Постанова

від 13.03.2018 по справі 814/3520/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №814/3520/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4468/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року (суддя Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року (судді: Федусик А.Г. (головуючий), Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі №814/3520/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Металбуд до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Металбуд (далі - позивач, ТОВ Металбуд ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882202 (форма Р ) від 17.05.2013 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (100 004,00 грн за основним платежем та 50 002,00 грн за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення № 0000872202 (форма Р ) від 17.05.2013 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток (105 004,00 грн. за основним платежем та 26 251,00 грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Металбуд посилалось на те, що висновки контролюючого органу стосовно заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи, оскільки всі правочини, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит, мали реальний характер та виконані в повному обсязі з оформленням відповідних первинних документів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не було надано належні та допустимі докази правомірності на обґрунтування своїх дій при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000882202 (форма Р ) та № 0000872202 (форма Р ) від 17 травня 2013 року, тоді як позивачем була доведена правомірність формування спірних витрат при визначені податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Металбуд відмовити.

У касаційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, не врахування судами попередніх інстанцій акту ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки контрагента позивача при прийнятті рішення, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю Металбуд надіслало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в період з 15.04.2013 по 19.04.2013 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Металбуд з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ САНОІЛ ТОРГ за період з 01.01.2010 по 01.04.2013.

За наслідками зазначеної перевірки контролюючим органом було складено акт перевірки №1006/22-200/32283034 від 30.04.2013 (далі - акт перевірки), в якому контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ Металбуд п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на 105 004,20грн за І квартал 2012 року та заниження суми податку на додану вартість на 100 004,00грн за січень 2012 року. При цьому, в обґрунтування висновку контролюючим органом зазначено, що, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ САНОІЛ ТОРГ та ТОВ ИНФИНИТИ відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ САНОІЛ ТОРГ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, а тому, на підставі фактів, викладених у п.3.1.2 розділу 3 акту перевірки, ТОВ Металбуд штучно сформовано податковий кредит по контрагенту ТОВ САНОІЛ ТОРГ .

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в якості доводів порушення ТОВ Металбуд норм податкового законодавства посилається на: інформацію викладену у акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ САНОІЛ ТОРГ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ИНФИНИТИ за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року , в акті ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.01.2013 №164/22-200/37585953 Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ИНФИНИТИ (код за ЄДРПОУ 37585953) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 , в постанові старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 12.03.2013 про порушення кримінальної справи щодо службових осіб ДП ПАТ Київхліб Булочно-кондитерський комбінат (код ЄДРПОУ 24374107), службових осіб ТОВ Дніпроолія (код ЄДРПО 36726560) за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального Кодексу України (далі КК України) та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в листах органів ДПС щодо фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ ФОРСАЖ 2011 , ТОВ КРИСТАЛ-СТАР , ТОВ ГРІН-ЛЕНД , ТОВ ПРІОРИТЕТ-МК .

Проте, посилання контролюючого органу на зазначені акти перевірок та матеріали кримінальної справи, були обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанції, оскільки такі не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання ТОВ САНОІЛ ТОРГ своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з частиною першою та другою статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до вказаних норм податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання фіктивними правочинів, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Металбуд уклало договір купівлі-продажу з ТОВ САНОІЛ ТОРГ №18-11-11 від 18 листопада 2011 року (далі - Договір), відповідно до умов якого найменування, асортимент, кількість, вартість товару, умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до Договору. Зокрема, згідно специфікації №1 від 31 січня 2012 року до договору купівлі-продажу №18-11-11 від 18 листопада 2011 року, сторони Договору узгодили поставку нерафінованої соняшникової олії в кількості 65,220 т. по ціні 7 666,6667 грн. за одиницю виміру - тону на загальну суму 600 024,00 грн. (в тому числі ПДВ - 100 004,00грн.). Умови поставки - ЕXW - термінал ТОВ Евері м.Миколаїв, вул.Громадянська,117. На виконання умов угоди 31 січня 2012 року ТОВ САНОІЛ ТОРГ (Продавець) передав, а ТОВ Металбуд (Покупець) прийняв нерафіновану соняшникову олію в кількості 65,220т., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000065 від 31 січня 2012 року, актом приймання передачі №1 від 31 січня 2012 року та податковою накладною №73 від 31 січня 2012 року. 21 лютого 2012 року та 22 березня 2012 року ТОВ Металбуд проведено оплату за придбаний товар у ТОВ САНОІЛ ТОРГ , що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку.

Згідно з договором комісії № 1811О від 18 листопада 2011 року, укладеним ТОВ Металбуд з ТОВ Югекотоп зазначений товар передається комісіонеру - ТОВ Югекотоп ) для подальшої реалізації на експорт. Фактична передача соняшникової олії підтверджується актом за №1 про приймання товару по кількості та якості. Пізніше, за зовнішньоекономічним контрактом №0265/12 від 18 січня 2012 року комісіонером реалізовано фірмі OREXIM LIMITED вказаний товар в кількості 65, 220 т. по ціні 744, 50 евро/т., що підтверджується додатком за №1 від 31 січня 2012 року до договору комісії, звітом комісіонера від 15 березня 2012 року, вантажно-митною декларацією за №504050000/2012/100253 від 14 лютого 2012 року, банківською випискою від 21 лютого 2012 року та іншими матеріалами.

Таким чином, враховуючи те, що договори ТОВ Металбуд з контрагентами мали реальний характер, в судовому порядку недійсними не визнавались, доводи контролюючого органу щодо фіктивності та нереальності господарських операцій позивача та ТОВ САНОІЛ ТОРГ свого підтвердження не знайшли, оскільки сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що було підтверджено первинними документами складеними у відповідності до положень Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про непідтвердження Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області неправомірності формування позивачем витрат при визначені податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року у справі № 814/3520/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду