачем у позові зазначено, що довідка про звернення за захистом в Україні була передана ним службовій особі органу ДМС для продовження терміну її дії.

Наведена обставина була підтверджена позивачем у судовому засіданні 17.12.2013р. під час розгляду справи.

В журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні, копія якого залучена до матеріалів справи відсутні відомості про вилучення у заявника довідки про звернення за захистом в Україні, а навпаки до вказаного журналу внесені відомості щодо продовження терміну дії наведеної довідки (а.с. 68-69).

Крім того, на час розгляду справи позивач 23.01.2014р. отримав довідку про звернення за захистом в Україні № 0001651 з відміткою про продовження терміну її дії (а.с. 56-57).

Наведене вище спростовує твердження позивача щодо вилучення у нього довідки про звернення за захистом в Україні, а тому позовні про визнання незаконними і протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим саме щодо вилучення довідки про звернення за захистом в Україні задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними і протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим саме щодо вилучення довідки про звернення за захистом в Україні, то вимога про зобов'язання відповідача принести вибачення за нанесену образу, яка є похідною від основної вимоги, також задоволенню не підлягаює.

У зв'язку з тим, що суд відмовив в задоволенні позову, судовий збір на підставі ст. 94 КАС України не підлягає стягненню на користь позивача.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.01.2014 року, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 05.02.2014 року.

Керуючись ст. ст. 94, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.