Постанова

від 17.01.2014 по справі 917/2170/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. Справа № 917/2170/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Катраніна М.Д., Нікітенко Ж.М.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3805 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.13 р. у справі № 917/2170/13

за позовом Малого науково-виробниче приватного підприємства "Клімат", м. Полтава

до Приватного підприємства "Луксор - Плюс", м. Полтава

про стягнення 24274,16 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Мале науково-виробниче приватне підприємство "Клімат", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Луксор - Плюс" 24274,16 грн. у тому числі: 22178,79 грн. сума основного боргу, 448,44 грн. 3 % річних, 22,11 грн. інфляційних втрат та 1624,83 грн. пені та судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2013 р. у справі № 917/2170/13 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Луксор - Плюс" на користь Малого науково-виробничого приватного підприємства "Клімат" заборгованості за договором субпідряду № 210 від 01.09.2012 р. у розмірі 24274,16 грн. у т. ч. 22178,79 грн. основного боргу, 448,44 грн. 3 % річних, 22,11 грн. інфляційних втрат та 1624,82 грн. пені, а також 1720,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи, що підтверджується актами здачі-приймання робіт КБ-2 та КБ-3, але виконані роботи повністю не оплатив, що також є підставою для застосування господарських санкцій та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2013 р. у справі № 917/2170/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд під час розгляду справи порушив його процесуальні права, а саме, прийняв рішення у першому судовому засіданні, без його участі.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалися ті обставини, що договором субпідряду на виконання робіт по монтажу систем вентиляції № 210 від 01.09.2012 р., субпідрядник зобов'язався виконати передбачені договором роботи у строк до жовтня 2012 р. Однак, позивачем допущено порушення строку виконання робіт, а саме завершено у грудні 2012 р., що призвело до затримки виконання всього об'єму робіт на об'єкті «Реконструкція операційного відділення Карлівської ЦРЛ по вул. Радевича».

Відповідно до умов договору субпідряду № 210 від 01.09.2012 р., позивачем виконі роботи по монтажу систем вентиляції на загальну суму 232178,79 грн., про що складені та підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт. Відповідно до платіжних доручень № 24 від 25.10.2012 р. на суму 90 000,00 грн., № 28 від 26.10.2012 р., № 40 від 29.12.2012 р. на суму 218 459, 54 грн., позивачу було перераховано грошові кошти в сумі 328459,54 грн. в рахунок оплати вартості виконаних субпідрядних робіт на об'єкті «Реконструкція операційного відділення Карлівської ЦРЛ по вул. Радевича», що підтверджується відповідними банківськими виписками, тобто своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних субпідрядних робіт відповідно до умов договору субпідряду на виконання робіт по монтажу систем вентиляції № 210 від 01.09.2012 р.

Крім того, відповідач вказує, що господарським судом Полтавської області на порушення ст. 611 Цивільного кодексу України, стягнуто з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1624,82 грн., яка не передбачена умовами укладеного договору субпідряду на виконання робіт по монтажу систем вентиляції № 210 від 01.09.2012 р. та ін..

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченні та ін.

31.12.2013 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд апеляційної скарги призначеної до розгляду 13.01.2014 р. без участі його представника.

Колегія суддів, задовольнила заявлене клопотання, оскільки, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, відповідно до укладеного між сторонами у справі договору субпідряду № 210 від 01.09.2012 р. на виконання робіт по монтажу систем вентиляції (далі - договір)., генпідрядник (відповідач), відповідно до технічного завдання /проекту, кошторису/ доданим до цього договору доручає, а субпідрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання щодо виконання вентиляції на об'єкті: Реконструкція операційного відділення Карлівської ЦРЛ по вул. Радевича. Терміни виконання робіт: початок робіт вересень 2012 р., закінчення робіт жовтень 2012 р.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що договірна вартість робіт і послуг за договором на підставі кошторису складає - 226482,00 грн. в тому числі ПДВ 37747,00 грн.

Відповідно до пунктів 2.4 та 2.5 договору сторонами визначено, що генпідрядник у тижневий строк з дня підписання цього договору перераховує субпідряднику аванс у розмірі 70 %, для придбання матеріалів. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 7 банківських днів після підписання замовником акта приймання виконаних робіт КБ-2, КБ-3.

На виконання умов договору, позивачем виконані роботи в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 та КБ-3, які підписані відповідачем і скріплені його печаткою.

Однак відповідач оплатив роботи частково, станом на 09.09.2013 р. відповідач не оплатив роботи частково у розмірі 22178,79 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити заборгованість за договором субпідряду № 210 від 01.09.2012 р. у розмірі 22178,79 грн.

