Постанова

від 30.01.2014 по справі 910/14559/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа№ 910/14559/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Зелінський А.М. - довіреність № 35 від 02.12.2013р.,

від відповідача: Ганіна А.Б. - довіреність б/н від 08.01.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Адідас-Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року

у справі № 910/14559/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська геотехнічна дорога"

до Дочірнього підприємства „Адідас-Україна"

про стягнення 62 721,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ТОВ „Українська геотехнічна дорога" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.08.2013 року) про стягнення з ДП „Адідас-Україна" 62 721,29 грн. заборгованості за непоставлений товар згідно контракту на поставку товару № 20092-PAGDA від 30.04.2009 року та 500,00 грн. судових витрат по оплаті юридичних послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року (повний текст рішення підписано 25.09.2013 року) позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Згідно розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року для розгляду справи № 910/14559/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 02.12.2013 року.

В судовому засіданні 02.12.2013 року було оголошено перерву до 16.12.2013 року.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року, враховуючи перебування судді Жук Г.А. у відпустці, здійснено заміну складу суду. Розгляд апеляційної скарги ДП „Адідас-Україна" здійснюється колегіє суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Мальченко А.О., Руденко М.А.

В судовому засіданні 16.12.2013 року було оголошено перерву до 30.01.2014 року.

У судовому засіданні 30.01.2014 року представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ДП „Адідас-Україна" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ДП „Адідас-Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.01.2014 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ДП „Адідас-Україна" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.04.2009 року між ДП „Адідас-Україна" (постачальник) та ТОВ „Українська геотехнічна дорога" було укладено договір на поставку товару № 20092-PAGDA (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари торгової марки ADIDAS колекції Осінь-Зима 2009 (далі - Товар) на умовах даного Контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у Додатку № 1 до цього Контракту (далі - специфікація), який є невід'ємною частиною Контракту.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка товарів здійснюється на умовах попереднього замовлення. Покупець на власний вибір з урахуванням власного досвіду проводить вибір та замовлення товар, при цьому надає постачальнику повну інформацію про товар, що замовляється - артикул, розмір, кількість, строки, в які покупець хотів би отримати товар. Після проведення всіх консультацій та аналізу покупець надає специфікацію на замовлені товари у вигляді попереднього замовлення.

В силу п. 2.2 Договору попереднє замовлення надається покупцем постачальнику в електронному та у письмовому вигляді та є підставою для укладення та виконання цього Контракту.

Відповідно до 2.5 Договору без попереднього погодження з покупцем постачальник має право відвантажити товар, замовлений по попередньому замовленню, в строк до 16 днів раніше, або до 30 днів пізніше від дати, вказаної в специфікації. Якщо постачальник переносить строки відвантаження товару на термін, що перевищує вищезазначений термін, постачальник повинен погодити дату відвантаження з покупцем. У будь-якому разі покупець зобов'язаний отримати замовлений по цьому Контракту товар повністю згідно зі специфікацією (додаток № 1) не пізніше, ніж 25.12.2009 року.

Постачальник надсилає на електронну адресу покупця два рази на тиждень інформацію про надходження товарів на склад постачальника, що були замовлені за попереднім замовленням покупця (п. 2.5.1 Договору). Постачальник проводить доставку товару двічі на місяць згідно з розкладом вантажних перевезень постачальника. Постачальник в день відвантаження товару повинен повідомити покупця про дату та приблизний час доставки товару згідно розкладу вантажних перевезень (п. 2.5.2 Договору). Постачальник повідомляє покупця по електронній пошті або по факсу про дату відвантаження товару. Покупець зобов'язаний в день отримання повідомлення про відправку товару оформити доручення та відправити постачальнику по факсу (п. 2.5.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору ціни на товар за цим Контрактом зазначаються у специфікації до цього Контракту. Сума Контракту дорівнює сумі специфікації до цього Контракту.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що ціна на товар відповідно до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 524, ч. 1, 2 статті 533), Закону України „Про ціни й ціноутворення", постанови КМУ „Про удосконалення порядку формування цін" № 1998 від 18.12.1998 року через наявність імпортної складової встановлюється в доларах США в Додатку № 1 „Специфікація" або інших Додатках та Додаткових угодах, а оплачується в гривнях за офіційним курсом долара США до української гривні на день здійснення оплати з урахуванням індексу інфляції розрахованого в порядку та на умовах п. 3.4, якщо інше не передбачено цим Контрактом. У ціну товару включаються ПДВ та всі витрати, передбачені INСОТЕRМS 2000 для умов поставки, вказаних в Контракті. Оплата товару здійснюється в гривнях шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника. Зобов'язання покупця по сплаті вартості товару вважаються виконаними в день зарахування повної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено цим контрактом. Ризики, а також витрати, пов'язані з переказом грошових коштів на рахунок постачальника несе покупець.

