Ухвала

від 05.02.2014 по справі 216/9392/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/7539/13-ц Головуючий в І інстанції

Категорія 53 (1) Мазурчак В. М.

22-ц/774/338/к/14 Доповідач - Соколан Н. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Соколан Н.О.,

суддів - Бондар Я. М., Зубакової В. П.

при секретарі - Бевзі М. О.

За участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2013 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Криворізький магазин «Медтехніка»» про стягнення заробітної плати, компенсацій втрати частини доходів у зв'язку з строків їх виплати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення його позову до Державного підприємства «Криворізький магазин «Медтехніка»» (надалі - ДП «Медтехніка») про стягнення заробітної плати, компенсацій втрати частини доходів у зв'язку з строків їх виплати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди шляхом накладення арешту та заборони відчуження нежитлової будівля, розташованої у АДРЕСА_1.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2013 в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду з постановленням нової ухвали про задоволення його клопотання та накладення арешту на нежитлову будівлю. Вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що позивач не зазначав належність речового права відповідачу, а лише наявність речового права відповідача щодо цього майна; відповідач може відповідати за позовними вимогами за рахунок зазначеного майна; закон не обмежує речове майно, на підставі якого майно належить відповідачу, лише правом власності на те забороняє накладати арешт на майно, яка знаходиться у нього на праві господарського відання.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі в справи, нежитлове приміщення, на яке позивач просить накласти арешт, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Воно складається з нежитлових будівель літ. А-1 площею 196,2 кв.м., літ. Б площею 45,6 кв.м. та належить Виконавчому комітету Криворізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с. 15).

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що нежитлове приміщення, на яке позивач просив накласти арешт, не належить відповідачу, і застосування заходів забезпечення позову призведе до порушення прав власника майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналогічне роз'яснення надане Пленумом Верховного Суду України в п.1 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, згідно якого, відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі , може вжити заходи забезпечення позову. Відповідно до вимог ч.5 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та порядок виконання.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 зазначено, що згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що обраний спосіб забезпечення позову передбачений цивільно-процесуальним законодавством, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведені апелянтом положення ст. 152 ЦПК України не передбачають права накладення арешту на майно, що не належить відповідачу.

Посилання на норми господарського права також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки справа розглядається в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду про забезпечення позову постановлена з дотриманням вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: