Постанова

від 27.01.2014 по справі 811/3781/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 811/3781/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Гласлайн» до Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гласлайн» (далі - позивач, ПП «Гласлайн») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000232250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 734169,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000242250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1241,00 грн.

В судовому засіданні було здійснено заміну відповідача - Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області на правонаступника Кіровоградську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.188.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198,пп..201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість в сумі 489446,00 грн. ( в тому числі за лютий 2012 року - 489 446,00 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 1241,00 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ТОВ «Вістан ЛТД» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та вказаними вище контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що проведеною документальною плановою перевіркою ПП «Гласлайн» встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ «Вістан ЛТД» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 31.01.2014 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ПП «Гласлайн» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 12.12.2000 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №746333 (т.1,а.с.10).

Види діяльності за КВЕД: виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних; будівництво житлових і нежитлових будівель; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші спеціалізовані будівельні роботи,н.в.і.у.; оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (т.1,а.с.11).

Відповідно до ліцензії серії АЕ №180216, виданої 19.10.12 року Інспекцією ДАБК у м. Києві позивач має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно переліку (т.2,а.с.22).

Крім того, відповідно до дозволу №242.11.35-26.15.9 позивач має право на виконання робіт підвищеної небезпеки при виробництві та оброблені інших скляних виробів, виданого Управлінням державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Кіровоградській області (т.2, 23).

На підставі наказу №2011 від 30.10.2012 року посадовими особами Кіровоградською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Гласлайн» (код ЄДРПОУ-34813263) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлено актом №23/22-5/34813263 від 11.03.2013року (т.1, а.с. 12-36).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Вістан ЛТД» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялись з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000242250 від 22.03.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1241,00 грн. (т.1,а.с.39)

- податкове повідомлення - рішення №0000232250 від 22.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 734 169,00 грн., в тому числі: основного платежу - 489446,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 244723,00 грн. (т.1,а.с.38).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що 20.03.2012 року позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 667321,00 грн.(т.1,а.с.45-46), до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 482616,83 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Вістан ЛТД».

В судовому засіданні встановлено, що між ПП «Гласлайн» (покупець за договором) та ТОВ «Вістан ЛТД» (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку товару:

- договір поставки №1/01-1 від 10.01.2012 р. (т.1,а.с.114);

- договір поставки №2/01-1 від 11.01.2012 р. (т.1, а.с.119);

- договір поставки №3/01-1 від 12.01.2012 р. (т.1,а.с.124);

- договір поставки №4/01-1 від 13.01.2012р. (т.1,а.с.130).

Відповідно до умов даних договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно до Специфікацій (т.1,а.с.116-118,120-123,125-129,131-136), Додаткових угод та видаткових накладних, які є їх невід'ємними частинами. Пунктом 3.1 укладених договорів передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу автотранспортом покупця.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: податкові накладні (т.1, а.с. 137-190), видаткові накладні та товарно - транспортні накладні (т.1,а.с.191-250,) позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання укладених між ними договорів поставки.

В судовому засіданні встановлено, з метою транспортування придбаного товару, позивачем укладено:

-13.07.2012р. договір позички транспортного засобу з ОСОБА_1 (позичкодавець), відповідно до умов якого ПП «Гласлайн» прийнято в тимчасове безоплатне користування строком на 36 місяців автомобіль марки RENAULT Mugnum АЕ470 та напівпричіпи (т.1,а.с.110-111);

- 06.04.2012 року укладено договір позички транспортного засобу, відповідно до умов якого позивачем прийнято у тимчасове безоплатне користування строком на 36 місяців автомобіль марки MERCEDES -BENZ 814D (т.1,а.с.112-113).

З метою здійснення оплати за укладеними договорами поставки, позивачем укладено наступні договори поруки:

- договір поруки №1/01 від 30.01.2012 року, укладеного з ОСОБА_2 (Поручитель) (т.2,а.с.2);

- договір поруки №2/01 від 30.01.2012 р., укладеного з ОСОБА_3 (поручитель) (т.2,а.с.5);

- договір поруки №3/01 від 30.01.2012р.,укладеного з ОСОБА_4 (поручитель) (т.2,а.с.8);

- договір поруки №4/01 від 30.01.2012р., Укладеного з ОСОБА_5 (поручитель) (т.2,а.с.11).

Предметом укладених договорів є виконання зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати за укладеними договорами поставки.

Виконання договорів поруки та, відповідно перерахування коштів за укладеними договорами поставки, підтверджується актами виконаних робіт (т.2,а.с.3,6,9,12).

Судом встановлено, що придбана у ТОВ «Вістан ЛТД» продукція використана позивачем у межах власної господарської діяльності, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (т.2,а.с.26-84).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу лютий 2012 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Зміст акта перевірки № 23/22-5/34813263 від 11.03.2013 р. позивача свідчить про те, що перевірка проводилася з використанням акту перевірки №132/1520/37867458 від 08.02.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Вістан ЛТД» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з грудень 2011 року - вересень 2012 року (т.1,а.с.93-98).

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно акту перевірки вказаного вище контрагенту ПП «Гласлайн», не підтверджено реальність здійснення господарських операцій даного контрагенту з платниками податків при здійсненні операцій придбання ТМЦ у підприємств та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання.

При цьому, первинні документи по взаємовідносинах позивача та вказаних вище контрагентів проігноровані податковою інспекцією для встановлення реальності господарських операцій, також відсутні будь-які посилання податкового органу, що первинні документи визнані в судовому порядку недійсними.

Якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності в ході розгляду справи не спростовано.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби № 0000232250 від 22.03.2013 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 734 169,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби від 22.03.2013 року № 0000242250 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1241,00 грн.

Присудити Приватному підприємству «Гласлайн» (код ЄДРПОУ 34813263) судові витрати з державного бюджету в розмірі 458,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Чубара