Постанова

від 14.03.2014 по справі 908/2271/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.03.2014 справа №908/2271/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мартюхіної Н.О. суддівАгапова О.Л., Попков Д.О. від скаржникане з'явився від кредиторів:не з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів м. Києва на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2013 року у справі№908/2271/13 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Клуб оздоровчого туризму», м. Запоріжжя про банкрутство

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2013 року:

- звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, затверджено;

- банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб оздоровчого туризму", м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ 33057394 - ліквідовано;

- провадження у справі припинено.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 18.12.2013 року обґрунтована тим, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів м. Києва звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2013 року по справі № 908/2271/13 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб оздоровчого туризму", м. Запоріжжя скасувати, а провадження у справі припинити.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що зазначена ухвала була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що банкрутство ТОВ «Клуб оздоровчого туризму» було розпочато по спрощеній процедурі, передбаченій ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому у боржника повинні бути ознаки неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного.

Дії боржника та в подальшому ліквідатора направлені на те, щоб уникнути податкової перевірки та встановлення в її результаті порушення норм діючого законодавства України.

Так, апелянт вказує на те, що в заяві голови ліквідаційної комісії про порушення справи про банкрутство відсутні посилання на факти здійснення оцінки наявного майна боржника, вчасного повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку в 3 денний термін та проходження податкової перевірки згідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, чого судом першої інстанції зроблено не було.

У зв'язку з тим, що документальна позапланова виїзна перевірка не була здійснена, відомості проміжного ліквідаційного балансу, на підставі якого суд першої інстанції прийшов до висновку про неплатоспроможність боржника, достовірними вважати не можна, оскільки вони не перевірені ДПІ.

Ухвалою від 28.02.2014р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники апелянта та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2013 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб оздоровчого туризму" про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.07.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Клуб оздоровчого туризму".

Постановою господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 визнано ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Швець А.Ю., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, завершити ліквідаційну процедуру згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 постанову господарського суду Запорізької області від 06.09.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволено частково; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 та постанову господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.07.2013 по справі №908/2271/13 скасовано; справу № 908/2271/13 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області зі стадії порушення провадження у справі у підготовчому засіданні.

На момент розгляду Вищим господарським судом України від 04.02.2014 року касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2013 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено; банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб оздоровчого туризму", м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ 33057394 - ліквідовано; провадження у справі припинено.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно із ч. 3 ст. 60 ГК України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 22.12.2011) є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України така правова позиція наголошена і у постанові Верховного Суду України від 10.06.2008 у справі №15/682-б.

Вищезазначені документи, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог ЦК України, ГК України, щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути надані суду першої інстанції після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2013 голова ліквідаційної комісії ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство даного товариства. До заяви додані протокол загальних зборів ТОВ від 12.04.2013 № 01-04 про припинення ТОВ шляхом його ліквідації у добровільному порядку, копія заяви ФОП ОСОБА_5 про визнання кредиторських вимог, акт про проведення інвентаризації від 06.05.2013, ліквідаційний баланс станом на 01.07.2013, протокол загальних зборів засновників від 27.06.2013 № 01-06 про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, копії довідок ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ Кредобанк" про закриття рахунків товариства.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів здійснення незалежної оцінки наявного майна боржника (проведення аудиторської перевірки підприємства), публікації оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, а також повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства до заяви не додано.

Разом з тим, Бюлетень державної реєстрації від 25.04.2013, в якому опубліковано оголошення про прийняття рішення про ліквідацію Товариства, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із записом про знаходження товариства в стані припинення, та копію статуту ТОВ подані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 13.11.2013 р., тобто вже після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарським судом Запорізької області. При цьому, у клопотанні про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, ліквідатор ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" зазначив, що вказані документи не витребовувалися судом першої інстанції (а.с.89-100 т.1).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що суд першої інстанції, порушуючи провадження у справі про банкрутство та, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, постановив судове рішення без наявності вищевказаних документів, а отже, взагалі не досліджував дотримання головою ліквідаційної комісії ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" вимог Закону, що передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд першої інстанції в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника.

Однак, як вбачається, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (на обліку якої перебуває боржник) про прийняття боржником рішення про власну ліквідацію. На обов'язковості відповідного повідомлення органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, наголошено Верховним Судом України ще у 2008 році у постанові від 10.06.2008 у справі № 15/682-б.

Згідно вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вказує на те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

При цьому, в матеріалах справи міститься заява ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з кредиторськими вимогами до боржника у розмірі 708200,00 грн., які підтверджені постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.03.2013 по справі № 826/1012/13-а. Однак, проміжний ліквідаційний баланс, на підставі якого суди дійшли висновку про неплатоспроможність боржника, відомостей про зобов'язання ДПІ не містить.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб оздоровчого туризму", м. Запоріжжя та припинення провадження у справі, постановив таку ухвалу без наявності вищевказаних документів, без дослідження дотримання головою ліквідаційної комісії ТОВ "Клуб оздоровчого туризму" вимог закону, передбачених ч.5 ст.60, ч.4ст.105, ч.ч.1,3 ст.110, ч.1 ст.111 ЦК України, щодо здійснення процедур порушення справи та ліквідації товариства.

Згідно вищенаведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи заявника апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині скасуванні ухвали господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р. у справі № 908/2271/13

про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ «Клуб оздоровчого туризму» та в цій частині передати на розгляд до господарського суду Луганської області зі стадії порушення провадження у справі у підготовчому засіданні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів м. Києва на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р. у справі № 908/2271/13 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р. у справі № 908/2271/13 скасувати.

Справу № 908/2271/13 передати на розгляд до господарського суду Запорізької області зі стадії порушення провадження у справі у підготовчому засіданні.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

Д.О. Попков