Постанова

від 31.01.2014 по справі 920/1782/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 920/1782/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Петрищев О.О.

відповідача - Кісіль А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3966С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 25.11.13 у справі № 920/1782/13

за позовом ТОВ "Сумиелектроснаб"

до Комунальне підприємство "Шляхрембуд" Сумської міської ради

про стягнення 162 471,15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 році позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою з урахуванням зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в сумі 161041 грн. 64 коп. основного боргу за неналежне виконання умов договору на поставку товарів № 08 від 06.01.2010 року та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 249 грн. 42 коп. позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.11.13 у справі № 920/1782/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради на користь ТОВ "Сумиелектроснаб" 161041 грн. 64 коп. боргу та 3 249 грн. 42 коп. судового збору .

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його не законним та не обгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не вказав в чому конкретно полягає порушення зобов'язання з боку відповідача, а саме в які строки повинна була бути сплачена сума боргу за поставлений товар, оскільки, на думку відповідача, сам факт несплати боргу ще не є порушенням зобов'язання, порушенням зобов'язання є несплата боргу в певний строк.

Відповідач зазначає, що встановлення господарським судом факту передання/отримання товару підтверджується підписаними та скріпленими видатковими накладними не є правомірним, так як позивачем було надано копії видаткових накладних, в яких вписані довіреності за якими минув строк їх дії, що вони не можуть бути доказом фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей за договором.

Відповідач вказує на те, що взятий до уваги господарським судом акт звірки, підписаний сторонами у справі, відображає лише загальну суму заборгованості за перше півріччя 2013 року, фіксує стан розрахунків між сторонами і не породжує будь-яких прав та обов'язків, зокрема обов'язку відповідача сплатити кошти.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з обставинами викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що відповідачем не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 06.01.2010 року між Комунальним підприємством "Шляхрембуд" Сумської міської ради та ТОВ "Сумиелектроснаб" укладений договір на поставку товарів № 08, за яким позивач (постачальник) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) прийняти і оплатити погоджену сторонами продукцію.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура, кількість та ціна товару попередньо погоджується сторонами та встановлюється у рахунок фактурі на кожну партію товару.

У п. 4 абз.3 договору зазначено, що покупець сплачує на користь постачальника суму коштів, яка зазначена в рахунку-фактурі в повному розмірі протягом 15-ти банківських днів після отримання товару покупцем.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи в договорі сторони встановили строк оплати протягом 15-ти банківських днів після отримання товару покупцем.

Зазначена умова відповідає нормам діючого законодавства, зокрема ч. 1 ст. 692 ЦК України, за якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк

оплати товару.

На виконання умов договору позивач на замовлення відповідача протягом вересня 2012р. - квітня 2013р. здійснив поставку товару відповідно до видаткових накладних, в яких зазначено найменування товару,кількість,ціна та є посилання на рахунки - фактури.

Як свідчать матеріали справи, станом за перше півріччя 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем складала суму 161041,46 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2013 року, підписаним сторонами договору, видатковими накладними.

Позивач направляв відповідачу лист від 27.09.2013 року з вимогою погасити заборгованість за договором на поставку товарів № 08 від 06.01.2010 року, але на день звернення позивача до суду вартість поставленого товару на суму 161 041,46 грн. залишилася несплаченою.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товарів виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, та правомірно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у розмірі 161041грн. 64коп. основного боргу.

Посилання відповідача на те, що видаткова накладна, не є доказом здійснення поставки, отримання товару та виникнення обов'язку відповідача, щодо сплати за отриманий товар, є безпідставним, оскільки поставка підтверджується видатковими накладними та актом звірки розрахунків, в акті звірки розрахунків станом на 30.06.2013р. зазначені дати та номери видаткових накладних, а також сума заборгованості.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Отже, видаткова накладна є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Посилання відповідача на не визначення господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, в чому конкретно полягає порушення зобов'язання з боку відповідача, зазначивши, що сам факт несплати боргу ще не є порушенням зобов'язання, порушенням зобов'язання є несплата боргу в певний строк є безпідставним.

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, наявність між сторонами договірних відносин підтверджується укладеним договором на поставку товарів № 08 від 06.01.2010 року, фактом отримання відповідачем товару та виникнення грошового зобов'язання відповідача з оплати продукції - підписаними сторонами видатковими накладними та довіреностями на отримання товару по накладним.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що порушення відповідачем умов укладеного договору поставки та вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 161041 грн. 64 коп. боргу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, ст.ст. керуючись ст.ст. 526, 530, 625,692,712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 25.11.13 у справі 920/1782/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 31 січня 2014р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.