Постанова

від 04.02.2014 по справі 919/1341/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 919/1341/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Бєлова К.В., довіреність № б/н від 02.12.13; Бєлов В.В., довіреність № б/н від 02.12.13 (Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс");

відповідача: Сорока Є.В., довіреність № 84 від 02.12.13 (Військова частина А 0225);

третіх осіб: не з'явилися (Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі, Міністерство оборони України);

розглянувши апеляційну скаргу військової частини А 0225 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 23 грудня 2013 року у справі № 919/1341/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс" (вул. Правди, 24, м. Севастополь, 99014)

до військової частини А 0225 (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007)

треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)

Міністерство оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

про стягнення 30820,7 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс" (позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Військової частини А0225 (відповідач) про стягнення пені в розмірі 30820,17 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193, 230, 232 Господарського кодексу України мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору №58 від 27.08.2012 щодо здійснення своєчасної оплати наданих послуг.

Під час розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучені Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі та Міністерство оборони України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.12.2013 позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А0225 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс" пеню у розмірі 30 653,59 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1711,20 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду засновано на встановленні ним факту прострочення оплати відповідачем ремонтних робіт за Договором, на підставі чого суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем пені за неналежне виконання договірних зобов'язань. При цьому, розрахунок позивача при нарахуванні суми пені був визнаний судом невірним, в результаті чого позов був задоволений частково, виходячи з розрахунку, зробленого судом. Під час розгляду справи правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом не вбачалось.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина А0225 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована неповнотою з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги вказує, що прострочення оплати наданих йому послуг зумовлено виключно діями органів казначейської служби, яке з технічних причин не змоглі своєчасно провести фінансові операції за договором. Крім того, заявник скарги вважає, неправильним застосування судом першої інстанції статей 218 Господарського та 617 Цивільного кодексів України, оскільки органи казначейської служби не є контрагентом ні Замовника, ні Виконавця за вказаним договором, наполягаючи, що кредиторська заборгованість за ним не була сплачена з причин незалежних від сторін договору.

Ухвалою від 20 січня 2014 року заявнику апеляційної скарги відновлено строк на її подачу та апеляційна скарга була прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Видашенко Т.С. та Плут В.М. Одночасно, Військовій частині А0225 було відстрочено строк сплати судового збору за подачу скарги до її розгляду по суті та зобов'язано надіслати копії скарги на адресу третіх осіб у справі.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній. Також представник надав суду квитанції про сплату судового збору та про відправлення копії апеляційних скарг третім особам у справі.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, надали суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені своєчасно та належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників третіх осіб обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, тоді як матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, тому судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність зазначених представників.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2012 між Військовою частиною А0225 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс" (Виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 58 (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у 2012 році надати послуги, зазначені у Відомостях ремонтних робіт на 2012 рік, що додаються, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Предметом Договору, згідно його пункту 1.2, був поточний ремонт двигунів 6ДР30/50-4-3 в обсязі технічного обслуговування №5 рейдового буксиру пр.498 "Красноперекопськ". Кількість послуг визначена у відомостях ремонтних робіт на 2012 рік.

Ціна Договору становить 1049718,92 грн., у тому числі ПДВ - 174953,15 грн. (пункт 3.1 Договору).

За пунктом 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг протягом 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника коштів і підписання Сторонами Акту приймання та здавання наданих послуг відповідного стану та пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що фінансування цього Договору передбачено за спеціальним фондом бюджету та здійснюється за умов фактичного надходження коштів спеціального фонду бюджету на рахунки Замовника (відкриття асигнувань).

Згідно пункту 5.1 Договору термін надання послуг - до 01 грудня 2012 року.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (пункт 6.1.1 Договору).

Відповідно до Додатку 2 до Договору сторони узгодили етапи надання послуг з поточного ремонту двигунів 6ДР30/50-4-3 в обсязі технічного обслуговування №5 рейдового буксиру пр.498, згідно з яким ремонт буксиру розділений на чотири етапи з визначенням обсягу послуг на кожному етапі та розміру оплати кожного етапу (арк.с.14-15).

Згідно з пунктом 6.3.5 Договору Виконавець зобов'язаний виконувати послуги після отримання письмового повідомлення Замовника про надходження коштів на його рахунки (відкриття асигнувань).

Листом від 01.10.2012 за вих. №154/11/1-3172 Військова частина А0225 повідомила позивача про фактичне надходження з Державного бюджету України коштів на рахунки за спеціальним фондом бюджету для оплати послуг за Договором (арк.с.25).

За наслідками виконання Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з поточного ремонту, про що сторонами складені та підписані акти приймання та здавання наданих послуг: акт №1 від 25.10.2012 за послуги в обсязі першого етапу на суму у розмірі 217999,21 грн; акт №2 від 19.11.2012 за послуги в обсязі другого етапу на суму у розмірі 297754,06 грн; акт №3 від 10.12.2012 за послуги в обсязі третього етапу на суму у розмірі 352204,40 грн; акт №4 від 19.12.2012 за послуги в обсязі четвертого етапу на суму у розмірі 181761,25 грн (арк.с.17-20).

Позивачем були надані рахунки на оплату послуг за Договором за кожен етап: № 40 від 16.10.2012 на суму 217999,21 грн.; № 44 від 09.11.2012 на суму 297754,06 грн.; № 48 від 27.11.2012 на суму 352204,40 грн.; № 52 від 17.12.2012 на суму 181761,25 грн.

Факт отримання зазначених рахунків відповідачем не спростовувався.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за Договором відповідачем належним чином не виконані, здійснена оплата лише за перший етап наданих послуг у сумі 217999,21 грн., зі сплати інших етапів наданих послуг за Договором у відповідача виникла заборгованість, що також відображено у акті звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2013, підписаному сторонами (арк.с.16).

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги, слугувало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення пені у розмірі 30820,17 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки предметом розгляду в даній справі є стягнення господарської санкції - пені за порушення строків виконання договірних зобов'язань, судова колегія вважає необхідним проаналізувати правовідносини, що виникли між сторонами на підставі Договору.

Так, з аналізу змісту Договору про закупівлю послуг за державні кошти № 58 від 27.08.2012 вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, отже правовідносини сторін за таким Договором регулюються главою 61 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про здійснення державних закупівель".

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України та аналогічними положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина перша статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами про вартість виконаних Виконавцем робіт та розміром проведеної оплати Замовником, складеним актом звірки взаєморозрахунків доводиться факт наявності станом на 30.06.2013 у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 831719,71 грн.

Протягом розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції відповідачем не було надано суду доказів сплати вартості наданих послуг за другий, третій та четвертий етапи поточного ремонту за Договором, факт несплати відповідачем не оспорювався.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт прострочення оплати відповідачем ремонтних робіт за Договором, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем пені за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Положеннями статей 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 Договору визначено, що у випадку затримки платежів більш ніж на 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника коштів і отримання Замовником рахунку Виконавця та підпису Акту приймання та здавання наданих послуг Замовник сплачує на користь Виконавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у відсотках (розмір однієї облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені (арк.с.26) був перевірений судом першої інстанції та визнаний останнім невірним через неправильне визначення позивачем періоду прострочення зобов'язання.

Так, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

При цьому, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята статті 254 того ж Кодексу).

Виходячи з дати підписання сторонами актів прийому та здавання наданих послуг, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що період порушення відповідачем строків оплати вартості виконаних робіт за другий етап почався з 02.01.2013, за третій етап - з 24.01.2013 та за четвертий етап - з 04.02.2013.

Власний розрахунок пені судом першої інстанції був проведений за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання.

На підставі такого розрахунку розмір пені визначений в наступному розмірі:

- на суму боргу 297754,06 грн. за другий етап за період прострочення з 02.01.2013 по 09.06.2013 дорівнює 9727,99 грн. (297754,06 х 7.5 % х 159 днів), за період з 10.06.2013 по 02.07.2013 - 1313,38 грн. (297754,06 х 7 % х 23 дні);

- на суму боргу 352204,40 грн. за третій етап за період прострочення з 24.01.2013 по 09.06.2013 сума пені дорівнює 9914,80 грн. (352204,40 х 7,5% х 137 днів), за період прострочення з 10.06.2013 по 24.07.2013 пеня дорівнює 3039,57 грн. (352204,40 х 7%х 45 днів);

- на суму боргу 181761,25 грн. за четвертий етап за період прострочення з 04.02.2013 по 09.06.2013 сума пені склала 4705,87 грн. ( 181761,25 х 7,5% х 126 днів) та за період з 10.06.2013 по 04.08.2013 сума пені складає 1952,07 грн. (181761,25 х 7% х 56 днів).

Згідно даного розрахунку, правильність якого перевірена судовою колегію під час апеляційного розгляду справи, на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 30653,59 грн. Таким чином, є правомірним є задоволення судом першої інстанції позовних вимог саме в зазначеному розмірі, з чим погоджується судова колегія.

Доводи апеляційної скарги зводяться до необґрунтованості відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про застосування судом положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру штрафних санкцій з мотивів відсутності вини Військової частини А0225 у затримці платежів по Договору.

Стосовно цих доводів судова колегія вбачає наступне.

Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України унормована, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Затримка платежів відповідача органами державного казначейства через які здійснюється перерарухвання коштів відповідачу з Державного бюджету України, не доводять відсутність вини Військової частини А0225 у порушенні зобов'язання перед позивачем як стороною Договору, оскільки вказують лише на недоліки організації фінансування відповідача, які, в свою чергу, за наявністю достатніх обставин, можуть бути підставами для відшкодування спричинених цим збитків.

При цьому, умовами Договору сторін не встановлені будь-які застереження щодо звільнення Замовника від відповідальності за несвоєчасну оплату ним робіт Виконавця з підстав зазначених відповідачем (неперерахування коштів органами державного казначейства).

Згідно частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Наявність зазначених обставини: випадку або непереборної сили, під час розгляду справи судовою колегією встановлено не було.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд першої інстанції у своєму рішенні правильно зауважив на те, що розмір нарахованої позивачем неустойки 30820,167 грн. значно менше суми грошового зобов'язання відповідача по виконанню Договору якій дорівнює 831719,71 грн. (арк.с.16), а тому є співмірним.

Судова колегія вважає, що відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитись у залежність від джерела або способу фінансування відповідача, дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, а тому, правові підстави для зменшення суми пені, відсутні.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи останньої не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А0225 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 грудня 2013 року у справі № 919/1341/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Т.С. Видашенко

В.М. Плут

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мормехсервіс" (вул. Правди, 24, м. Севастополь, 99014)

2. Військова частина А 0225 (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007)

3. Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)

4. Міністерство оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)