Постанова

від 27.01.2014 по справі 817/2519/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2519/13-а

27 січня 2014 року 10год. 23хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарасюк Р.В.,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 року №0001012342, №0001022342, №0001032342.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Укртехнофос» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.07.2012 року, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0001012342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15870 грн.,- основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3967,50 грн., №0001022342, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3284 грн., №0001032342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39293 грн. - основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16472,50 грн.

Позивач не погоджується з даними висновками акта, складеного за результатами проведення перевірки, щодо встановленого порушення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст. ст. 44, 138, 139, 146, 185, 198 Податкового кодексу України (далі по тексту судової постанови - ПК України), оскільки вказує, що реальність здійснення господарських операцій з ПП «Анубіс» та ТОВ «ВК Віконні системи» підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Вказує, що зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені без належного правового аналізу господарських операцій підприємства, суперечать достовірним даним бухгалтерського обліку, діючому законодавству, прийняті не на основі об'єктивних даних, а на помилкових висновках та припущеннях контролюючого органу.

Крім того, зазначає, що дані контрагенти були зареєстровані в установленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право виписувати відповідні первинні бухгалтерські документи. Вказує, що придбані ТМЦ в подальшому використані в господарській діяльності товариства, на що також є первинні бухгалтерські документи, а тому відповідач неправомірно прийшов до висновків про безтоварність операцій із ПП «Анубіс» та ТОВ «ВК Віконні системи»

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка за результатами якої встановлено, що останній мав взаєморозрахунки з ПП «Анубіс» та ТОВ «ВК Віконні системи». Вказує на неможливість встановлення на підставі використаних документів та баз даних ДПС реальність та товарність здійснених операцій позивача з даними контрагентами по виконанні робіт та придбанні товару за перевіряємий період.

У судове засідання 27.01.2014 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. При цьому, суд враховує надані представником відповідача пояснення під час судового розгляду та письмові заперечення проти позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" зареєстроване як юридична особа та є платником ПДВ (а. с. 13, 14, 68 т. 1).

У період з 20.02.2013 року по 26.02.2013 року посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Укртехнофос» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.07.2012 року. За результатами проведеної перевірки складений акт №108/22-200/30946915 (а. с. 15-48 т. 1).

Вказаною перевіркою встановлено, зокрема, наступне: в порушення пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Укртехнофос" завищено податковий кредит по операціям з ПП "Анубіс", в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 12696 грн., у т. ч. за січень 2010 року - 1847 грн., лютий 2010 року - 1597 грн., березень 2010 року - 2703 грн., травень 2010 року - 3524 грн., червень 2010 року - 83 грн., липень 2010 року - 1400 грн., серпень 2010 року - 1006 грн., вересень 2010 року - 536 грн.; в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.5, п.п. 139.1.9 п. 139.1, ст. 139, п. 146.19 ст. 146 ПК України ТОВ "Укртехнофос" по взаєморозрахунках з ТОВ "Віконні системи" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 3284,00 грн., у. т. ч. 1 кв. 2012 року на 1642,00 грн., за півріччя 2012 року в сумі 3284,00 грн.; в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ "Укртехнофос" завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ "Віконні системи" на загальну суму ПДВ 26597 грн., у т. ч. за листопад 2011 року в сумі 1667 грн., за грудень 2011 року в сумі 24930 грн.

На підставі висновків акту перевірки №108/22-200/30946915 від 05.03.2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0001012342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15870 грн.,- основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3967,50 грн., №0001022342, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3284 грн., №0001032342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39293 грн. - основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16472,50 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "УкрТехноФос" у період з січня по вересень місяці 2010 року мав взаєморозрахунки з ПП "Анубіс". Так, на підставі усної домовленості ПП «Анубіс» надавало позивачу послуги по розвантаженню мінеральних добрив та послуги під'їзної колії.

На виконання умов усного договору ПП «Анубіс» передано до оплати наступні акти здачі-прийому робіт на розвантаження мінеральних добрив та щодо надання послуг під'їзної колії №ОУ-0000003 від 29.01.2010 року, №ОУ-0000006 від 26.02.2010 року, №ОУ-0000011 від 31.03.2010 року, №ОУ-0000020 від 05.05.2010 року, №ОУ-0000025 від 31.05.2010 року, №ОУ-0000031 від 30.06.2010 року, №ОУ-0000044 від 30.07.2010 року, №ОУ-0000050 від 31.08.2010 року та №ОУ-0000072 від 30.09.2010 року на загальну суму 76174,25 грн., в т. ч. ПДВ - 12695,71 грн. (а. с. 221-229).

Рух товарно-матеріальних цінностей (зберігання та поставка), які розвантажувало ПП «Анубіс», підтверджується товарно-транспортними накладними (а. с. 186-199, 201 т. 1), видатковими накладними (а. с. 200, 202 т. 1), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 203-211 т. 1).

Розрахунки за надані послуги підтверджуються банківськими виписками (а. с. 82-90 т. 1).

Кредиторська заборгованість за розрахунками з ПП «Анубіс» у позивача відсутня, що не заперечується сторонами.

Подальша реалізація поставлених ПП «Анубіс» ТМЦ підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками (а. с. 228-250 т. 1, 1-122, 173-220 т. 2).

Суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Анубіс» включені позивачем до податкового кредиту за січень-вересень 2010 року та відображені в додатках 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Відповідно до складу валових витрат позивачем віднесено витрати в сумі 63478 грн., в т. ч. за 1 кв. 2010 року - 30735 грн., 2 кв.2010 року - 18032 грн. та 3 кв. 2010 року - 14711 грн.

Судом також встановлено, що ТОВ "УкрТехноФос" в 4 кв. 2011 року мало взаєморозрахунки з ТОВ «ВК Віконні системи».

Так, відповідно до умов договору будівельного підряду №22/11 від 22.11.2011 року (а. с. 58, 59 т. 1) ТОВ «Віконні системи« (Підрядник) виконував роботи по улаштуванню підсильного щебеневого шару площадки та бетонного шару площадки на виробничій базі ТОВ «УкрТехноФос» (Замовника) за адресою: вул. Б.Штенгеля, 3а, с. Городок, Рівненського району Рівненської області в строк до 31.12.2011 року. В пункті 2.1 розділу 2 даного договору сторони передбачили, що орієнтована вартість роботи, зазначеної у п.1.1. Договору становить 151579 грн. з ПДВ та сплачується Замовником Підряднику у такому порядку:

- 50% - 75789,5 грн. попередня оплата на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення договору;

- остаточний розрахунок - згідно оформлених актів виконаних робіт за формою КБ-2В та наданих довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом трьох днів з моменту підписання актів.

Вказані господарські операції з виконання будівельних робіт оформлені такими документами: довідкою про вартість виконаних робіт (а. с. 60 т. 1), актом приймання виконаних робіт (а. с. 61, 62 т. 1), підсумковою відомістю ресурсів (витрати - по факту), податковими накладними (а. с. 69-72 т. 1)

Розрахунки за виконані роботи підтверджуються банківськими виписками (а. с. 73-81 т. 1).

Кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ «ВК Віконні системи» у позивача відсутня, що не заперечується сторонами.

Суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВК Віконні системи» включені позивачем до податкового кредиту за листопад-грудень 2011 року та відображені в додатках 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вищевказані періоди.

Відповідно до пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 138 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 зазначеного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Долученими до матеріалів справи, а також дослідженими в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки, первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Анубіс» та ТОВ «ВК Віконні системи».

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача - ПП «Анубіс» трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

При вирішенні справи суд також бере до уваги те, що на час вчинення господарських операцій між позивачем та його вказаними вище контрагентами останні були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі та, як наслідок - можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву (а. с. 64-66, 182, 183 т. 1).

Посилання представника відповідача на акт перевірки ДПІ у Калінінському районі Донецької області ДПС №1066/22-9/36654182 від 30.11.2012 року у якому зазначено, що ПП «Анубіс» за податковою адресою не знаходиться та те, що під час перевірки не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності з підприємствами-покупцями за перевіряємий період, а також на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року у якому зазначено, що підприємства-постачальники ТОВ «ВК Віконні системи» проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, судом не беруться до уваги, оскільки акт перевірки - це документ, що фіксує факт проведення суб'єктом владних повноважень перевірки та виявлені під час проведення такої перевірки порушення вимог законодавства, однак, такий акт не є безумовним доказом для встановлення обставин щодо безтоварності господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договору з його контрагентом, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що ТОВ "Укртехнофос" правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП «Анубіс» на загальну суму 12696 грн., у т. ч. за січень 2010 року - 1847 грн., лютий 2010 року - 1597 грн., березень 2010 року - 2703 грн., травень 2010 року - 3524 грн., червень 2010 року - 83 грн., липень 2010 року - 1400 грн., серпень 2010 року - 1006 грн., вересень 2010 року - 536 грн., та по господарським операціям з ТОВ "Віконні системи" на загальну суму ПДВ 26597 грн., у тому числі за листопад 2011 року в сумі 1667 грн., за грудень 2011 року в сумі 24930 грн., а також правомірно визначено витрати по взаєморозрахунках з останнім на суму 3284,00 грн., в. т. ч. 1 кв. 2012 року на 1642,00 грн., за півріччя 2012 року в сумі 3284,00 грн.

Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0001012342, №0001022342 та №0001032342 від 18 березня 2013 року визнати протиправними та скасувати у повному обсязі.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 788,87 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.