Ухвала

від 06.02.2014 по справі 917/1578/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 лютого 2014 року Справа № 917/1578/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В., (доповідач) Євсіков О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Будінвест СМ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року

у справі № 917/1578/13 господарського суду Полтавської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Будінвест СМ"

до 1. Київського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції

2. Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Полтавської філії Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2:

1. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваелітбуд"

про визнання протоколу № 22/ 139/13/ І-1 проведення прилюдних торгів від 26.07.2013 року з продажу нежитлових приміщень недійсним

ВСТАНОВИВ:

Подана Приватним акціонерним товариством "Будінвест СМ" касаційна скарга на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 917/1578/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення від 25.12.2013 року № 1137, в якому у графі "Призначення платежу" зазначено: "22030004, "Судовий збір Вищий господарський суд України, 070, символ звітності 254".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, по якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення від 25.12.2013 року № 1137 не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, частинами першою і другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно питань, пов'язаних з установленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, розгляд та вирішення яких з урахуванням наведених приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Пунктом 6 частини першої ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будінвест СМ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 917/1578/13 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя О.О. Євсіков