Згідно з п. 3.8 Договору ціна на товари, визначена з урахуванням положень статті 2 Контракту, включає в себе вартість упаковки, маркування та доставки товару. У випадку недопоставки товару протягом Колекції з вини постачальника, вартість Контракту зменшується постачальником на суму, що дорівнює, сумі недопоставленого товару. Постачальник не зобов'язаний відшкодовувати покупцю будь-які збитки або сплачувати будь-які штрафні санкції в разі порушення строків поставки товарів, в разі, якщо товар не буде відвантажений з вини постачальника, в тому числі й у випадках, коли Покупець уклав контракти з третіми особами та зобов'язаний по ним сплатити штрафи внаслідок невиконання зобов'язань з поставки товарів. Покупець, підписавши цей контракт, погодився взяти на себе будь-які фінансові та операційні ризики на випадок повної або часткової недопоставки товарів з вини постачальника.

Пунктом 3.9.2 Договору визначено, що постачальник на момент підписання цього Договору встановлює покупцю рейтинг D.

При цьому п. 3.10 Договору визначено умови розрахунків за товар, зокрема, якщо покупець має рейтинг D: покупець має право отримати товар на умовах 100% попередньої оплати.

Згідно з п. 4.2 Договору постачальник зобов'язаний оперативно сформувати вантаж для покупця за цим Контрактом з моменту надходження товару на склад постачальника, за умови дотримання покупцем порядку та строків оплати, встановлених цим Контрактом; повідомити покупця про готовність товару до відвантаження по факсу або електронною поштою; доставити товар на адресу, вказану покупцем

Відповідно до ст. 8.2 Договору строк дії Контракту - до 17.01.2010 року, а в частині сплати заборгованості за товар, штрафних санкцій та неустойки - до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 2009 року покупцем було перераховано на рахунок постачальника попередню оплату на загальну суму 62 721,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Однак, постачальником в свою чергу не була здійснена поставка товару на вказану суму, що вбачається з електронного листування між сторонами у 2011 році та 2012 році, з підстав відсутності товару, що замовляється, на складі постачальника.

При цьому, з листів постачальника, направлених за допомогою електронної пошти, вбачається, що покупець мав намір отримати товар, а постачальник обіцяв його поставити.

22.05.2013 року позивач направив відповідачу претензію № 261 з вимогою поставити товар, в задоволенні якої листом № 320/13 від 03.07.2013 року було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарський судом, продавець поставку товару по факту оплати не здійснив, тобто у покупця виникло право на пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив суд на підставі ст. 267 ЦК України застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення 62 721,29 грн.

В свою чергу, позивачем подано заяву про поновлення строку позовної давності від 10.09.2013 року, обґрунтовану електронним листуванням сторін. При цьому, як зазначено вище, з листів постачальника, направлених за допомогою електронної пошти покупцю у 2012 році, вбачається, що покупець мав намір отримати товар, а постачальник обіцяв його поставити.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що листи, які направлялись за допомогою електронної пошти, є належними доказами в розумінні ст. 32 ГПК України.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що позивач дізнався про порушення свого права не пізніше 17.01.2010 року, проте з листів постачальника, направлених за допомогою електронної пошти покупцю у 2012 році, вбачається, що поставку товару було заплановано на квітень 2012 року.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

З огляду на викладене вище та враховуючи, що у позивача не було підстав вважати зобов'язання припиненим, оскільки постачальник обіцяв його виконати, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності при зверненні до суду позивачем пропущено з поважних причин і він підлягає поновленню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується наявність боргу у відповідача перед позивачем в сумі 62 721,29 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо поставки позивачу товару на суму 62 721,29 грн. чи повернення йому вказаної суми на час розгляду справи не надав, то позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 500 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства в порядку ст.ст. 1, 44, ГПК України підлягають стягненню саме витрати на послуги адвоката, що були здійснені.

Проте, позивачем не надано доказів понесення витрат на послуги адвоката

З огляду на зазначені обставини, вірним є висновок місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 500,00 грн. не підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Адідас-Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року у справі № 910/14559/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року у справі № 910/14559/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/14559/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 04.02.2014 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.О. Мальченко

М.А. Руденко