Постанова

від 04.02.2014 по справі 910/18166/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа№ 910/18166/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Сидорова А. О. - представник за довіреністю № 17 від 08.01.2014

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта»

на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013

у справі № 910/18166/13 (суддя Капцова Т. П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта»

про стягнення 21 739,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 21 739,45 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Хюндай Гетс», державний номерний знак АК 6210 ВС, що належить Бритвиній Наталії Василівні, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Колесніченка Олександра Васильовича - водія автомобіля «ВАЗ 21063», державний номерний знак АК 7682 ВО, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3146006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013, повний текст якого підписаний 06.12.2013, у справі № 910/18166/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру, завданих пошкодженням транспортного засобу, на заявлену до стягнення суму.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Астарта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 по справі №910/18166/13 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права і порушує права та охоронювані законом відповідача, оскільки, в порушення приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 33.3, ст. 35.1), потерпіла - Бритвина Н. В. до відповідача з заявою про отримання страхового відшкодування не зверталась, про обставини ДТП та місцезнаходження пошкодженого автомобіля не повідомляла, а відтак, відповідач не мав можливості направити аварійного комісара на місце ДТП, був позбавлений можливості провести огляд автомобіля «Хюндай Гетс», державний номерний знак АК 6210 ВС та самостійно визначити вартість відновлювального ремонту, що, з огляду на приписи ст. 37.1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також відповідач зазначив про те, що наданий позивачем звіт про оцінку транспортного засобу № 19846 не міг бути прийнятий судом як належний доказ на підтвердження суми збитку, з огляду на те, що вказаний звіт не може замінити судову експертизу, оскільки особа набуває прав і несе обв'язки експерта тільки після вручення їй ухвали про призначення експертизи і попередження про відповідальність.

Крім того, відповідач зауважив на тому що, з огляду на приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок довести суму збитків лежить на позивачеві, а величина такого збитку має доводитись відповідною судовою експертизою.

Враховуючи вказані вище обставити, та те, що позивачем розмір збитку не доведений, відсутні підстави вважати порушеними права позивача, з огляду на що відповідач не може прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою від 16.01.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

25.06.2012 позивач як Страховик та Бритвіна Наталія Василівна як Страхувальник уклали договір добровільного комплексного страхування на транспорті №002116/4007/0000117 (далі Договір) (а.с. 54-63), предметом якого, в частині добровільного страхування наземного транспорту, є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Хюндай Гетс» (далі Автомобіль).

В п. 1.4 Договору сторонами погоджено, що Договір діє з 00 годин 00 хвилин 07.07.2012 до 24 години 00 хвилин 06.07.2013.

22.03.2013 о 08 годині 40 хвилин на 5км+500м автодороги Ялта-Севастополь сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Бритвіної Н. В. та автомобіля «ВАЗ 21063», державний номерний знак АК 7682 ВО (далі Автомобіль 1), під керуванням Колесніченка Олександра Васильовича

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12690/11 від 29.11.2011) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 09.04.2013 складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу серія SL № 19846 (далі Звіт) (а.с.23-38), згідно з яким розмір збитку (вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу деталей, які підлягають заміні), завданого власнику Автомобіля, що його пошкоджено при ДТП, з урахуванням ПДВ складає 23 123,56 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 00112689 від 29.05.2013, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 17) та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 500 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 22 239,45 грн.

При цьому, як слідує зі змісту вказаних вище страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем в сумі 23 239,45 грн. При цьому, позивачем не вказано, чому він визначив саме цю суму як суму страхового відшкодування в даному випадку.

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору слідує, що Вигодонабувачем за Договором є АТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині і до моменту погашення заборгованості Страхувальника за кредитним договором №014/0103/73/7603 від 07.07.2008.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В заяві про виплату страхового відшкодування від 22.03.2013 (а.с. 16) Бритвіна Н. В. просила виплатити страхове відшкодування на СТО.

Листом № 81-1-0-00/22803 від 29.04.2013 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Вигодонабувач) повідомив позивача про те, що не заперечує проти перерахування страхового спірного відшкодування ремонтній організації або власнику для виконання ремонтно-відновлювальних робіт застрахованого майна.

Згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 017866 від 24.05.2013 (а.с. 19), страхове відшкодування в сумі 22 739,45 грн. перераховано позивачем ПП «Росси-Ялта» (особи, яка в подальшому, як вбачається з рахунку-фактури № СФ-0000037 від 15.05.2013 (а.с. 22), здійснювала ремонт Автомобіля).

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано Колесніченка Олександра Васильовича, що підтверджується постановою Ялтинського міського суду АРК від 05.04.2013 у справі № 121/2911/13-п, 3/121/649/13 (а.с. 9) та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9175081 від 26.09.2013 (а.с. 53, 53 зворот).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з витягами з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 39, 51), станом на 22.03.2013 (дата ДТП) цивільно-правова відповідальність Колесніченка Олександра Васильовича як водія Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно Полісу № АВ 3146006.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Отже, в даному випадку саме відповідач як страховик цивільно-правова відповідальності Колесніченка О. В. (особи, яка визнана винною у спірній ДТП) має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача з заявою-вимогою про сплату страхового відшкодування № 152 від 29.05.2013 (а.с. 40), в якій просив в добровільному порядку у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання вказаної вимоги відшкодувати позивачу страхове відшкодування в сумі 22 739,45 грн. за вказаними позивачем реквізитами. На доказ направлення вказаної заяви-вимоги до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії фіскального чеку № 1277 від 31.05.2013 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 012413065213 з відміткою про отримання відповідачем 03.06.2013 (а.с. 40 зворот).

На вказану претензію відповідач не відповів , спірне страхове відшкодування позивачу не перерахував, наслідком чого стало звернення останнього з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в повному обсязі в сумі 21 739,45 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач є особою яка має відшкодувати завдані спірною ДТП збитки, проте, щодо розміру вказаних збитків слід зазначити таке.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено судом, позивач розмір збитків визначає не в сумі 23 123,56 грн., як встановлено у Звіті, складеному оцінювачем, а в сумі 23 239,45 грн. без зазначення підстав для цього.

Проте, відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), встановлення вартості збитків проводиться відповідними особами (оцінювачі, суб'єкти оціночної діяльності).

У спірному випадку вартість збитків, завданих власнику Автомобіля, що його пошкоджено при ДТП, саме такою особою визначена в сумі 23 123,56 грн., тому при визначення розміру завданого внаслідок ДТП збитку слід виходити саме з цієї суми.

Позивачем не обґрунтовано його вимоги стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі, визначеному без врахування Звіту.

Крім того, за правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Зі змісту Полісу № АВ 3146006 слідує, що ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 1 000 грн.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 21 653,26 грн. (23 123,56-500-1 000).

При цьому, посилання відповідача, що їх викладено в апеляційній скарзі, на те, що розмір збитку має доводитись відповідною судовою експертизою, за відсутності доказів проведення якої позивачем розмір збитку не доведений, а відтак, не має підстав вважати порушеними права позивача, з огляду на що відповідач не може прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Входячи з обставин справи, та враховуючи той факт, що, сплативши страхове відшкодування на підставі Договору, позивач набув прав особи, якій завдано збитків внаслідок дії особи, цивільно-правову відповідальність якої застраховано у відповідача, саме останній у спірних правовідносинах є страховиком.

Водночас, статтею 34 Закону встановлено, що

- страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1);

- протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2);

- якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3);

- для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (п. 34.4).

Отже, в силу приписів Закону, саме відповідач як страховик має вчиняти дії, пов'язані із визначенням розміру збитків.

Позивач у спірних правовідносинах з відповідачем виступає як потерпіла особа, і зі змісту Закону не слідує, що він для визначення розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені Законом на відповідача як страховика.

Будь-яких дій, спрямованих на перевірку правильності визначення розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування, які відповідач як страховик у відносинах з позивачем зобов'язаний здійснити в порядку ст. 34 Закону, відповідач не здійснив. Будь-яких процесуальних дій на встановлення вказаних обставин, на що він мав право, враховуючи обставини справи, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції також не вчинив.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України в постановах № 5011-37/12077-2012 від 13.03.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, № 5011-53/8349-2012 від 29.01.2013, 5011-37/5786-2012 від 04.12.2012, №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/18166/13 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 21 653,26 грн., в решті позову відмовляється.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він, у випадку неповідомлення його страхувальником про спірну ДТП, не позбавлений права звернутися до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, з регресним позовом в порядку ст. 38 Закону.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/18166/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/18166/13 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/18166/13 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (03150, м. Київ, вул. Тверська, 6, ідентифікаційний код 02308021) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 21 653 (двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 26 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 33 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18166/13.

Повний текст постанови складено: 08.02.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна