Ухвала

від 28.01.2014 по справі 2а-8965/12/070/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8965/12/070/2

28.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 28.11.13 у справі № 2а-8965/12/070/2

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія" (Новоселівське шосе, 1 Г, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97405)

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2 Б, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97408)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2013 року позовні вимоги Кримського Республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія" до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим ДПС України від 10.08.2012 року № 0000842302 та № 0000822302.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Євпаторії» 2204,00 грн. судового збору та 22000,00 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 28.01.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої 30.07.2012 року був складений акт № 1071/22-01/03348011.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем:

- п.п. 5.1., п.п. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5, п. 8.1, п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіряємий період на загальну суму 111413,00 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами - БВП «Строитель-плюс», ТОВ «БК «Акрополь», Фірма «Капітель плюс», КП «Альянс»;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 190482,00 грн. по взаємовідносинам з БВП «Строитель-плюс», ТОВ «БК «Акрополь», Фірма «Капітель плюс», КП «Альянс».

10.08.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000842302, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 109186,00 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 24932,75 грн.;

- №0000822302, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 176867,00 грн., застосовані фінансові санкції у розмірі 44216,75 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремі рядки, визначені даною статтею.

Як вбачається з підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються в тому числі:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

- суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Так, згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, в період часу 26.02.2009 року по 05.11.2009 року між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» укладено низку договорів, копії яких залучено до матеріалів справи, згідно якими контрагент зобов'язується виконати поточний ремонт водопровідно-каналізаційних труб, виготовлення комплекту меблів, встановлення ролетів, металево пластикових блоків, проведене поточний ремонт приміщень, на загальну суму 117482,00 грн., ПДВ - 19580,36 грн.

Судом першої інстанції дана належна оцінка документів бухгалтерського та податкового обліку, актів приймання виконаних підрядних робіт, які підтверджують факт виконання контрагентом - Фірмою «Капітель плюс», укладених з позивачем договорів, докази оплати їх вартості (в тому числі перерахування ПДВ), обліку придбаних меблів платником податків, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи, позивачем до податкового кредиту правомірно віднесено податок на додану вартість по правовідносинам з Фірмою «Капітель плюс» на загальну суму 19580,30 грн., у тому числі ПДВ у сумі 19544,52 грн., яка надає право на формування податкового кредиту.

В період з 18.05.2009 року по 28.04.2010 року між позивачем та БВП «Строитель-плюс» укладено низку договорів, копії яких залучено до матеріалів справи, на загальну суму 640097,07 грн., у тому числі ПДВ - 106682,78 грн.

Факт виконання робіт також підтверджується висновком судово-економічної №100 експертизи від 28.10.2013 року.

Судом першої інстанції дана належна оцінка документам бухгалтерського та податкового обліку, актам приймання виконаних підрядних робіт, які підтверджують факт виконання контрагентом - БВП «Строитель-плюс», умов укладених з позивачем договорів, докази оплати їх вартості (в тому числі перерахування ПДВ).

Як вбачається з договору № 925 від 08.12.2009 року, який укладений між позивачем та ТОВ «БК «Акрополь», загальна сума договору 19080,22 грн., у тому числі ПДВ - 3180,04 грн.

Відповідно до форми КБ-2 акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (Форма КБ-3), копія якого залучена до матеріалів справи, ТОВ «БК «Акрополь» виконало умови договору № 925 від 08.12.2009 року, а позивач, в свою чергу, прийняв та сплатив вартість виконаних робіт, в тому числі перерахував ПДВ.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи №100 від 28.10.2013 року, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість, сформований ним на підставі виконання робіт (надання послуг) ТОВ «БК «Акрополь», на загальну суму 3180,04 грн. у тому числі ПДВ 3180,04 грн.

У період з 26.02.2009 року по15.12.2009 року між позивачем та КП «Альянс» укладено ряд договорів, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до умов цих договорів останній зобов'язується здійснити поточний ремонт приміщень позивача, виготовити та провести монтаж металевих конструкцій дерев'яних решіток, КСПП-124*1,2 (600 шт.), ККТ (1 шт.), КРТ (1 шт.), обмірні креслення і розробку робочого проекту АПС і ОП, провести пусконалагоджувальні роботи обладнання автоматичної пожежної сигналізації в приміщенні БРТІ п. Роздольне, монтажно-налагоджувальні роботи з влаштування охоронно-пожежної сигналізації в приміщенні БРТІ п. Роздольне, провести пусконалагоджувальні роботи обладнання автоматичної пожежної сигналізації в приміщенні БРТІ п. Чорноморське, монтажно-налагоджувальні роботи з влаштуванням охоронно-пожежної сигналізації в приміщенні БРТІ п. Чорноморське, поточний ремонт приміщень, проект опалення в приміщенні БРТІ у м. Євпаторія, проект вентиляції в приміщенні БРТІ у м. Євпаторія, проект відеоспостереження в приміщенні БРТІ у м. Євпаторія, проект комп'ютерних сітей в приміщенні БРТІ у м. Євпаторія, сантехнічні роботи, встановити відеоспостереження, встановити огородження та встановити турнікет КРТ БРТІ, установити контроль доступу, на загальну суму 371577,93 грн., у тому числі ПДВ - 61929,65 грн.

На підтвердження факту виконання КП «Альянс» умов договорів в матеріалах справи наявні копії документів бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, які підтверджують факт прийняття позивачем виконаних робіт, огляд замовленого обладнання, докази оплати їх вартості (в тому числі перерахування ПДВ).

Висновком судово-економічної експертизи № 100 підтверджується правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість, сформованого ним на підставі виконання робіт (надання послуг) КП «Альянс», на загальну суму 61929,79 грн., у тому числі ПДВ - 61748,47 грн.

Також, висновком проведеної по справі експертизи встановлено, що всього оплата за даними регістрів бухгалтерського обліку за період 2009 червень 2010 року по постачальникам БВП «Строитель Плюс», ТОВ БУ «Акрополь», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс» склала 1171476,02 грн., яка підтверджена банківськими виписками.

Документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» висновки Державної податкової інспекції в м. Євпаторія АР Крим ДПС України викладені в акті перевірки № 1071/22-01/03348011 від 30.07.2012 р. щодо завищення податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 111413,00 грн. не підтверджується та щодо завищення податку на додану вартість на загальну суму 190482,00 грн. не підтверджується.

Крім того, судова колегія звертає увагу на вирок Київського районного суду м.Сімферополь від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_2 за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України та зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України визначено преюдиціальний характер вироків судів у кримінальних справах або постанов суду у справах про адміністративний проступок. Вказані акти судів мають обов'язковий характер для адміністративного суду, що розглядає спір, тільки в питаннях про те, чи мало місце діяння і чи вчинено його особою, правові наслідки дій або бездіяльності якої розглядаються в ході адміністративного судочинства.

Преюдиціальними обставинами в розумінні ч.4 ст.72 КАС є факти, наведені у вироку або адмінпостанові щодо часу, місця й об'єктивного характеру відповідного діяння. При цьому всі інші обставини, викладені у вироку або адмінпостанові, можуть лише братися до відома, оцінюватися й ураховуватися судом згідно з його розумінням.

Разом з тим, як зазначив у правовій позиції Вищий адміністративний суд України (лист від 14.11.2012 за № 2379/12/13-12) питання про суб'єкта, щодо якого можуть застосовуватися положення ч.4 ст.72 КАС з огляду на зміст цієї правової норми преюдиціальні обставини в такому разі стосуються лише особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок або адмінпостанову. Тобто преюдиціальними є лише факти, що безпосередньо зачіпають цю особу (засудженого/виправданого або притягнутого/непритягнутого до адмінвідповідальності), а не інших осіб.

Вироком Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_2, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 тис.грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_2, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_2 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам;

- генеральному директору TOB "Союз КДС" Кірюшку С.М., в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень;

- головному бухгалтеру ПАТ "Крменерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень;

- директору ТОВ "Південна будівельна компанія" Філіппову І.Л., за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень;

- директору ТОВ "Кримкомплекс" Григору A.M. та головному бухгалтеру даного підприємств Шалімовій В.А. в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні;

-директору TOB "Будком" Васильєву O.В., за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Отже, судова колегія зазначає, що позивач не значиться у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст. 72 КАС України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 28.11.13 у справі № 2а-8965/12/070/2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 28.11.13 у справі № 2а-8965/12/070/2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян