Постанова

від 03.02.2014 по справі 5016/1579/2012(1/82)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року Справа № 5016/1579/2012(1/82)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Кішинського Д.Г., дов. № 01-02/325 від 25.12.2013 року;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: не з'явився;

Третьої особи: Чурікової Т.Ю., дов. № б/н від 10.06.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року

у справі № 5016/1579/2012(1/82) господарського суду Миколаївської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

до відповідача -1 Миколаївської міської ради

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Нівен"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Юкреін бізнес солюшнз"

про визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради, просило визнати недійсним рішення Миколаївської міської ради № 18/26 від 11.05.2000 року в частині вилучення земельної ділянки загальною площею 6 750 кв. м. у акціонерного товариства "Миколаївський річковий порт" та надання її спільному українсько-австрійському підприємству "Нівен", а саме, пункти 3.11, 4.10, 7.14 (т. 1, а.с. 2-8).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення Миколаївської міської ради прийнято з порушенням норм діючого законодавства та порушує права позивача як правонаступника акціонерного товариства "Миколаївський річковий порт".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.10.2012 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Нівен" (т. 1, а.с. 97-98).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.10.2012 року (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 122-126).

Судовий акт мотивовано відсутністю підстав для прийняття спірного рішення в частині вилучення земельної ділянки.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року залучено до у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Юкреін бізнес солюшнз" (т. 1, а.с. 135-137).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року (головуючий Бойко Л.І., судді Бандура Л.І., Величко Т.А.) рішення господарського суду Миколаївської області від 31.10.2012 року скасовано, у позові відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 42-45).

Оскаржений судовий акт мотивовано відсутністю порушеного права позивача спірним рішенням Миколаївської міської ради.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року скасувати, рішення господарського суду Миколаївської області від 31.10.2012 року залишити в силі (т. 2, а.с. 56-63).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.11.2013 року (т. 2, а.с. 54-55).

Ухвалою Вищого господарського суду України 06.11.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 20.11.2013 року (т. 2, а.с. 88-89).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", оголошено перерву на 04.12.2013 року (т. 2, а.с. 92-93).

Ухвалою Вищого господарського суду України 04.12.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 06.12.2013 року (т. 2, а.с. 98-99).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1540 від 05.12.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. (т. 2, а.с. 100).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2013 року (т. 2, а.с. 101-102).

Ухвалою Вищого господарського суду України 17.12.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 09.01.2014 року (т. 2, а.с. 104-105).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1705 від 27.12.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Шевчук С.Р. (т. 2, а.с. 111).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2014 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2014 року (т. 2, а.с. 112-113).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України від 1990 року розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України від 1990 року сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.1999 року акціонерному товариству "Миколаївський річковий порт" видано державний акт на право постійного користування землею (47,1889 га) для обслуговування виробничих, складських, адміністративних будівель та споруджень по вул. Проектній, 1, відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів від 02.08.1999 року № 10/32 (т. 1, а.с. 44-45).

Листом № 114 від 07.02.2000 року голова правління акціонерного товариства "Миколаївський річковий порт" звернувся до міського голови м. Миколаєва з проханням вилучити з постійного користування акціонерного товариства "Миколаївський річковий порт" земельну ділянку площею 6 750 кв. м. вздовж 6-го вантажного причалу та відвести її спільному українсько-австрійському підприємству "Нівен" (т. 1, а.с. 81).

11.05.2000 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 18/26, пунктами 3.11, 4.10, 7.14 якого вирішено вилучити у акціонерного товариства "Миколаївський річковий порт" земельну ділянку площею 6 750 кв. м. по вул. Проектній, 1; надано спільному українсько-австрійському підприємству "Нівен" у постійне користування земельну ділянку площею 6 750 кв. м. для складання, сортування та відвантаження лісоматеріалів по вул. Проектній, 1 із земель водного транспорту; залишено в постійному користуванні акціонерного товариства "Миколаївський річковий порт" земельну ділянку площею 465 139 кв. м., у тому числі площа затону-ковша (водна акваторія) 14 988 кв. м. та у сумісному постійному користуванні з спільним українсько-австрійським підприємством "Нівен" площею 6 334 кв. м. для під'їзду до цеху з переробки деревини по вул. Проектній, 1 (т. 1, а.с. 76-77).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Місцевий господарський суд задовольнив позов, оскільки спірне рішення було прийнято на підставі клопотання акціонерного товариства "Миколаївський річковий порт" від 07.02.2000 року № 114 про відмову від частки земельної ділянки, яке було підписано головою правління Юреско І.І. без відповідних повноважень та з порушенням приписів Земельного кодексу України від 1990 року та Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційною інстанцією встановлено, що 10.11.1992 року було засновано відкрите акціонерне товариство "Миколаївський річковий порт".

Згідно п. 1.4 статуту дочірнього підприємства „Миколаївський річковий порт" останнє є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Миколаївський річковий порт", яке було приєднане до акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" (т. 1, а.с. 163-170).

Відповідно до акту на право постійного користування землею ІІ-МК № 000445 від 10.09.2001 року, виданого Миколаївською міською радою народних депутатів на підставі рішення № 33/15 від 27.07.2001 року у постійному користуванні дочірнього підприємства „Миколаївський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" була земельна ділянка площею 530394 га для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання недійсним спірного рішення позивач посилається на те, що він є правонаступником дочірнього підприємства „Миколаївський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот", оскільки 20.04.2011 року загальними зборами акціонерів акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" прийнято рішення про припинення дочірнього підприємства „Миколаївський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" (ідентифікаційний номер 03150160) шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до передавального акту позивач дійсно є правонаступником всього майна всіх майнових та немайнових прав та обов'язків дочірнього підприємства „Миколаївський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот".

Натомість, апеляційною інстанцією встановлено, що з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців дочірнє підприємство „Миколаївський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" (ідентифікаційний номер 03150160) не виключено, діяльність його не припинена, тобто, дочірнє підприємство „Миколаївський річковий порт" існує як юридична особа.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Скасовуючи прийнятий судовий акт, апеляційний господарський суд зазначив, що у зв'язку з вищенаведеним спірним рішенням права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено, а тому відмовив у задоволенні позову.

Частиною 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

У касаційній скарзі заявник посилається на судову практику та приписи ст. 107 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідно до ст. 33 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (зазначена правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2012 року у справі № 5015/4612/11 та ін.).

Доводи касаційної скарги про порушення прийнятою постановою суду апеляційної інстанції процесуальних прав товариства з обмеженою відповідальністю "Нівен" також не можуть свідчити на користь правової позиції публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", який не уповноважений у встановленому законом порядку на представництво інтересів другого відповідача.

Крім того, матеріали справи містять архівну копію свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи спільного українсько-австрійського підприємства "Нівен" товариства з обмеженою відповідальністю (т. 1, а.с. 82).

У разі, якщо відповідач вважатиме, що прийнятим рішенням порушені його права та охоронювані законом інтереси, він не позбавляється процесуальної можливості їх захисту у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що заявник касаційної скарги вибірково використовує приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ігноруючи вищенаведені приписи ст. 33 спеціальної норми.

Інші доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року у справі № 5016/1579/2012(1/82) залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков