Постанова

від 31.01.2014 по справі 801/10927/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2014 року (16 год. 39 хв.) Справа №801/10927/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лебедевої О.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Волощук Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі №0008451702/0 від 26.08.2009 року, №0008451702/1 від 03.11.2009 року, №0008451702/2 від 21.01.2010 року, №0008451702/3 від 23.03.2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009р. висновки, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованими. Зокрема, вказує, що отримані нею на розрахунковий рахунок від Приватного підприємства "Ніколь-Крим" грошові кошти в загальній сумі 1602210,00грн. є поверненням фінансової допомоги, наданої нею підприємству раніше на підставі договору про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 05.04.2007 року, надання якої підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів та перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок. Крім того, позивач вважає, що при проведенні перевірки працівники ДПІ та ДПА перевищили свої службові повноваження, а акт перевірки ґрунтується на припущеннях. При цьому позивач стверджує, що податковим законодавством не передбачено проведення будь-яких перевірок органами податкової служби щодо осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. У зв'язку з тим, що ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, позивач вважає, що відсутність затвердженого відповідним чином порядку проведення перевірок фізичних осіб, які не є підприємцями, робить таку перевірку неможливою, а тому незаконною.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові, та просили їх задовольнити.

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкові повідомлення - рішення, оскаржувані позивачем, були прийняті за результатами проведеної перевірки у зв'язку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має. Обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов. (т. 1 а.с.41-42).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2009р. посадовою особою Державною податковою інспекцією в м. Сімферополя АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства, за результатами якої був складений акт №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009р. ( т.1 а.с.13-16).

Згідно з висновками наведено акту встановлено порушення позивачем п.1.2 ст.1, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"№ 889-ІV від 22.05.2003р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 240331,50 грн.

На підставі акту №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0008451702/0 від 26.08.2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 240331,50 грн.

Позивач заперечував проти висновків, викладених в акті перевірки та у порядку, передбаченому статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, неодноразово звертався до податкових органів різних рівнів зі скаргами, в яких просив скасувати зазначене податкове повідомлення - рішенням:

- скаргою до Начальника ДПІ в м. Сімферополя, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 30.10.2009р.), а повідомлення-рішення № №0008451702/0 - без змін (а.с.20);

- скаргою до Держаної податкової адміністрації в АР Крим, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 13.01.2010 року), рішення Держаної Податкової адміністрації в м. Сімферополі АР Крим від 30.10.2009 р. та повідомлення-рішення №0008451702/0 0 - без змін (а.с.21-24);

- скаргою до Державної податкової адміністрації України, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 22.02.2010 року), а рішення Держаної Податкової адміністрації в АР Крим від 13.01.2010 р., та повідомлення-рішення № №0008451702/0 0 - без змін (а.с.25-26).

За результатами розгляду скарг прийняти податкові повідомлення - рішення №0008451702/1 від 03.11.2009 року, №0008451702/2 від 21.01.2010 року, №0008451702/3 від 23.03.2010 року, відповідно до яких ОСОБА_1 нараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 240331,50 грн.

Не погодившись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом щодо їх оскарження.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі №0008451702/0 від 26.08.2009 року, №0008451702/1 від 03.11.2009 року, №0008451702/2 від 21.01.2010 року, №0008451702/3 від 23.03.2010 року, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі в АР Крим невиїзна документальна перевірка дотримання податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_1 на підставі закону, чи є достовірними результати перевірки, викладені в Акті, чи прийняти податкові повідомлення-рішення відносно позивача відповідно до вимог податкового законодавства України.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 326 від 11.06.2004р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004р. за №803/9402.

Проте, у цьому Порядку термін "платник податків" вживається в значенні фізична особа, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності (суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа) (п. 1.1).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, відтак на момент проведення перевірки не була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-XII (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до аналізу зазначеної норми податковий орган має право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) фізичними особами, які не мають статусу юридичної особи, тільки у випадку, якщо на них згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Досліджуючи питання, чи покладено згідно із законами України на позивача обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), судом встановлено наступне.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV (чинним на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, а також нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

При цьому, відповідно до п. 1.15 ст. 1 вказаного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В розумінні п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього Закону особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

І тільки в цьому випадку, тобто коли платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, такий платник податку зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку (п.п. 8.2.1).

В той же час, як слідує з акту перевірки, ДПІ в м. Сімферополі дійшла висновку про отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді фінансової допомоги від ПП "Ніколь-Крим" в розмірі 1271635,00 гривень, тобто від податкового агента.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом.

Зокрема, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (п.п. 8.1.2).

Більше того, в силу п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (п.п. 20.3.2.).

На думку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, що викладена в акті перевірки, позивачем порушено п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону, відповідно до якого якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

В обґрунтування того, що отримані позивачем кошти є доходом, відповідач посилається на абз. "ї" п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з яким дохід з джерелом його походження з України -це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Проте, будь-якого правового обґрунтування стосовно того, що фінансова допомога, за умови, якщо вона переходить у власність платника податків та є його доходом, не підлягає оподаткуванню при її нарахуванні чи виплаті, як підстави застосування п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону, відповідачем суду не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку, за умови прийняття за основу висновків ДПІ про те, що отримані ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1271635,00 грн. є її фінансовою допомогою, отриманою від ПП "Ніколь-Крим"(податкового агента), то у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання, а тому спірна перевірка проведена відповідачем з перевищенням його повноважень.