Вказану заборгованість відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі про стягнення заборгованості та застосування господарських санкцій 448,44 грн. - 3 % річних, 22,11 грн. - інфляційних втрат та 1624,82 грн. - пені.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи, що підтверджується актами здачі-приймання робіт КБ-2 та КБ-3, виконані послуги не оплатив у повному обсязі, що також є підставою для застосування господарських санкцій, у тому числі пені, та ін.

При цьому викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалами справи і хоча в цілому їм надана правильна та належна правова оцінка, проте в певній частині щодо стягнення пені рішення підлягає скасуванню, а позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.Ст. 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Пунктом 1 ст. 837 ЦК України, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2.4 та 2.5 договору визначено, що генпідрядник у тижневий строк з дня підписання цього договору перераховує субпідряднику аванс у розмірі 70 %, для придбання матеріалів. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 7 банківських днів після підписання замовником акта приймання виконаних робіт КБ-2, КБ-3.

На виконання умов договору, позивачем виконані роботи у повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 та КБ-3 (а. с. 13-14, 16-17, 19-21) на загальну суму 232178,79 грн., які підписані обома сторонами, засвідчені печатками та не містять посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій до виконаних робіт.

Отже, відповідач після підписання даних документів визнавав факт наявності у ньо.о зобов'язання з оплати виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що виконані роботи оплачені відповідачем лише частково - у сумі 210000,00 грн. на підставі наступних платіжних документів, а саме: платіжне доручення № 137022 від 05.09.2012 р. на суму 100000,00 грн., платіжне доручення № 24 від 24.10.2012 р. на суму 90000,00 грн., платіжне доручення № 28 від 26.10.2012 р. на суму 20000,00 грн.

Стосовно здійснення платежу за платіжним дорученням № 40 від 29.12.2012 р. на суму 218458,54 грн. відповідач своїм листом № 46 від 29.12.2012 р. (т. 1 а. с. 122) повідомив позивача про зміну підстав та призначення платежу, зазначивши про фактичну оплату за цим платіжним документом іншого боргу, за іншим договором, а саме: «за роботи по реконструкції приміщення друкарні за адресою смт. Решетівка згідно з договором субпідряду № 201 від 01.09.2012 р. в т. ч. ПДВ 20 % - 36409,76 грн.».

У зв'язку з прийняттям даного виправлення позивачем доводи відповідача щодо оплати 218459,54 грн. за договором № 210 від 01.09.2012 р. не можуть бути прийняті до уваги.

Доказів остаточної оплати у сумі 22178,79 грн. відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22178,79 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 22,11 грн. та 3% річних за період з 06.01.2013 р. по 09.09.2013 р.- 448,44 грн.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати виконаних робіт у певній частині, законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22,11 грн. інфляційних втрат та 448,44 грн. 3 % річних.

Заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені 1624,82 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідно ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Такої згоди сторонами у договорі досягнуто не було, і умова про стягнення пені та її розмір у договорі відсутні.

В зв'язку з чим позов в частині стягнення пені у сумі - 1624,82 грн. задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга в зазначеній частині підлягає задоволенню і, відповідно рішення господарського суду в цій частині з означених вище підстав підлягає скасуванню.

Разом з тим, безпідставними є також вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що оскаржуване рішення прийняте за його відсутності, посилаючись на те, що він не повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване рішення прийняте 26 листопада 2013 р. на другому судовому засіданні.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції належним чином ухвалами суду від 01.11.2013 р. та від 14.11.2013 р., які були направлені на адресу: вул. Шведська, 30, м. Полтава, 36029» повідомляв відповідача двічі про розгляд апеляційної скарги, але ухвали повертались до суду з відміткою пошти «за закінчення терміну зберігання». При цьому, звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач зазначив адресу «вул. Шведська, 30, м. Полтава, 36029».

Відповідні дії відповідача можуть бути свідченням зловживання ним своїми процесуальними правами з метою ухилення від відповідальності та затягування розгляду справи.

Беручи до уваги викладене, а також те, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача, в зв'язку з чим, вимоги останнього про скасування прийнятого по справі рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідачем, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а деякі мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. 101, ст. 102, ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.13 р. по справі № 917/2170/13 в частині стягнення 1624,82 грн. пені та 115,16 грн. судового збору скасувати та в цієї частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Стягнути з позивача - Малого науково-виробничого приватного підприємства "Клімат" (вул. Короленка,16-б, кімн.18, м. Полтава, 36011, код 21040392) на користь відповідача - Приватного підприємства "Луксор-Плюс" (вул. Шведська, 30, м. Полтава, 36000, код 36514970) 57,58 грнг. судового збору по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.01.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.