Постанова

від 04.02.2014 по справі 908/2271/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 908/2271/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача, за участю представників сторін: ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві-Чирви Д.О.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі

ГУ Міндоходів у м. Києві

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013

та постанову господарського суду Запорізької області від 06.08.2013

у справі № 908/2271/13 господарського суду Запорізької області

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб

оздоровчого туризму"

про банкрутство,

встановив:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2013 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Клуб оздоровчого туризму" про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.07.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Клуб оздоровчого туризму".

Постановою господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 (суддя Юлдашев О.О.) визнано ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Швець А.Ю., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, завершити ліквідаційну процедуру згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 (колегія суддів у складі: Богатир К.В. - головуючий, Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) постанову господарського суду Запорізької області від 06.09.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (далі ДПІ) в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві просить вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 13.11.2013 та постанову суду першої інстанції від 06.08.2013 скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 60 ГК України, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 78, 102 Податкового кодексу України, ст.43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно із ч. 3 ст. 60 ГК України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 22.12.2011) є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України така правова позиція наголошена і у постанові Верховного Суду України від 10.06.2008 у справі №15/682-б.

Вищезазначені документи, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог ЦК України, ГК України, щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2013 голова ліквідаційної комісії ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство даного товариства. До заяви додані протокол загальних зборів ТОВ від 12.04.2013 № 01-04 про припинення ТОВ шляхом його ліквідації у добровільному порядку, копія заяви ФОП Моісеєвої Р.М. про визнання кредиторських вимог, акт про проведення інвентаризації від 06.05.2013, ліквідаційний баланс станом на 01.07.2013, протокол загальних зборів засновників від 27.06.2013 № 01-06 про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, копії довідок ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ Кредобанк" про закриття рахунків товариства.

При цьому, доказів здійснення незалежної оцінки наявного майна боржника (проведення аудиторської перевірки підприємства), публікації оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, а також повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства до заяви не додано.

Разом з тим, Бюлетень державної реєстрації від 25.04.2013, в якому опубліковано оголошення про прийняття рішення про ліквідацію Товариства, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із записом про знаходження товариства в стані припинення, та копію статуту ТОВ подані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 13.11.2013 р., тобто вже після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарським судом Запорізької області. При цьому, у клопотанні про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, ліквідатор ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" зазначив, що вказані документи не витребовувалися судом першої інстанції (а.с.89-100 т.1).

Таким чином, суд першої інстанції, порушуючи провадження у справі про банкрутство та, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, постановив судове рішення без наявності вищевказаних документів, а отже, взагалі не досліджував дотримання головою ліквідаційної комісії ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" вимог Закону, що передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника.

Однак, як вбачається, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (на обліку якої перебуває боржник) про прийняття боржником рішення про власну ліквідацію. На обов'язковості відповідного повідомлення органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, наголошено Верховним Судом України ще у 2008 році у постанові від 10.06.2008 у справі № 15/682-б.

Зазначене свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

При цьому, в матеріалах справи міститься заява ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з кредиторськими вимогами до боржника у розмірі 708200,00 грн., які підтверджені постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.03.2013 по справі № 826/1012/13-а. Однак, проміжний ліквідаційний баланс, на підставі якого суди дійшли висновку про неплатоспроможність боржника, відомостей про зобов'язання ДПІ не містить.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, постановив судове рішення без наявності вищевказаних документів, без дослідження дотримання головою ліквідаційної комісії ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" вимог закону, передбачених ч.5 ст.60, ч.4ст.105, ч.ч.1,3 ст.110, ч.1 ст.111 ЦК України, щодо здійснення процедур порушення справи та ліквідації товариства.

Залишаючи постанову господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 без змін, господарський суд апеляційної інстанції на зазначені вище обставини уваги не звернув та не дав їм ніякої оцінки, чим порушив вимоги ст.ст.101-105 ГПК України.

Враховуючи викладене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013, постанова господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 та ухвала господарського суду Запорізької області від 12.07.2013 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції зі стадії провадження у справі у підготовчому засіданні.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013, постанову господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.07.2013 по справі №908/2271/13 скасувати.

Справу № 908/2271/13 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області зі стадії порушення провадження у справі у підготовчому засіданні.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.