В силу ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, згідно з ч. 3 вказаної статті КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За таких обставин, суд вважає, що акт перевірки №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009р., як такий, що отримано з порушенням закону, не може бути прийнято судом в якості доказу порушення позивачем норм податкового законодавства, а відтак винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Крім того, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 05.04.2007р. між ПП "Ніколь-Крим"(Позичальник) та ОСОБА_1 (Позикодавець) був укладений договір б/н про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, предметом якого є надання Позикодавцем Позичальнику безвідсоткової поворотної допомоги на закупку товару на розрахунковий рахунок або у касу ПП "Ніколь-Крим", після реалізації якого Позикодавцю повертається сума безвідсоткової фінансової допомоги протягом 30 днів з моменту отримання позики, шляхом перерахування грошових коштів на грошову картку Позикодавця (т. 1 а.с.27).

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів підтверджується факт внесення позивачкою до каси ПП "Ніколь-Крим" грошових коштів -поворотної фінансової допомоги (т. 1 а.с.43-52).

Крім того, на час розгляду справи Приватне підприємство «Ніколь-Крим» (код за ЄДРПОУ 34835549) як юридична особа припинено в результаті ліквідації, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблений запис 02.08.2013р. (т. 2 а.с. 21).

Основним нормативним актом при визначенні термінів зберігання документів, їх відбору для віднесення до складу Національного архівного фонду України або для знищення документів (на час виникнення спірних правовідносин) є наказ Головного архівного управління при КМ України від 20.07.1998р. № 41 "Про затвердження Переліку типових документів " (далі - Перелік № 41 ), який призначений для використання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, іншими установами , організаціями та підприємствами незалежно від форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Порядок зберігання документів в установах незалежно від форм власності визначено Правилами роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств , установ і організацій», затвердженими наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16 (далі - Правила № 16). Відповідно до підпункту 3.3.1 Правил № 16 документи з моменту створення (надходження) і до передачі їх в архів установи зберігаються за місцем формування справ відповідно до затвердженої номенклатури.

У розділі 4 «Облік і звітність» Переліку № 41 міститься вичерпний перелік документів щодо яких встановлено трирічний термін зберігання. До цього переліку включено первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін); облікові регістри (головна книга, журнали, розроблювальні таблиці та ін); корінці, копії ордерів, рахунків, фактур, накладних, квитанцій, чекових книжок; реєстри рахунків до оплати.

З листа Державного архіву в АР Крим від 23.01.2014р. за № 167 вбачається, що документи ПП «Ніколь-Крим» до Державного архіву в АР Крим не надходили (т.2 а.с. 33).

Відсутність документів ПП «Ніколь-Крим» у Архівному відділі Сімферопольської міської ради АР Крим підтверджується листом від 29.01.2014р. № 62 (т.2 а.с. 43).

Таким чином, на час розгляду справи, враховуючи обмежені строки зберігання документів бухгалтерського та податкового обліку, у суду відсутня можливість перевірити дійсний факт внесення позивачем готівкою відповідної суми коштів до каси ПП «Ніколь-Крим», дослідити й порядок обліку останнім отриманої готівки, зокрема шляхом дослідження касової книги ПП «Ніколь-Крим», перевірки факту оприбуткування готівкових сум, внесених позивачем, з'ясування факту здавання ПП «Ніколь-Крим» відповідної суми готівкових коштів до обслуговуючого банку.

Відповідачем не надано доказів того, що перераховані вказаним підприємством ОСОБА_1 кошти, з найменуванням операцій "зворотно-фінансова допомога" в розмірі 1271635,00 гривень не є поверненням наданої нею раніше поворотної допомоги підприємству та є її доходом в розумінні п. 1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

При цьому суд виходить з того, що згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Тобто, в розумінні даного пункту, доходом є збільшення майнової сфери платника, в той час як в даному випадку майнова сфера позивача не збільшилась, а поновилась внаслідок повернення раніше переданих за договором сум поворотної фінансової допомоги.

Твердження відповідача, що згідно виписки з руху грошових коштів по банківському рахунку ПП "Ніколь-Крим", а також висновку від 18.11.2008р. № 25/35-1 Управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в АРК, ПП "Ніколь-Крим" за період з 14.05.2007 року по 26.12.2007 року перераховано грошові кошти в загальної суми 330575,00 гривень на погашення кредиту за ОСОБА_1, не знайшли підтвердження у судовому засіданні та спростовуються довідкою № 7/02-БТ від 27.01.2001 року філії ВАТ "Морский транспортний банк", відповідно до якої ОСОБА_1 у ВАТ "Морский транспортний банк" кредитні договорі не укладала.

Суд також зазначає, що в порушення вимог ст. 71 КАС України доказів на підтвердження факту перерахування ПП "Ніколь-Крим" грошових коштів в загальної суми 330575,00 гривень на погашення кредиту за ОСОБА_1, відповідач до суду не надав, у зв'язку з чим відповідач не довів факт отримання ОСОБА_1 доходу у сумі 330575,00 гривень, який згідно норм діючого законодавства підлягає оподаткуванню

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі №1534/23-7/34835549 від 29.02.2008р., яким не було встановлено фактів надання, повернення зворотної фінансової допомоги фізичним особам, про що свідчить відсутність в матеріалах перевірки відокремленого додатку № 3 "Перелік суб'єктів господарювання, з якими СГД перебував у господарських відносинах"до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених вищевказаним наказом, то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки такі доводи суперечать матеріалам справи у їх сукупності, в тому числі й не узгоджуються з висновками ДПІ у м. Сімферополі, викладеними в акті перевірки №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009 р. про здійснення ПП "Ніколь-Крим" переказу зі свого банківського рахунку на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 поворотно-фінансової допомоги в розмірі 1271635,00 гривень за період з 02.07.2007р. по 28.12.2007р.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень податкового законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є повністю обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.01.2014 року, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 05.02.2014 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0008451702/0 від 26.08.2009 року, №0008451702/1 від 03.11.2009 року, №0008451702/2 від 21.01.2010 року, №0008451702/3 від 23.03.2010 року

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3,40 грн. (три грн. сорок коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.