Ухвала

від 06.02.2014 по справі 588/858/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №588/858/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/788/33/14 Суддя-доповідач - Макаровець Категорія - 22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5

з участю прокурора - ОСОБА_6

обвинуваченої - ОСОБА_7

захисника - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження №12012200270000064 від 04 грудня 2012 року, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора, який затвердив обвинувальний акт ОСОБА_9 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 30 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Тростянець, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

засуджена за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,-.

Закрито провадження в частині позовних вимог Тростянецького районного центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_7 грошових коштів на суму 177 грн. 82 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Тростянецького районного центру зайнятості 1994 грн. 67 коп. заподіяної злочином шкоди.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_7 не обирався.

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора, який затвердив обвинувальний акт ОСОБА_9 .

В своїй апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить вирок Тростянецького районного суду скасувати, а провадження закрити в зв`язку з відсутністю складу злочину.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, який затвердив обвинувальний акт ОСОБА_9 просить вирок Тростянецького районного суду скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої в наслідок м`якості, ухвалити новий вирок, за яким визнати ОСОБА_7 винною за ч. 1 ст. 190 КК України і призначити їй покарання у виді 240 годин громадських робіт.

За вироком суду ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що у квітні 2012 року вона звернулася до директора ПП «Вест» ОСОБА_10 з проханням внести фіктивний запис про її працевлаштування на будь-якій посаді підприємства. Після чого ОСОБА_7 достовірно знаючи, що ОСОБА_10 не буде сплачувати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду на неї, що є обов`язковим для сплати за працівників, які перебувають у трудових відносинах, отримала від ОСОБА_10 свою трудову книжку з хибними відомостями, які внесла ОСОБА_10 , а саме з записом № 49 від 17.04.2012 про прийняття ОСОБА_7 на посаду охоронця згідно наказу № 37 від 17.04.2012 року, та записом №50 від 15.05.2012 про звільнення ОСОБА_7 з посади охоронця підприємства за згодою сторін, згідно наказу № 38 від 15.05.2012, завірених підписом ОСОБА_10 та печаткою ПП «Вест».

20.06.2012 року ОСОБА_7 подала заяву до Тростянецького районного центру зайнятості з проханням до вирішення питання працевлаштування надати їй статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, при цьому вона подала серед інших документів трудову книжку на її ім`я, в якій останнім місцем роботи значилося ПП «Вест», з фіктивними записами, внесеними директором ПП «Вест» ОСОБА_10 .

В подальшому, після зняття з обліку 15.11.2012 року ОСОБА_7 знову звернулась з заявою до Тростянецького районного центру зайнятості про поновлення статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю і відповідно до законодавства заяву її було задоволено наказом від 15.11.2012 року № НТІ2МІ5, статус безробітної ОСОБА_7 поновлено та призначено виплату грошової допомоги по безробіттю.

Тростянецьким РЦЗ було проведено звірку даних, в ході якої було встановлено, що трудові відносини ОСОБА_7 не підтвердилися даними, отриманими з Пенсійного фонду України, через відсутність сплати за неї роботодавцем ОСОБА_10 єдиного соціального внеску, що є обов`язковим для сплати за працівників, які перебувають у трудових відносинах, тобто фактично ОСОБА_7 у трудових відносинах з ПП «Вест» не перебувала.

Таким чином, ОСОБА_7 надала до Тростянецького РЦЗ трудову книжку з фіктивними записами ПП «Вест» про працевлаштування та звільнення її на підприємстві і не маючи права на отримання грошової допомоги по безробіттю в період з 20.06.2012 р. по 28.09.2012 р. та з 15.11.2012 р. по 07.12.2012 р. незаконно отримала кошти, як грошову допомогу по безробіттю, в сумі 1994,67 грн.

Свої вимоги обвинувачена ОСОБА_7 мотивує тим, що:

- її вина в інкримінованому злочині не доведена зібраними по справі доказами;

- вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 та стала на облік для працевлаштування не підозрюючи, що роботодавець ОСОБА_10 ухилилась від сплати єдиного соціального внеску до соціальних фондів в т.ч. і до Пенсійного фонду;

- її обвинувачення побудовано на свідченнях ОСОБА_10 , яка засуджена за ч. 1 ст. 366 КК України за внесення завідомо неправдивих доказів в трудову книжку, а суд всупереч ст. 65 КПК України залучив вказану особу в якості свідка. Зазначає, що вказаний свідок надала суду неправдиві покази, а працівники Тростянецького РЦЗ, також допитані в якості свідків, своїми показами підтвердили не її винність, а невиконання своїх посадових обов`язків.

Прокурор вимоги своєї апеляційної скарги мотивує тим, що:

- суд необґрунтовано призначив обвинуваченій мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.190 КК України, не врахувавши того, що обвинувачена вину не визнала та не розкаялася, заподіяні збитки не відшкодувала;

- судом також не враховано майновий стан ОСОБА_7 , яка ніде не працює, інших джерел доходу не має.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідь головуючого судді про обставини справи та зміст поданих апеляційних скарг, обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченої та незгодні з доводами апеляційної скарги прокурора, прокурора, який підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі, та заперечує проти апеляційної скарги ОСОБА_7 , провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об`єктивну оцінку.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 щодо недоведеності її вини у вчиненні кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, судом першої інстанції при винесенні вироку враховано показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які працюють в Тростянецькому РЦЗ, про те, що 13.06.2012 року ОСОБА_7 звернулась до Тростянецького РЦЗ з метою пошуку роботи та для реєстрації надала в тому числі і трудову книжку, в якій було зазначено, що з 14.04.2012 року по 15.05.2012 року вона працювала охоронцем ПП «Вест». 20.06.2012 року на підставі цих документів їй було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За період перебування на обліку Тростянецького РЦЗ, ОСОБА_7 , отримала грошову допомогу по безробіттю у сумі 1994 грн. 67 коп.

В ході розслідування страхових випадків стало відомо, що у період з 14.04.2012 року по 15.05.2012 року, коли ОСОБА_7 мала перебувати в трудових відносинах з ПП «Вест», її страховий стаж відсутній, внески до Пенсійного фонду не здійснювались та взагалі відсутня будь яка інформація про трудові відносини зазначених сторін.

Показання вказаних свідків повністю підтверджуються також іншими доказами у справі та не спростовуються самою ОСОБА_7 , у зв`язку з чим твердження останньої про те, що працівники Тростянецького РЦЗ не підтвердили її винність у вчиненні даного кримінального правопорушення є необґрунтованими.

Свідок ОСОБА_10 під час розгляду справи в суді першої інстанції дала показання про те, що вона внесла фіктивні записи до трудової книжки ОСОБА_7 про працевлаштування охоронцем для можливості постановки її на облік до центра зайнятості як безробітної. При цьому, ОСОБА_7 трудової участі у роботі підприємства не приймала і знала, що ніякої діяльності ПП «Вест» не здійснює і фінансові звіти подавались нульові. Вона також знала, що ніякі внески за неї до спеціальних фондів вноситись не будуть.

Крім того, вина ОСОБА_7 підтверджується й іншими матеріалами кримінального провадження врахованими судом першої інстанції, а саме:

- актом №73 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, з якого вбачається, що ПП «Вест» не сплачувало страхові внески і не нараховувало заробітну плату ОСОБА_7 (т. 1 а.с.34);

- вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 05.03.2013 року та вироком Апеляційного суду Сумської області від 14.05.2013 року, який набрав законної сили і якими ОСОБА_10 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та засуджено за те, що вона будучи службовою особою, внесла до трудової книжки ОСОБА_7 завідомо неправдиві відомості про її працевлаштування на посаду охоронця до ПП «Вест» (т. 2 а.с.54-56).

З урахуванням наведеного, обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення були ретельно досліджені і проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у справі доказам була надана належна оцінка, що знайшло своє відображення у вироку суду з наведенням відповідних мотивів.

Так, судом першої інстанції була дана належна оцінка показанням ОСОБА_7 про те, що вона не підозрювала, що роботодавець ОСОБА_10 ухилилась від сплати єдиного соціального внеску до соціальних фондів в т.ч. і до Пенсійного фонду та обґрунтовано зроблено висновок про те, що така її позиція є обраним способом захисту, оскільки її показання в цій частині повністю спростовуються показаннями ОСОБА_13 (відносно якої вирок набрав законної сили), матеріалами перевірки ПП «Вест», під час проведення якої було встановлено відсутність документів (відомостей) в яких ОСОБА_7 розписувалась за отриману заробітну плату та іншими матеріалами кримінального провадження, які були досліджені судом першої інстанції.

У статті 65 КПК України відсутні обмеження щодо допиту у якості свідка цивільного відповідача, у зв`язку з чим безпідставним є посилання ОСОБА_7 про те, що відповідно до ст. 65 КПК України не могла бути допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 , оскільки остання має статус цивільного відповідача у цивільній справі за її ( ОСОБА_7 ) позовом.

Обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність підстав для скасування вироку суду, апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 не містить.

За встановлених обставин, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України.

Тому, з урахуванням вищезазначеного колегія суддів прийшла до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення вимог зазначених в апеляційній скарзі ОСОБА_7 .

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченої, а також те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, страждає на хронічне захворювання, за місцем проживання характеризується посередньо.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. є справедливим, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку в зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання в наслідок м`якості, знаходячи його законним і обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 30 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора, який затвердив обвинувальний акт ОСОБА_9 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4