Ухвала

від 25.06.2014 по справі 814/170/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/170/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторгова компанія" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 року № 0001912201 та № 0001922201, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроторгова компанія" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 року № 0001912201 та № 0001922201.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що у господарські операції позивача були фактично вчинені, що надавало змоги позивачу сформувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів. А тому висновок відповідача відсутність у позивача права на формування зі сплачених сум валові витрати та податковий кредит підприємства відповідних податкових періодів є не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001912201 від 26.09.2013 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001922201 від 26.09.2013 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроторгова компанія" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

В період з 03.09.2013р. по 09.09.2013р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агроторгова компанія» (далі - Позивач), з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПП Фірма «Авіста» (код ЄДРПОУ 23630790) за серпень - листопад 2010 року, лютий 2011 року; з ТОВ «Лилиана Грей» (код ЄДРПОУ 37104023) за жовтень 2010 року; з ПП «Тісона» (код ЄДРПОУ 33726510) за вересень 2011 року, валових доходів та валових витрат за 2010 рік, І квартал 2011 року, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ-ІМ квартали 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено відповідний Акт перевірки від 16.09.2013 р. №213/14-02-22-01/34992483 (далі - Акт), в якому зазначено про порушення позивачем:

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями; п.185.1 ст.185; п.188.1 ст.188; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 85 056 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2010р. - 29 769 грн.; за жовтень 2010р. - 12 250 грн.; за листопад 2010р. - 15 986 грн.; за лютий 2011р. - 13 209 грн.; за вересень 2011р. - 13 842 грн.;

- п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями; ст.134; п.135.1, п.135.2 ст.135; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 89 623 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2010р. - 37 211 грн.; за ІV квартал 2010р. - 19 982 грн.; за І квартал 2011р. - 16 512 грн.; за ІІІ квартали 2011р. - 15 918 грн.

На підставі акта ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001912201 від 26.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на 103922,00грн. (89623,00грн. - основний платіж, 14299,00грн. - штрафна (фінансова санкція);

№0001922201 від 26.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 69268,00грн. (55287,00грн. - основний платіж, 13981,00грн. - штрафна (фінансова санкція).

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для визначення товарності господарських операцій, які були досліджені в ході перевірки судом першої інстанції були досліджені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП Фірма «Авіста» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №1108/2010 11.08.2010 року та Договір купівлі-продажу №0202 від 02.02.2011р., на виконання яких покупцем придбані запасні частини до сільгосптехніки в асортименті згідно накладних, що являються невід'ємною частиною договорів. На підтвердження реальності господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем надані: Договір №1108/2010 від 11.08.2010 року; Видаткова накладна №РН-0000011 від 11.08.2010р.; Податкова накладна №4 від 11.08.2010р.; Квитанції до прибутково-касових ордерів - на п'яти аркушах; Видаткова накладна №РН-0001123 від 01.11.2010р.; Податкова накладна №1123 від 01.11.2010р.; Квитанції до прибутково-касових ордерів - на трьох аркушах; Договір №0202 від 02.02.2011 року; Видаткова накладна №РН-00000330 від 02.02.2011р.; Податкова накладна №330 від 02.02.2011р.; Квитанції до прибутково-касових ордерів.

В жовтні 2010 року позивачем придбано у ТОВ «Лилиана Грей» автоматичну систему обігріву (термобайл). Оплата за придбане майно здійснена покупцем в безготівковій формі.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надані: Протокол загальних зборів учасників ТОВ «АТК» №3 про необхідність придбання автоматичної системи обігріву; Видаткова накладна №0710-3 від 07.10.2010р.; Податкова накладна №104 від 07.10.2010р.; Банківська виписка щодо підтвердження перерахування коштів за придбану автоматичну систему обігріву; Накази по підприємству про підключення/відключення автоматичної системи обігріву. Придбане система обігріву використана позивачем в господарській діяльності - встановлена і функціонує в виробничому приміщенні, про що зазначено в Акті перевірки. Для підтвердження реальності здійснення вказаних операцій є наступні документи:

06.09.2011р. між позивачем (покупець) та ПП «Тісона» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №ДГ-130, на виконання якого ТОВ «Агроторгова компанія» придбано комплектуючі для тракторів, які використані позивачем у власній господарській діяльності для здійснення ремонту тракторів та в якості комплектуючих для сільськогосподарської техніки.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надані: Договір № ДГ-130 від 06.09.2011 року; Видаткова накладна №РН-0000065 від 06.09.2011р.; Податкова накладна №70 від 06.09.2011р.; Товарно-транспортна накладна №0032702 від 06.09.2011р.; Квитанції до прибутково-касових ордерів.

Таким чином, для формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Отже, надані позивачем документи в обґрунтування виконання зазначених господарських операцій з його контрагентами можуть бути прийняті в якості належних доказів, саме як первинні документи на підтвердження товарності цих операцій.

Як вбачається з Акту перевірки, основною підставою для вищевказаних висновків Відповідача стали переважно акти перевірок чи довідки про неможливість проведення зустрічних звірок щодо вищенаведених контрагентів тими податковими органами, в яких ці СГД перебувають на податковому обліку. Загалом в даних актах (довідках) податкові органи посилаються на незнаходження контрагентів за юридичними адресами; відсутність основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень тощо.

Стосовно цього, слід зазначити наступне.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, на підставі яких документів (матеріалів) проводиться документальна перевірка, і серед цих документів (матеріалів) вказані «отримані в установленому законодавством порядку контролюючим органом документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків».

Акти (довідки) про неможливість проведення зустрічної звірки або акти про неможливість проведення документальної перевірки, згідно Податкового кодексу України, не є податковою інформацією, що отримана за результатами перевірок. Єдиний факт, що можуть підтверджувати ці документи, - це те, що звірку (перевірку) не було проведено.

Також відповідачем наводились відомості про постачальників наших контрагентів по ланцюгу, а саме: про неналежне подання ними податкової звітності, відсутність за юридичними адресами, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, з чого нібито вбачається неможливість здійснення господарських операцій з фактичним постачанням товарів (робіт, послуг).

Однак посилання відповідача на наявність взаємовідносин контрагентів позивача з підприємствами, які нібито мають ознаки «фіктивності», з якими позивач не мав жодних стосунків, не має правового значення, оскільки предметом дослідження при проведенні перевірки були господарські операції між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Крім того, акти про неможливість проведення зустрічних звірок в зв'язку з незнаходженням контрагентів позивача (чи їх контрагентів по ланцюгу постачання) за юридичною адресою не може бути підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки акти про неможливість проведення зустрічних звірок складені набагато пізніше, ніж досліджені господарські операції, а тому вказана обставина (незнаходження підприємства за юридичною адресою за сплином значного періоду часу після здійснення господарських операцій) в даному випадку не має правового значення. До того ж, чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Федусик А.Г.