Постанова

від 06.02.2014 по справі 916/2687/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р.Справа № 916/2687/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Майорова Н.М. - за дорученням

від відповідача: Пак О.І. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцький молочний завод"

на рішення господарського суду Одеської області

від 18 листопада 2013 року

у справі № 916/2687/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МолоЧко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцький молочний завод"

про стягнення 29.871 грн.

ВСТАНОВИЛА:

04.10.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МолоЧко" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцький молочний завод" (далі відповідач) про стягнення 29.871 грн. боргу.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки від 01.06.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 29871 грн. коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1.720 грн. 50 коп. та 5500 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 26.871 грн. 32 коп., посилаючись на той факт, що 3.000 грн. по спірному договору останнім були сплачені 17.10.2013 р. Крім того, витрати на адвоката, по-перше, не є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки п. Майорова Н.М. здійснює представництво позивача на підставі довіреності, а оплата у сумі 5500 грн. позивачем була здійснена адвокатському об'єднанню „Адвокатська фірма „Камелот", по-друге, ця сума значно завищена, оскільки в її вартість включені послуги адвоката, які ще фактично не надані та не можуть бути наданими до винесення судового рішення, по-третє, стягненню підлягає лише гонорар адвоката, а не фактичні витрати на виконання адвокатом доручень, а оскільки в даному випадку неможливо виділити суму гонорару адвоката Майорової Н.М. від суми фактичних витрат, то підстави для задоволення позову в цій частині - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 24.871 грн. - боргу, 4579 грн. 30 коп. - понесених витрат на оплату послуг адвоката та 1432 грн. 49 коп. - на сплату судового збору за подання позову, в решті частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки від 01.06.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 24871 грн., так як платіжними дорученнями № 414 від 17.10.2013 р. на суму 3.000 грн. та № 1585 від 12.11.2013 р. на суму 2.000 грн. відповідач перерахував позивачеві ще 5000 грн., у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише 24871 грн. боргу, а в решті частині позову слід відмовити. Оскільки, позов підлягає частковому задоволенню, то відповідач повинний відшкодувати позивачеві ще й 1.432 грн. 49 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову та 4.579 грн. 30 коп. понесених витрат на оплату послуг адвоката - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду в частині стягнення з нього на користь позивача понесених судових витрат на послуги адвоката в сумі 4579 грн. 30 коп. скасувати та залишити ці вимоги без задоволення посилаючись на те, що витрати на адвоката, по-перше, не є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки п. Майорова Н.М. здійснює представництво позивача на підставі довіреності, а оплата у сумі 5500 грн. позивачем була здійснена адвокатському об'єднанню „Адвокатська фірма „Камелот", по-друге, ці витрати значно завищені, так як в їх вартість включено послуги адвоката, які ще фактично не надані та не можуть бути наданими до винесення судового рішення, по-третє, стягненню підлягає лише гонорар адвоката, а не фактичні витрати на виконання адвокатом доручень, а в даному випадку неможливо виділити суму гонорару адвоката Майорової Н.М. від суми фактичних витрат, внаслідок чого підстави для задоволення позову в цій частині - відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована, але оскаржене рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.06.2012 р. між сторонами у справі укладено договір поставки за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача молочні продукти торгової марки "Молочний Буфет" (далі товар) в асортименті, кількості та вартістю відповідно до товарних накладних на кожну партію товару, а останній прийняти та оплатити цей товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 6.2 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р. Якщо жодна із сторін заявить про припинення (зміну) договору за 15 днів до кінця строку, на який укладено договір, його дія автоматично пролонгується на той же термін.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2012 р. сторони внесли зміни до вартісних показників молочних продуктів, що поставляються.

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору сторони погодили вартість молочних продуктів, що поставляються.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється покупцем самостійним вивозом (за свій рахунок та власним транспортом) зі складу постачальника, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, с. Троїцьке, ЗАТ "Троїцький молзавод".

У п. 3.1. договору сторонами встановлено, що покупець має право повернути постачальнику Товар, не реалізований, у зв'язку з закінченням строку придатності, без оплати, але в кількості не більш ніж 10 % від кількості Товару, отриманого за товарними накладними, протягом календарного місяця. Повернення товару постачальнику здійснюється Покупцем власними силами та власний рахунок на склад постачальника: Одеська область, Любашівський район, с. Троїцьке.

Згідно п. п. 4.1., 4.2. договору вартість товару, по дистриб'ютерським цінам, визначається сторонами, згідно додатку № 1 до договору. У вартість товару включається: фактична вартість товару, податок на додану вартість, витрати по підготовці, упаковці, завантажувально-відвантажувальним роботам на транспорт покупця на складі Постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити товар, за дистриб'ютерськими цінама, протягом одного банківського дня, після отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції позивач свої зобов'язання за названим договором виконав у повному обсязі, оскільки передав, а відповідач прийняв товар, що вбачається з підписаних та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних: №1596 від 02.11.2012р. на суму 12 678,30 грн., №1601 від 05.11.2012р. на суму 16 152,20 грн., №1610 від 07.11.2012р. на суму 16 307,20 грн., №1626 від 09.11.2012р. на суму 13 966,30 грн., №1631 від 12.11.2012р. на суму 15 625,20 грн., №1639 від 14.11.2012р. на суму 14 857,20 грн., №1656 від 16.11.2012р. на суму 17 800,00 грн., №1658 від 16.11.2012р. на суму 698,40 грн., а всього товару на загальну суму 42 661, 25 грн., що не заперечується жодною із сторін у справі.

Відповідно до п. 1.2 договору з метою збільшення об'ємів продажу товару, покупець за дорученням постачальника зобов'язується надавати продавцю наступні послуги мерчендайзинга: - контроль за ціною продажу повару третім особам (підприємствам роздрібної торгівлі) для кінцевих споживачів; наповненість товаром торгових марок у третіх осіб (підприємств роздрібної торгівлі); дотримання третіми особами (підприємствами роздрібної торгівлі) температурного режиму зберігання та реалізації Товару: + 4о С +/- 2о С, контроль за додержанням строків реалізації товару кінцевим споживачам, а постачальник зобов'язується прийняти та оплатити їх, у відповідності з умовами цього Договору.

Умовами п. п. 4.8., 4.9. договору встановлено, що постачальник зобов'язується щомісячно відшкодовувати покупцю витрати, понесені їм при сплаті третім особам (підприємствам роздрібної торгівлі) ретро-бонусів, в розмірі сум,фактично сплачених третім особам (підприємствам роздрібної торгівлі), але не більш ніж 5,0 % від загальної вартості Товару, реалізованого підприємствами роздрібної торгівлі за календарний місяць. Постачальник зобов'язується щомісячно відшкодовувати покупцю витрати, понесені при перевезенні Товару за маршрутом: м. Одеса - Одеська область, Любашівський район, село Троїцьке - м. Одеса, протяжністю 300 (триста) км, в розмірі - 1050,0 (одна тисяча п'ятдесят) грн., з НДС, за одне перевезення (300 км * 3,5 грн. = 1050,0 грн.). Постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю понесені витрати, виходячи фактично виконаних перевезень, але не більш трьох перевезень на тиждень. Витрати покупця, понесені по перевезенню товару відшкодовуються постачальником при наданні документів, що підтверджують факт перевезення товару, в порядку та в строки, встановлені п. п. 4.6., 4.7. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договору надав послуги мерчендайзингу на загальну суму 44.452 грн., здійснив перевезення товару на загальну суму 22.050 грн. та виплатив третім особам ретро-бонуси на загальну суму 8.030 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 31.10.2012 р. на загальну суму 55.128 грн. 80 коп., (34.730 грн. 97 коп. - послуги мерчендайзинга, 14 700 грн. - витрати на перевезення товару, 5.697 грн.83 коп. - витрати на виплату третім особам ретро-бонусів), та №2 від 11.12.2012 р. на загальну суму 19.403 грн. 77 коп. (9.721 грн. 66 коп. - послуги мерчендайзингу, 7.350 грн. - витрати на перевезення товару, 2.332 грн. 51 коп. - витрати на виплату третім особам ретро-бонусів), а всього на загальну суму 74532 грн. 57 коп.

Як слідує з матеріалів справи 31.12.2012 р. між сторонами у справі укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог, за умовами якої сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та встановили, що після проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму - 42.661 грн. 25 коп., заборгованість відповідача перед позивачем складає 31.871 грн. 32 коп. та встановили відповідний графік сплати боргу з кінцевим строком його сплати - до 20.07.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що у строк до 20.07.2013 р. відповідач сплатив позивачеві платіжним дорученням № 1121 від 21.03.2013 року 2000 грн., а від оплати решти отриманого товару ухилився, що змусило позивача 04.10.2013 р. звернутися до суду з позовом про стягнення боргу в сумі 29.871 грн.

Після звернення позивача з названим позовом до суду відповідач платіжними дорученнями № 414 від 17.10.2013 р. та № 1585 від 12.11.2013 р. перерахував позивачеві ще 3000 грн. та 2000 грн. відповідно.

При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що на час вирішення спору по-суті відповідач мав борг перед позивачем по оплаті отриманого за договором від 01.06.2012 р. товару в сумі 24.871 грн., а тому підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, задовольнив позов частково та стягнув на користь останнього з відповідача 24.871 грн. боргу, у зв'язку з чим судове рішення в цій частині є законним та обґрунтованим, а тому не оскаржено жодним із учасників судового процесу.

Разом з тим, при розподілі між сторонами у справі понесених позивачем судових витрат по справі на сплату судового збору місцевий суд не врахував того, що станом на час звернення позивача з позовом до суду (04.10.2013 р.) борг відповідача перед ним складав 29.871 грн., а тому за ці майнові вимоги позивач був змушений сплатити судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп. Погашення відповідачем частини боргу в сумі 5000 грн. в процесі розгляду справи місцевим судом платіжними дорученнями № 414 від 17.10.2013 р. та № 1585 від 12.11.2013 р., відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, не звільняє останнього від обов'язку відшкодувати позивачеві понесені витрати на сплату судового збору у повному обсязі, тобто в сумі 1720 грн. 50 коп., внаслідок чого висновки місцевого суду про те, що відповідач повинний відшкодувати позивачеві лише 1432 грн. 49 коп. понесених витрат на сплату судового збору є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та зазначеному законодавстві України, у зв'язку з чим оскаржене рішення в цій частині підлягає скасуванню, так як місцевим судом невірно здійснений розподіл між сторонами у справі понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

На думку скаржника суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього на користь позивача 4579 грн. 30 коп. понесених витрат на послуги адвоката, оскільки ці витрати по-перше, не є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України, так як п. Майорова Н.М. здійснює представництво позивача на підставі довіреності, а оплата у сумі 5000 грн. позивачем була здійснена адвокатському об'єднанню „Адвокатська фірма „Камелот", по-друге, ці витрати значно завищені, оскільки в їх вартість включено послуги адвоката, які ще фактично не надані та не можуть бути наданими до винесення судового рішення, по-третє, стягненню підлягає лише гонорар адвоката, а не фактичні витрати на виконання адвокатом доручень, а оскільки в даному випадку неможливо виділити суму гонорару адвоката Майорової Н.М. від суми фактичних витрат то підстави для стягнення цих витрат з відповідача на користь позивача відсутні.

Однак, з такими доводами скаржника колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Пунктом 6.3. вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи 20.09.2013 р. між позивачем та адвокатським об'єднанням „Адвокатська фірма „Камелот" (далі фірма) укладено договір про надання послуг адвоката № 7, за умовами якого позивач доручає, а фірма приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг адвоката шляхом складання та підписання від імені позивача позовної заяви, надання усіх усних консультацій по юридичним питанням пов'язаних з даною справою, складання заяв, клопотань, уточнень, нормативних обґрунтувань, апеляційної скарги та ін. документів по даній справі.

Відповідно до п. 4.1. вартість послуг адвоката складає 5500 грн. Оплата послуг адвоката здійснюється позивачем у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок фірми не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами договору про надання послуг адвоката.

На виконання умов договору фірмою виставлено позивачеві рахунок-фактуру № 14 від 20.09.2013 р. на оплату послуг адвоката у сумі 5.550 грн.

30.09.2013 р. позивачем здійснено оплату послуг адвоката у сумі 5.500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 757 від 30.09.2013 р.

На виконання договору від 20.09.2013 р. п. Майоровій Н.М., яка згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю є адвокатом, позивачем видана довіреність.

Матеріали справи свідчать, що адвокат п. Майорова Н.М. свої зобов'язання за укладеним договором про надання послуг адвоката виконала у повному обсязі, по-перше, склала та подала до суду позовну заяву по даній справі, що вбачається із самого тексту позовної заяви, який містить підпис останньої, по-друге, приймала участі у судових засіданнях, що вбачається з протоколу судового засідання тощо.

Таким чином, позивачем вимоги чинного законодавства України щодо надання документального підтвердження витрат на послуги адвоката та приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7, виконано у повному обсязі та надано усі необхідні документи, а саме: угоду про надання послуг щодо ведення справи у суді від 20.09.2013 р., належно оформлена довіреність, видана позивачем на представництво його інтересів у суді - п. Майоровій Н.М , копія свідоцтва адвоката п. Майорової Н.М. № 2040 від 31.05.2011 р., яка представляла інтереси позивача у суді, та платіжне доручення на суму 5.500 грн., що підтверджує сплату відповідних послуг адвоката.

Посилання скаржника на той факт, що витрати на адвоката не є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки п. Майорова Н.М. здійснює представництво позивача на підставі довіреності, а оплата у сумі 5000 грн. позивачем була здійснена адвокатському об'єднанню „Адвокатська фірма „Камелот" правомірно не прийнято місцевим судом до уваги, оскільки відповідно до приписів п. 6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 відшкодування витрат позивачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється за наявності угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді.

Таким чином, довіреність виданої стороною представникові для представлення її інтересів у суді є з одного боку альтернативою такої угоди, а з іншого наявність такої довіреності не свідчить про неможливість укладання одночасно і відповідної угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, у зв'язку з чим відповідачем здійснено не вірне трактування положення закону щодо неможливості одночасного наявності довіреності та договору на надання послуг адвоката, тим паче, що п. Майорова Н.М. є працівником фірми з якою укладений позивачем договір про надання послуг адвоката, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Посилання скаржника на той факт, що стягненню підлягає лише гонорар адвоката, а не фактичні витрати на виконання адвокатом доручень, а, оскільки, в даному випадку неможливо виділити суму гонорару адвоката п. Майорової Н.М. від суми фактичних витрат, тому підстави для задоволення позову в цій частині - відсутні є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, так як відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з договору про надання послуг адвоката від 20.09.2013 р., укладеного між позивачем та фірмою, сторони встановили конкретний розмір гонорару адвоката п. Майорової Н.М. та порядок його сплати, а не яким чином не фактичні витрати на виконання адвокатом доручень позивача, у зв'язку з чим місцевим судом правомірно неприйняті протилежні твердження відповідача до уваги.

З урахуванням вищенаведеного, а також часу, необхідного кваліфікованому фахівцю в галузі права на вивчення обставин справи, підготовку матеріалів, збору необхідних доказів, тривалістю справи та її складністю колегія суддів вважає, що витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4579 грн. 30 коп. є цілком розумними та співрозмірними для даної справи, внаслідок чого протилежні доводи скаржника також до уваги прийнятими бути не можуть, а тому підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення в цій частині - відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцький молочний завод" - залишити без задоволення.

Пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року у справі № 916/2687/13 - частково скасувати та викласти його в наступній редакції:

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцький молочний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МолоЧко": 24871 грн. - боргу, 4579 грн. 30 коп. - понесених витрат на оплату послуг адвоката та 1720 грн. 50 коп. - понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року у справі № 916/2687/13 - залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.02.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.