Рішення

від 03.02.2014 по справі 914/4814/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2014 р. Справа № 914/4814/13

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім Твердосплав», м. Харків; до відповідача:Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат», Львівська обл., м. Жидачів; про:стягнення 123 669,13 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача:Посікіра Р.Р. - начальник юридичного відділу ВАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» (довіреність № 23-5-юр від 02.01.2014р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

25.12.2013р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Оргпрім Твердосплав» до ВАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» про стягнення 123 669,13 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.12.2013р. порушено провадження по справі, її розгляд призначено на 17.01.2014р.

17.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 03.02.2014р., про що судом винесено відповідну ухвалу.

В судове засідання 03.02.2014р. представник позивача не з'явився, на адресу суду направив клопотання, яким просить суд розглядати справу без участі представника позивача, за наявними в ній матеріалами. До клопотання долучив копію акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Оргпрім Твердосплав» та ВАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» станом на 29.01.2014р., довідку про розмір боргу відповідача, письмове підтвердження в порядку ст. 62 ГПК України, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача та письмові пояснення до позовної заяви.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Оргпрім Твердосплав» позовні вимоги мотивуває тим, що 17.05.2013р. між ним та відповідачем було укладено Договір поставки товару № 17/05, на виконання умов якого, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 171 796,08 грн. Відповідач зобов'язувався оплачувати поставлений товар протягом 14 днів з моменту поставки продукції проте, всупереч умовам договору, оплатив поставлений товар лише частково, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 114 400,08 грн. Крім цього, у зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 973,38 грн. інфляційних втрат, 1 541,87 грн. три відсотки річних та 6 753,80 грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2014р. з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву з додатками. У вказаному відзиві зазначив, що ВАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу та трьох відсотків річних визнає у повному обсязі, однак проти позовної вимоги щодо стягнення пені, заперечує та просить суд відмовити в цій частині вимог, оскільки такий вид відповідальності як пеня умовами договору передбачений не був. Крім цього, у зв'язку зі збитковістю підприємства, просив суд відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оргпрім Твердосплав» (надалі - Позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» було укладено Договір № 17/05 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) замовника (відповідача), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору, номенклатура якого вказана в Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013р. з правом пролонгації (розділ 9 Договору).

Як вбачається з положень п.п. 4.3.- 4.4. Договору, моментом передачі товару постачальником та отримання товару замовником, тобто моментом доставки вважається дата, відмітка в товаротранспортній або видатковій накладній при доставці автотранспортом. Моментом прийому продукції замовником та здачі його постачальником є відповідно оформлені і підписані документи вхідного контролю «ЖЦПК» і постачальником.

Оплата товару здійснюється покупцем: 100% післяплатою на протязі 14 днів. Платежі за товар здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника банківським переказом, згідно п.п. 3.3.- 3.4. Договору.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем 14.06.2013р., 22.08.2013р. та 06.09.2013р. поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 171 796,08 грн.

Факт поставки товару позивачем та одержання його уповноваженим представником відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 471 від 06.09.2013р., № 436 від 22.08.2013р. та № 471 від 06.09.2013р.

У зв'язку з тим, що поставлений товар відповідачем у встановлені в Договорі строки оплачений не був, позивач 25.10.2013р. звернувся до відповідача з претензією вих. № 32 від 23.10.2013р., якою вимагав оплатити заборгованість, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Оргпрім Твердосплав». Копія вказаної претензії та докази її надсилання відповідачу знаходяться в матеріалах справи.

З долучених до позовної заяви банківських виписок по рахунку вбачається, що отриманий товар відповідачем оплачений неповністю, зокрема, здійснена лише оплата за видатковою накладною № 302 від 14.06.2013р. в розмірі 57 396,00 грн., натомість видаткові накладні № 436 від 22.08.2013р. та № 471 від 06.09.2013р. відповідачем не оплачені.

10.01.2014р. позивачем та відповідачем було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача по Договору складає 114 400,08 грн.

Отже, судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, утворилася заборгованість в розмірі 114 400,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та підписаним і скріпленим печатками сторін Договору Актом звіряння взаємних розрахунків.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем: 100% післяоплата на протязі 14 днів.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 3.3. Договору термін кошти за поставлений товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, крім суми основного боргу просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 541,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 973,38 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд прийшов до висновку, що такі розрахунки є правильними, а відтак три проценти річних та інфляційні збитки підлягають стягненню з відповідача повністю.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 753,80 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями частини 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для того щоб застосувати до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, то така має бути передбачена законом або договором.

Проте, як вбачається з Договору поставки товару № 17/05 від 17.05.2013р., його умови не передбачають такої відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за Договором (в частині оплати товару) як нарахування пені.

З приводу посилання позивача в обґрунтування даної вимоги на положення ч. 6 ст. 231 ГК України, то таке на думку суду є помилковим, оскільки зазначеною нормою не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов'язання. Натомість, даною правовою нормою визначено лише правила обчислення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань, тому ця норма не може бути підставою для стягнення з відповідача пені.

Крім цього, у суду відсутні правові підстави для застосування у даному спорі положень ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на які також посилається позивач, оскільки нормами цього Закону встановлено лише межі максимального розміру пені, яка може бути передбачена у договорі і застосовуватися до боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6 753,80 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як зазначив ВГС України в п. 7.1., підпункту 7.1.1., п. 7.2. Постанови Пленуму «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. № 9 господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з долучених до відзиву документів, а саме - балансу ВАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат», податкової декларації з податку на прибуток підприємства та довідки вих. № 12/01 від 28.01.2014р. сума непокритих збитків підприємства становить 169 163 000 грн., сума дебіторської заборгованості контрагентів позивача складає 51 600 000,00 грн.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відстрочку виконання рішення суду, детально проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази скрутного фінансового становища ВАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» та взявши до уваги той факт, що відстрочка виконання рішення сприятиме можливості продовження господарської діяльності відповідача і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, прийшов до висновку про його часткове задоволення, шляхом відстрочення виконання рішення суду строком на 2 (два) місяці.

З огляду на викладене, вбачається, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім Твердосплав» (61054, м. Харків, вул. Магаданська, 7; код ЄДРПОУ 32761512) 114 400,08 грн. боргу, 1 541,87 грн. три проценти річних та 973,38 грн. інфляційних втрат.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім Твердосплав» (61054, м. Харків, вул. Магаданська, 7; код ЄДРПОУ 32761512) 2 338,33 грн. судового збору.

5. Виконання даного судового рішення відстрочити на 2 (два) місяці, до 04.04.2014 року.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.