Рішення

від 04.02.2014 по справі 917/2575/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 р. Справа №917/2575/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крайз", вул.Фрузне, 20А,м. Полтава, Полтавська область,36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сен", вул. М.Бірюзова, 15, м. Полтава, Полтавська область,36014

про стягнення грошових коштів в сумі 192 324,28 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Хіль С.В. дор. б/н від 18.12.2013 року

Кабакова Л.В. дор. б/н від 18.12.2013 року

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 04.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 192 324,28 гривень боргу за договором підряду № 23/1 від 30.11.2008 року, з яких: 172 717,32 гривень основний борг, 5 354,23 гривень інфляційні, 14 252,73 гривень 3% річних.

23.01.2014 року від позивача на підставі статті 22 ГПК України надійшла до суду заява про зміну предмету позову.

В даній заяві позивач зазначає, що він змінює предмет позову, виключаючи посилання на вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Суд перевірив відповідність поданої позивачем заяви вимогам статті 54 та статті 57 ГПК України та прийняв її до розгляду.

Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 30.12.2013 року та від 16.01.2014 року не виконав, про місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвал суду в матеріалах справи).

03.02.1014 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що уповноважений представник знаходиться на лікарняному.

Суд клопотання відхиляє виходячи з наступного.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 30.12.2013 року розгляд даної справи було призначено на 16.01.2014 року. Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи), але в судове засідання не з'явився подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням свого представника у щорічній основній відпустці. Дане клопотання судом було задоволено та відкладено розгляд справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач мав достатньо часу з дати порушення провадження у справі надати суду свої заперечення, однак таким правом не скористався.

Отже, не направлення відповідачем свого представника у судове засідання дає підстави для висновку про наявність у діях відповідача зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду справи, недобросовісне виконання ним процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, а також свідчить в його діях ознак неповаги до суду.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

30.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крайз" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сен" (відповідач, замовник) укладено договір підряду №23/1 (арк. с. 12-15).

Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов'язувався на свій ризик виконати роботи з улаштування систем пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та охоронної сигналізації на об'єкті "Реставрація Полтавського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя по вул. Жовтневій, 23 в м. Полтава ", який є пам'яткою архітектури місцевого значення, за завданням замовника, а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи.

Позивачем роботи по договору виконані і прийняті відповідачем, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2а), підписаними сторонами та скріпленими їх печатками (арк. с. 16-64).

Позивачем було виконано робіт на загальну суму 426 350,40 грн.

Умовами договору (п. 3.2. договору) передбачено, що розрахунки здійснюються замовником поетапно:

- проміжні платежі - проводяться за виконанні роботи на розрахунковий рахунок підрядника на підставі довідки про виконані роботи (Ф-3) підписаної уповноваженими представниками сторін протягом 5 днів. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10 днів після підписання.

- кінцевий розрахунок - за виконані роботи здійснюється протягом 20 днів після підписання акту приймання - передачі об'єкту будівництва державною комісією.

Виконані роботи по договору були лише частково оплачені відповідачем в сумі 253 633,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. с. 65-71) .

Таким чином, сума боргу відповідача з оплати виконаних робіт по договору становить 172 717,32 грн.

Як зазначає позивач, він звернувся до Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації щодо вирішення фінансування ТОВ ВКФ"СЕН" (відповідач) на об'єктах, замовником будівництва яких виступало управління капітального будівництва.

Листом від 30.06.2011 року Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації повідомило позивачу, що ними було повністю оплачено відповідачу, як генпідряднику, виконані роботи по влаштуванню протипожежних систем по об'єкту "Реставрація Полтавського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя по вул. Жовтневій, 23 в м. Полтава ".

Позивач 14.06.2011 року 12.12.2011 року направляв на адресу відповідача листи з вимогою оплатити існуючу заборгованість за договором підряду №23/1 (арк. с. 73-73).

Відповідач у своїх листах відповідях від 14.06.2011 року та від 08.02.2012 року визнав борг за договором підряду №23/1 та зобов'язувався його погасити.

Крім суми основного боргу відповідачем на підставі статті 625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних в сумі 14252,73 гривень за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2013 року та інфляційні втрати в сумі 5354,23 гривень за період лютий 2011 року - жовтень 2013 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 172717,32 грн. підтверджується матеріалами справи та жодним чином відповідачем не спростований. Доказів його оплати відповідачем суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2а), підписаними сторонами та скріпленими їх печатками (арк. с. 16-64), підтверджується факт виконання позивачем підрядних робіт на 426 350,40 грн.

Вказані документи були підписані обома сторонами, засвідчені печатками та не містять посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій до виконаних робіт.

Отже, відповідач після підписання даних документів визнавав факт наявності в нього зобов'язання з оплати виконаних робіт, які, однак, всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач оплатив лише частково.

Крім того, в матеріалах справи наявні листа відповідача, в яких він визначає наявність заборгованості та гарантує її погашення ( арк. справи 76-77).

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, а водночас і цивільного судочинства є добросовісність, розумність справедливість та судовий захист цивільного права та інтересу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 172 717,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14252,73 грн. за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2013 року та інфляційних втрат в сумі 5354,23 грн. за період лютий 2011 року - жовтень 2013 року суд визнає правомірними (правильність розрахунку 3% річних та інфляційних судом було перевірено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Суду також подано докази понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1500,00 грн., а саме: витяг з договору від 23.12.2013р., укладеного між ТОВ "Крайз" та адвокатом Хіль Сергієм Володимировичем , який діє на підставі Свідоцтва № 191 від 09.11.1993р., квитанцію про оплату послуг адвоката в сумі 1500,00 грн. ( арк. с. 92-94, 125). Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 грн. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката є правомірними та обґрунтованими.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сен" (вул. М.Бірюзова, 15, м. Полтава, Полтавська область,36014, р/р 260092849202 в ПРУ ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 331832, код ЄДРПОУ 23280093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крайз" (вул. Фрузне, 20А,м. Полтава, Полтавська область,36039, р/р 26002054501514 в ПРУ ВАТ "ПриватБанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 32635847) 172 717,32 гривень основного боргу, 5354,23 гривень - інфляційних, 14252,73 гривень 3% річних, 3 846,49 гривень судового збору, 1500,00 гривень витрат по оплаті послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2014 р.

Суддя Тимощенко О.М.