Постанова

від 06.02.2014 по справі 814/170/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06 лютого 2014 року Справа № 814/170/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроторгова компанія", вул. Електронна, 56, кв. 42,Миколаїв,54031

доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

проскасування податкових повідомлень - рішень від 26.09.2013року № 0001912201 та № 0001922201, В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агроторгова компанія» (далі по тексту - ТОВ, позивач, підприємство) звернулася до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) з вимогами про скасування:

податкового повідомлення-рішення №0001912201 від 26.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на 103922,00грн. (89623,00грн. - основний платіж, 14299,00грн. - штрафна (фінансова санкція);

податкового повідомлення-рішення №0001922201 від 26.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 69268,00грн. (55287,00грн. - основний платіж, 13981,00грн. - штрафна (фінансова санкція).

Не погоджуючись з підставами прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення (висновок про безтоварність господарських операцій з контрагентами ПП Фірма «Авіста», ТОВ «Лилиана Грей» та ПП «Тісона»), позивач просив про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача, який порушив вимоги п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.134; п.135.1, п.135.2 ст.135; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185; п.188.1 ст.188; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, права на формування валових витрат та податкового кредиту за результатами безтоварних господарських операцій з контрагентами ПП Фірма «Авіста», ТОВ «Лилиана Грей» та ПП «Тісона».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

В період з з 03.09.2013р. по 09.09.2013р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агроторгова компанія» (далі - Позивач), з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПП Фірма «Авіста» (код ЄДРПОУ 23630790) за серпень - листопад 2010 року, лютий 2011 року; з ТОВ «Лилиана Грей» (код ЄДРПОУ 37104023) за жовтень 2010 року; з ПП «Тісона» (код ЄДРПОУ 33726510) за вересень 2011 року, валових доходів та валових витрат за 2010 рік, І квартал 2011 року, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ-ІМ квартали 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено відповідний Акт перевірки від 16.09.2013 р. №213/14-02-22-01/34992483 (далі - Акт), в якому зазначено про порушення позивачем:

пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями; п.185.1 ст.185; п.188.1 ст.188; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 85 056 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2010р. - 29 769 грн.; за жовтень 2010р. - 12 250 грн.; за листопад 2010р. - 15 986 грн.; за лютий 2011р. - 13 209 грн.; за вересень 2011р. - 13 842 грн.;

п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями; ст.134; п.135.1, п.135.2 ст.135; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 89 623 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2010р. - 37 211 грн.; за ІV квартал 2010р. - 19 982 грн.; за І квартал 2011р. - 16 512 грн.; за ІІІ квартали 2011р. - 15 918 грн.

На підставі акта ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001912201 від 26.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на 103922,00грн. (89623,00грн. - основний платіж, 14299,00грн. - штрафна (фінансова санкція);

№0001922201 від 26.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 69268,00грн. (55287,00грн. - основний платіж, 13981,00грн. - штрафна (фінансова санкція).

Мотивацією оспорюваних податкових повідомлень-рішень є судження контролюючого органу про безтоварність господарських операцій по правочинам між ТОВ «Агроторгова компанія» та ПП Фірма «Авіста», ТОВ «Лилиана Грей», ПП «Тісона».

При розгляді справи також встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП Фірма «Авіста» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №1108/2010 11.08.2010 року та Договір купівлі-продажу №0202 від 02.02.2011р., на виконання яких покупцем придбані запасні частини до сільгосптехніки в асортименті згідно накладних, що являються невід'ємною частиною договорів. На підтвердження реальності господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем надані: Договір №1108/2010 від 11.08.2010 року; Видаткова накладна №РН-0000011 від 11.08.2010р.; Податкова накладна №4 від 11.08.2010р.; Квитанції до прибутково-касових ордерів - на п'яти аркушах; Видаткова накладна №РН-0001123 від 01.11.2010р.; Податкова накладна №1123 від 01.11.2010р.; Квитанції до прибутково-касових ордерів - на трьох аркушах; Договір №0202 від 02.02.2011 року; Видаткова накладна №РН-00000330 від 02.02.2011р.; Податкова накладна №330 від 02.02.2011р.; Квитанції до прибутково-касових ордерів.

В жовтні 2010 року позивачем придбано у ТОВ «Лилиана Грей» автоматичну систему обігріву (термобайл). Оплата за придбане майно здійснена покупцем в безготівковій формі.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надані: Протокол загальних зборів учасників ТОВ «АТК» №3 про необхідність придбання автоматичної системи обігріву; Видаткова накладна №0710-3 від 07.10.2010р.; Податкова накладна №104 від 07.10.2010р.; Банківська виписка щодо підтвердження перерахування коштів за придбану автоматичну систему обігріву; Накази по підприємству про підключення/відключення автоматичної системи обігріву. Придбане система обігріву використана позивачем в господарській діяльності - встановлена і функціонує в виробничому приміщенні, про що зазначено в Акті перевірки. Для підтвердження реальності здійснення вказаних операцій є наступні документи:

06.09.2011р. між позивачем (покупець) та ПП «Тісона» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №ДГ-130, на виконання якого ТОВ «Агроторгова компанія» придбано комплектуючі для тракторів, які використані позивачем у власній господарській діяльності для здійснення ремонту тракторів та в якості комплектуючих для сільськогосподарської техніки.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надані: Договір № ДГ-130 від 06.09.2011 року; Видаткова накладна №РН-0000065 від 06.09.2011р.;Податкова накладна №70 від 06.09.2011р.; Товарно-транспортна накладна №0032702 від 06.09.2011р.; Квитанції до прибутково-касових ордерів.

Досліджуючи обставини з якими закон пов'язує наявність в діях суб'єкта господарювання складу податкового правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» визначено, що датою збільшення валових витрат є:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Приписами п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і - витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою одаткового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно пп.7.7.7 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Приписами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту з ПДВ не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин (контрагентів), які постачають товари (послуги) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Позивачем на спростування доводів контролюючого органу надано до суду первинні документи на підтвердження товарності (реальності) господарських операцій між ТОВ «Агроторгова компанія» та його контрагентами з придбання товарно-матеріальних цінностей, що були використані в господарській діяльності підприємства.

Видані позивачеві контрагентами податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства (вказана обставина відповідачем не оспорюється) і є належним доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по реальним господарським операціям.

Інформація контролюючого органу про незнаходженням ПП «Тісона» за юридичною адресою (рапорт працівника) не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Згідно ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Згідно п.6 ст. 39 вказаного Закону - датою припинення юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Акт ДПІ у м.Херсоні від 24.11.2011р. №79/15-2/35869610 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ПП «Тісона» щодо підтвердження господарських операцій у вересні 2011р.», в якому зазначено, що підприємство відсутнє за юридичною адресою не може бути підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки господарські операції, що є предметом судового дослідження, здійсненні в вересні 2011 року, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки складений 24.11.2011р., а тому вказана обставина (незнаходженням ПП «Тісона» за юридичною адресою за сплином значного часу після здійснення господарських операцій) в даному випадку не має правового значення.

До того ж, чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини контрагентів із підприємствами, з якими позивач не мав жодних стосунків, відповідачем не надано детального аналізу продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу безпосередніх контрагентів, а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей, які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності (послуги) в завершенні цього ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. А тому, позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим, а досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Крім того, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди в ланцюгу постачання щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. по справі №2а-2702/12/1470 про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ «Лилиана Грей», припинення юридичної особи, скасування реєстраційних дій, в даному випадку не має правового значення, оскільки 27.03.2013р. Одеським апеляційним адміністративним судом була прийнята постанова по справі №2а-2702/12/1470 (за апеляційною скаргою ТОВ «Лилиана Грей» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. по справі за позовом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до ТОВ «Лилиана Грей» про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, припинення юридичної особи, скасування реєстраційних дій), якою апеляційну скаргу ТОВ «Лилиана Грей» задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. - скасовано, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва в задоволенні вищевказаного позову відмовлено.

Отже, позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001912201 від 26.09.2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001922201 від 26.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторгова компанія" (ідентифікаційний код 34992483) 346 (триста сорок шість) гривень 68 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний