Ухвала

від 28.01.2014 по справі 816/6031/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р.Справа № 816/6031/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 816/6031/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руда"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Руда" (далі - ТОВ "Руда", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Лубенська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.09.2013 №00011112201, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92 343,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року по справі № 816/6031/13-а ,було задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 10.09.2013 року № 0001112201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 92343,00 грн.,у тому числу 73 874,00 грн.- за основним платежем та 18469,00 грн.- за штрафними(фінансовими) санкціями.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року та прийняти нову постанову,якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної інстанції відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Вважає,що судом не надано належної оцінки обставинам справи.

Зокрема,актом позапланової виїзної перевірки ТОВ "Руда" № 219/22-32464607 від 02 серпня 2013 року з питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2012 року по 31.05.2013 року встановлено заниження вартості задекларованих показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість в ході перевірки ТОВ "Руда" № 219/22-32464607 від 02 серпня 2013 року.

Також зазначає,що сплачена сума податку на додану вартість в розмірі 73874,00 грн. за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей включена позивачем до спеціальної декларації з податку на додану вартість і після факту списання посівів сої,згідно акта №1 від 14.12.2012 року, позивачем не відкориговано податкове зобов'язання в загальній декларації шляхом включення до її складу суми податку на додану вартість.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач пройшов процедуру державної реєстрації.

Працівниками відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства за період 01.06.2012 року по 31.05.2013 року, про що був складений акт № 219192-32464007від 02.08.2013 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні,зокрема,

п 189.1 ст.189, п.198.3,п.198.4 ст.198 ПК України,в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній податковій декларації з податку на додану вартість в сумі 73874 грн.,в тому числі за грудень 2012 року в сумі 73874 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №0001112201,яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92343,00грн.,з них за основним платежем - 73 874,00 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями - 18469,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із приписів статті 209 Податкового кодексу України,яка передбачає спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства,а також рибальства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п. 5 розділу 1 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, платники податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену), що є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого зазначеною статтею.

Спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, акумулюється на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право використовувати кошти, акумульовані на спеціальному рахунку, з моменту їх перерахування на такий рахунок до повного використання для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, без урахування строків давності.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Руда" є сільськогосподарським підприємством, яке займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.

При нарахуванні та сплаті ПДВ за період, який перевірявся, позивач застосовував спеціальний режим оподаткування, передбачений ст. 209 Податкового кодексу України.

Під час провадження господарської діяльності позивач здійснив списання загиблих посівів сої на загальну суму 555 321,88 грн., з яких для вирощування посівів загиблої сої використано товарно - матеріальних цінностей (насіння, мінеральні добрива, гербіциди, паливно - мастильні матеріали) на суму 369 368,00 грн. Сплачена сума ПДВ в розмірі 73 874,00 грн. за операціями з придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей була відображена в податковій звітності спеціального режиму оподаткування з ПДВ, оскільки всі витрати пов'язані з поліпшенням та обробкою землі являються невід'ємною частиною технологічних карт сільськогосподарських культур.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність віднесення позивачем сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 73874,00 грн. за операціями з придбання насіння,мінеральних добрив,гербіцидів тощо до податкової звітності спеціального режиму оподаткування,у зв'язку зі знищенням посівів сої для вирощування якої були використані дані кошти.

Колегія суддів вважає,що якщо у зв'язку зі знищенням (загибеллю) врожаю, суб'єктом спеціального режиму оподаткування компенсації не отримано, то такий суб'єкт повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. У податковому періоді, в якому відбувається таке списання товарів/послуг, використаних для вирощування знищених посівів (насаджень), здійснюється перерахунок податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов'язань в рядку 1 розділу І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ (скороченої), оскільки такі товари/послуги не можуть бути використані в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги,та вважає,що господарські операції зі списання загиблих посівів та нарахування з них ПДВ сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, не відображаються в загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Колегія суддів вважає,що судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено зазначені вимоги.

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 816/6031/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Мельнікова Л.В. Бондар В.О.