Ухвала

від 05.02.2014 по справі 814/3520/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3520/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Кравченко К.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю:представника позивача - Діордієвої Світлани Петрівни та представника відповідача - Могутова Андрія Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металбуд" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Металбуд" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2013 року за №0000882202 про збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 100004,00 грн. за основним платежем та 50002,00 грн. за штрафними санкціями, та за №0000872202 про збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 105004,00 грн. за основним платежем та 26251,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу стосовно заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість (далі ПДВ) є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи, оскільки всі правочини, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит, мали реальний характер та виконані в повному обсязі з оформленням відповідних первинних документів. Крім того, ТОВ наголошувалось, що не сплата продавцем товарів та послуг - його контрагентом податкового зобов'язання, в тому числі в разі ухилення, не впливає на формування податкового кредиту покупця таких товарів і послуг.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення рішення ДПІ від 17 травня 2013 року за №0000882202 та за №0000872202.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15 квітня 2013 року по 19 квітня 2013 ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг" за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року.

За наслідками перевірки складено акт за №1006/22-200/32283034 від 30 квітня 2013 року, яким встановлено порушення ТОВ пп.138.1.1,п.138.1,п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на 105 004,20 грн. за І квартал 2012 року та заниження суму ПДВ на 100004,00грн. за січень 2012 року.

В зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акту проведеної перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року за №0000882202 про збільшення податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 100004,00 грн. за основним платежем та 50002,00 грн. за штрафними санкціями, та за №0000872202 про збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 105004,00 грн. за основним платежем та 26251,00 грн. за штрафними санкціями.

Прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ про сумнівність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, шляхом реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

З акту проведеної перевірки вбачається, що доводи ДПІ про заниження податку на прибуток та ПДВ, на ряду з іншим, ґрунтувались на акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС за №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року" та з урахуванням акту ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17 січня 2013 року за №164/22-200/37585953 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНФИНИТИ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року".

Разом з тим, ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 квітня 2013 року заборонено ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби використовувати інформацію, викладену в акті №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року" в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ "Саноіл Торг" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Також, Окружний адміністративний суд м.Києва, у постанові від 23 травня 2013 року, прийшов до висновку, що акт перевірки від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року" складено протиправно, а висновки про відсутність фактичної реалізації та постачання товарів позивача по взаємовідносинам з суб'єктом господарювання, а саме ТОВ "ИНФИНИТИ", є безпідставними.

Крім того, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, зокрема, визнано протиправними дії посадових осіб ДПІ по складанню акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17 січня 2013 року за № 164/22-200/37585953 та зобов'язано ДПІ утриматися від використання у своїй діяльності, а також утриматися від передачі іншим особам акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17 січня 2013 року за №164/22-200/37585953.

А тому, враховуючи вказані рішення окружного адміністративного суду м.Києва та Миколаївського окружного адміністративного суду, колегія суддів приходить до висновку, що у ДПІ під час проведення перевірки в квітні 2013 року фактично були відсутні правові підстави для використання актів перевірок за №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року та за №164/22-200/37585953 від 17 січня 2013 року на підтвердження своїх доводів про заниження позивачем сум податку на прибуток та ПДВ.

Крім того, посилання ДПІ в акті проведеної перевірки на відсутність реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "Саноіл Торг" та ТОВ "ИНФИНИТИ", що було встановлено актом ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС за №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року, колегія суддів не приймає до уваги ще й з тих підстав, що положеннями ПК України не поставлено в залежність право на віднесення покупцем сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку, відображення податкових зобов'язань або дотримання податкового законодавства контрагентом позивача (ТОВ "Саноіл Торг") у відповідних періодах по взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності.

Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, наданню податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне за собою відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цього суб'єкта. Вказані положення також узгоджуються зі змістом частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до вказаних норм податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання фіктивними правочинів, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2011 року ТОВ укладено договір купівлі-продажу продукції та матеріалу за №18-11-11 з ТОВ "Саноіл Торг", за яким найменування, асортимент, кількість, вартість товару, умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у специфікаціях. Так, згідно специфікації за №1 від 31 січня 2012 року до вказаного договору купівлі-продажу від 18 листопада 2011 року, сторони узгодили поставку нерафінованої соняшникової олії в кількості 65,220 т. по ціні 7666, 6667 грн. за тону на загальну суму 600 024, 00 грн.. Фактична передача товару підтверджується видатковою накладною за №РН-0000065 від 31 січня 2012 року та актом приймання передачі за №1 від 31 січня 2012 року, також податковою накладною за №73 від 31 січня 2012 року. 21 лютого 2012 року та 22 березня 2012 року ТОВ проведено оплату за придбаний товар у контрагента, що вбачається з банківських виписок по особовому рахунку.

Також, за договором комісії №1811О від 18 листопада 2011 року, укладеним позивачем з ТОВ "Югекотоп" вищезазначений товар передається комісіонеру (ТОВ "Югекотоп") для подальшої реалізації на експорт. Фактична передача соняшникової олії підтверджується актом за №1 про приймання товару по кількості та якості. Пізніше, за зовнішньоекономічним контрактом №0265/12 від 18 січня 2012 року комісіонером реалізовано фірмі OREXIM LIMITED вказаний товар в кількості 65, 220 т. по ціні 744, 50 евро/т., що підтверджується додатком за №1 від 31 січня 2012 року до договору комісії, звітом комісіонера від 15 березня 2012 року, вантажно-митною декларацією за №504050000/2012/100253 від 14 лютого 2012 року, банківською випискою від 21 лютого 2012 року та іншими матеріалами.

Отже, оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавались, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а податкові накладні, зокрема, від 31 січня 2012 року, складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг".

Доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності ТОВ розумної ділової мети при отриманні олії соняшникової від ТОВ "Саноіл Торг", крім мінімізації оподаткування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з договору купівлі-продажу продукції та матеріалу від 18 листопада 2011 року за №18-11-11 та з зовнішньоекономічного контракту за №0265/12 від 18 січня 2012 року вбачається різниця в ціні товару між придбаною олією у ТОВ "Саноіл Торг" у розмірі - 7666, 6667 грн./т. та проданого товару OREXIM LIMITED за ціною у 744, 50 евро/т., яка і є грошовим вираженням економічного зиску.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Ю.М. Градовський