Постанова

від 28.01.2014 по справі 801/5484/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/5484/13-а

28.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/5484/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 10.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанавар-Д" (вул. Рубцова, буд.44,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанавар-Д" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.05.2013 № 0003422203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Джанавар-Д» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 773 931,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 619 145,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 154 786,25 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.05.2013 № 0003432203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Джанавар-Д» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 619 143,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 495 315,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 123 828,75 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джанавар-Д» судові витрати у розмірі 2294грн. судових витрат шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 28.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 13.05.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003422203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 773931,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 619145,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 154786,25 грн. (т.1 а.с.21) та № 0003432203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 619 143,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 495 315,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 123 828,75 грн. (т.1 а.с.22).

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 22.04.2013 №2363/22-3/33434018 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Джанавар-Д» з питань взаємовідносин з ТОВ «Тріал Інвест» у квітні, травні, червні, серпні, вересні 2010 року, та відображення їх в податковій звітності.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2009 між ТОВ «Джанавар-Д» (Замовник) та ПМБП «Еліф-Компані» (Переробник) укладений договір про надання послуг з перероблення сировини № 1, відповідно до умов якого замовник доручає, а переробник приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником сировини: нафти сирої, СНО, палива нафтового та інших нафтопродуктів готову продукцію: бензіно - лігроїновую фракцію, лігроїно - газойльову фракцію, паливо пічне побутове, мазут паливний малозольний, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити переробнику послуги з переробки сировини.

01.01.2009 між ПМБП «Еліф-Компані» (Зберігач) та ТОВ «Джанавар-Д» (Поклажодавець) укладений договір зберігання готової продукції № 2, відповідно до умов якого зберігач здійснює надання послуг по зберіганню готової продукції, отриманої в результаті переробки давальної сировини, згідно з договором про надання послуг з переробки сировини, укладеним між ПМБП «Еліф-Компані» та ТОВ «Джанавар-Д».

02.01.2010 між ТОВ «Тріал Інвест» (Продавець) та ТОВ «Джанавар-Д» (Покупець) укладений договір № 8, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує продукцію, найменування, марка, кількість, ціна та строки постачання якої погоджуються сторонами шляхом підписання специфікацій, які вважаються невід'ємною частиною договору, на кожну партію товару окремо.

20.04.2010 та 25.05.2010 між ТОВ «Джанавар-Д» (Довіритель) та ТОВ «Тріал Інвест» (Повірений) укладені договори №№ 20/04, 25/05, відповідно до умов яких повірений зобов'язується за винагороду від свого імені та за рахунок довірителя виконати такі юридичні дії, а саме - придбати товар - нафту на ринку нафтопродуктів.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, обов'язкові реквізити якої визначені п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В результаті виконання умов вказаних договорів ТОВ «Тріал Інвест» виписані позивачу податкові накладні: № 439,№ 473, № 509, № 765, № 766, № 767, № 790, № 791, № 798, № 812, № 848, № 849, № 873, № 877, № 887, № 902, № 908 та видаткові накладні: № РН-16/04-2, № РН-22/04-2, № РН-28/05-1, № РН-28/07-1, № РН-29/07-1, № РН-29/07-2, № РН-07/08-2, № РН-07/08-3, № РН-09/08-3, № РН-12/08-2, № РН-27/08-1, № РН-27/08-2, № РН-07/09-1, № РН-09/09-2, № РН-14/09-2, № РН-18/09-3, № РН-23/09-1.

Сторонами складені акти здачі-прийняття товару від 28.07.2010 року № 28/07-1, 29.07.2010 року № 29/07-1, 29.07.2010 року № 29/07-2, 07.08.2010 року № 07/08-2, 07.08.2010 року № 07/08-3, 09.08.2010 року № 09/08-3, 12.08.2010 року № 12/08-2, 27.08.2010 року № 27/08-1, 27.08.2010 року № 27/08-2, 07.09.2010 року № 07/09-1, 09.09.2010 року № 09/09-2, 14.09.2010 року № 14/09-2, 18.09.2010 року № 18/09-3, 23.09.2010 року № 23/09-1.

Транспортування нафти здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Тобто, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та ТОВ «Тріал Інвест» і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ, а також спростовують встановлені перевіркою факти про відсутність реальності господарських операцій.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України " Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину" зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у справі № 801/5484/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у справі № 801/5484/13-а змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанавар-Д" (ЄДРПОУ 33434018, вул. Рубцова, буд.44,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017) 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. ) судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у справі № 801/5484/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко