Постанова

від 05.02.2014 по справі 910/17881/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 910/17881/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - Грицаєнко К.М. (дов. №544/1 від 14.08.2013 року);

від відповідача - не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод теплоізольованих труб»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року

у справі №910/17881/13 (суддя О.Г.Удалова)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод теплоізольованих труб», м. Київ

про стягнення 223 748, 38 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ТОВ «Укрхімформація» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» про стягнення 223 748, 38 грн. суми боргу згідно договору купівлі-продажу товарів №23/05/13-1 від 23.05.2013 року, яка складається із 222 577, 56 грн. суми основного боргу, 951, 29 грн. пені та 219, 53 грн. 3% річних

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі №910/17881/13 позовні вимоги ТОВ «Укрхімформація» задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» на користь ТОВ «Укрхімформація» 222 577, 56 грн. суми основного боргу, 951, 29 грн. пені, 219, 53 грн. 3% річних та 4 474, 97 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва №910/17881/13 від 05.11.2013 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки на думку відповідача, судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі №910/17881/13 апеляційну скаргу ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 у справі №910/17881/13, прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.01.2014 року.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий 05.02.2014 року, позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 22.01.2014 року представник позивача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча 23.12.2013 року належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №04116 0937932 4 від 20.12.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у справі №910/17881/13 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 05.02.2014 року представник позивача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав.

Згідно із відміткою на звороті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у справі № 910/17881/13, вказана ухвала була направлена сторонам 23.01.2014 року.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації від 28.02.2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим працівником адресата.

Отже, зазначені відмітки є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Аналогічна позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 року Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Оскільки, відповідач належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, колегія суддів вирішила розглядати справу за наявними матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.05.2013 року між ТОВ «Укрхімформація» (надалі - продавець) та ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 23/05/13-1 (надалі - договір) (а.с. 12-16).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.2. договору, ціна товару, загальна кількість та вартість товару визначається накладними, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.3. договору, датою поставки товару є дата його передачі продавцем покупцю.

Згідно з п. 5.1. договору, покупцем здійснюється оплата товару за визначеною ціною згідно з виставленими продавцем рахунками шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами, вказаними в п. 13 протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки товару.

Відповідно до п. 6.1. договору, товар приймається за кількістю згідно з видатковою накладною; за якістю - згідно з Договором.

Додатком № 4 до договору (а.с. 17) сторони визначили загальний об'єм партії товару, що поставляється за Договором і складає 9 320 кг. А саме: Ізоціонат (COSMONATE M-200) складає 5 750 кг. та Поліол (PRIMEFOAM 8080) складає 3 570 кг.

Загальна вартість товару згідно з рахунком-фактурою № 0000382 від 31.07.2013 року становить 252 577,56 грн., у тому числі ПДВ 42 096,26 грн. (п. 2 додатку №4 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору продавець передав, а покупець прийняв товар, що видатковою накладною № РН-0000355 від 01.08.2013 року на суму 252 577,56 грн. (а.с. 18) вказане також підтверджується довіреністю на отримання товару № 262 від 31.07.2013 року (а.с. 19).

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 30 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 560 від 09.08.2013 року (а.с. 20).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи, яка виникла внаслідок порушення умов договору, становить 222 577,56 грн. (252 577,56 грн. - 30 000,00 грн.).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 222 577,56 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 951,29 грн. пені та 219,53 грн. 3 % річних.

Колегія суддів зазначає, що даний договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (№ РН-0000355 від 01.08.2013 року) (яка підписана сторонами), підтверджується факт поставки позивачем товару за договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 222 577,56 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, покупцем здійснюється оплата товару за визначеною ціною згідно з виставленими продавцем рахунками шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами, вказаними в п. 13 протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки товару.

Отже, з урахуванням п. 5.1 строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті поставленого позивачем згідно договору на момент звернення з позовом до суду настав.

Оскільки відповідач доказів належної оплати заборгованості за отриманий товар суду не надав, за таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу задоволення позовних вимог ТОВ «Укрхімформація» до ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» про стягнення 222 577,56 грн. суми боргу згідно договору купівлі-продажу товарів №23/05/13-1 від 23.05.2013 року.

Крім того, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 951,29 грн. та 3% річних у розмірі 219,53 грн. за період з 02.09.2013 року по 13.09.2013 року.

Колегія суддів з приводу стягнення пені зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.7. Договору у випадку недотримання терміну оплати партії товару, вказаного в п. 5.1. Договору, покупець зобов'язується виплатити продавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день користування ним грошовими коштами, які належать до сплати продавцеві, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який виплачується пеня. За прострочення виконання грошового зобов'язання покупець несе відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати 3% річних від простроченої суми. Максимальний термін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань - один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 951,29 грн. нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються колегією суддів обґрунтованими. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Щодо стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутого розрахунку 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума 3% річних у розмірі 219,53 грн. є обґрунтованою та арифметично правильна.

Доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, з приводу того що судом першої інстанції не правомірно відмовив у клопотання про відкладення розгляду справи не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року було порушено провадження у справі №910/17881/13, розгляд справи призначений на 10.10.2013 року (а.с. 1).

Згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року №1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та обласними центрами України (у тому числі для міст Київ, Сімферополь, Севастополь) становить чотири дні з урахуванням дня подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №01030 2679007 0 від 04.10.2013 року (а.с. 3), яке підтверджує, що 14.10.2013 року за адресою ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» було отримало ухвалу про порушення провадження у справі від 19.09.2013 року у справі №910/17881/13, тобто після того, як відбулося судове засідання по справі.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 10.10.2013 року відповідач не з'явився, оскільки дійсно не міг знати про судове засідання, оскільки отримав ухвалу 14.10.2013 року, хоча, ухвала суду була направлення з урахуванням строків пересилання поштових відправлень.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013 року у справі №910/17881/13 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався до 05.11.2013 року (а.с. 26).

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №01030 27340702 від 18.10.2013 року (а.с. 27), яке підтверджує, що 30.10.2013 року за адресою ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» було отримало ухвалу про відкладення розгляду справи від 10.10.2013 року у справі №910/17881/13, тобто за 7 днів до судового засідання.

Згідно із ч. 1,2,3,5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Таким чино, колегія суддів зазначає, що відповідач маючи достатньо часу, а саме 7 днів, не скористався своїм правом та не надіслав до господарського суду міста Києва своїх заперечень.

05.11.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю надати витребувані судом документи. Клопотання обґрунтовано, тим що документи, якими відповідач зміг би спростувати позицію позивача були загублені, оскільки 31.10.2013 року невідомими особами було скоєно напад на приміщення відповідача, які зіпсували частину документації відповідача. За вказаними фактами Святошинським районним ГУМВС України м. Києва було порушено кілька кримінальних справ.

В судовому засіданні 05.11.2013 року представник відповідача з'явився та підтримав раніше заявлене клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд першої інстанції вирішив відмовити у задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи мотивуючи тим, що документальних доказів на підтвердження доводів, викладених у клопотанні, відповідачем не надано, а строк вирішення спору в суді є обмеженим. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні 05.11.2013 р. був присутній повноважний представник відповідача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції здійснив всі передбачені процесуальним законодавством вимоги, оскільки відповідач був обізнаний про наявність суду та у нього було достатньо часу для дачі своїх пояснень чи заперечень.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідачем протягом всього часу розгляду справи ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надано ніяких документів щодо суті спору. Також, відповідачем не заперечується та документально не обґрунтовується факт наявності заборгованості.

У своїй апеляційній скарзі відповідач надав копію витягу з кримінального провадження 12013110080010338 та копію довідки Святошинського РУ ГУМВС України м. Києва про визнання генерального директора ТОВ «Київський завод теплоізольованих труб» потерпілим.

Згідно із ч. 1ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів зазначає, що дана довідка не стосується суті спору, а відповідачем не зазначено які обставини по суті спору підтверджує цей доказ.

Також, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, ніяких заперечень щодо суті спору відповідачем до суду не надано, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний відкладати розгляд справи №910/17881/13 на іншу дату.

Твердження відповідача з приводу того, що документи, які були надані позивачем в якості доказів на підтвердження своєї позиції належним чином не засвідченні колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

За умовами пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис». Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Проаналізувавши вищевикладене та надані представником позивача (Гриценко К.М. - довіреність №544/1 від 14.08.2013 року (а.с. 10)) документи, колегія суддів зазначає, що вони належно засвідченні та немає підстав вважати їх неналежними доказами у справі.

В апеляційній скарзі відповідач в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції зазначає лише порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, а не відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача, не призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі №910/17881/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод теплоізольованих труб» на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі №910/17881/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі №910/17881/13 залишити без змін.

3. Справу №910/17881/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз