Постанова

від 03.02.2014 по справі 925/1473/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа№ 925/1473/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Санлайт»

на рішення господарського суду Черкаської області від 05.11.2013

у справі № 925/1473/13 (суддя: Дорошенко М.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бондаренко Олександра Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Санлайт»

про стягнення 11753,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Бондаренко Олександр Васильович звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Санлайт» про стягнення 11753,00 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.11.2013 у справі № 925/1473/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Санлайт" на користь Фізичної особи - підприємця Бондаренко Олександра Васильовича 8000,00 грн. основного боргу, 1171,11 грн. витрат на сплату судового збору та 1375,65 грн. інших витрат, пов'язаних з прибуттям до господарського суду Черкаської області на виклик останнього для участі у судовому засіданні.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Санлайт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 05.11.2013 у справі № 925/1473/13 в частині стягнення судових витрат пов'язаних з прибуттям до господарського суду Черкаської області і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 № 925/1473/13 у справі № 925/1473/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 прийнято до розгляду справу № 925/1473/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 20.01.2014 об 11:15.

14.01.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано письмові заперечення на апеляційну скаргу.

20.01.2014 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 925/1473/13 відкладено на 03.02.2014 о 10:50.

03.02.2014 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач та відповідач повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

20.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Санлайт» (експедитор/відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Олександром Васильовичем (перевізник/позивач) було укладено договір на перевезення вантажу №0412112 (надалі - договір).

За умовами договору перевізник зобов'язався доставити ввіреній йому експедитором вантаж автомобільним транспортом до пункту призначення у встановлений договором строк й видати йому уповноваженій на отримання вантажу особі, а експедитор зобов'язався заплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоотримувачі, графік подачі транспорту і суми, що підлягають сплаті перевізнику сторони домовилися обумовлювати перед кожним конкретним перевезенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 307 ГК України.

В п. 2.1.1 договору сторони передбачили, що перевізник зобов'язується подавати під завантаження відповідно до заявок експедитора обумовлені автотранспортні засоби в технічно справному стані, що забезпечує цілісність вантажу в дорозі в погоджені сторонами строки.

Згідно із п. 2.2.2 договору експедитор зобов'язався оплатити послуги перевізника в розмірі суми вказаної в умовах перевезення протягом 5-10 банківських днів за умовою повного виконання потреб перевезення згідно з договором -заявкою.

Суд зазнає, що договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплений їх печатками, що також не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

На підставі договору та на виконання його умов між сторонами було укладено заявку - договір від 28.11.2012р. №1259 (надалі - Заявка) особливими умовами передбачалося вид вантажу, маршрут перевезення, місце завантаження і вивантаження, час завантаження, вартість перевезення.

Підтвердженням виконання позивачем послуг з перевезення на підставі договору та Заявки є міжнародна товарно - транспортна накладна (СМR) №200346.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання і повністю їх виконав, проте відповідач в порушення умов договору лише частково оплатив отримані ним послуги, наслідком чого стало неналежне виконання взятих скаржником на себе зобов'язань за договором, а також наявність у нього боргу перед позивачем в розмірі 8000,00 грн.

Таким чином, часткова сплата скаржником 7500,00 грн. за отримані послуги свідчить про визнання ним договору та часткове виконання взятих на себе зобов'язань за ним.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, факт виконання позивачем зобов'язань по договору та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, і відповідачем не спростований тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2221 грн. передбаченої ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пені у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг за 236 днів прострочення з 17.01.2013р. по 10.09.2013р.; 1085 грн. передбаченого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафу в розмірі 7 відсотків від вартості послуг, оплата яких прострочена більше ніж на 30 днів; 447 грн. штрафних санкцій відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості послуг за 236 днів прострочення з 17.01.2013р. по 10.09.2013р.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Проте, ні в договорі ні в Заявці сторонами не погоджувалось стягнення неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, у даному випадку позивач не має права на застосування до відповідача пені та штрафу, передбачених . 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно стягнення з відповідача суми витрат позивача, пов'язаних з його прибуттям до господарського суду Черкаської області на виклик останнього для участі у судовому засіданні у розмірі 2021 грн., то вимога є обґрунтованою і правомірно була задоволена місцевим господарським судом з огляду на наступне.

Витрати позивача на сплату судового збору і витрати позивача, пов'язані з його прибуттям до господарського суду Черкаської області на виклик останнього для участі у судовому засідання відносяться до судових витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Як вбачається з матеріалів справи явка позивача в судові засідання була визнана обов'язковою, а витрати позивача, пов'язаних з його прибуттям до господарського суду Черкаської області на виклик останнього, підтверджується обґрунтованим розрахунком цієї суми витрат та доданими до нього документами.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 05.11.2013 у справі № 925/1473/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Санлайт» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 05.11.2013 у справі № 925/1473/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/1473/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко