Ухвала

від 23.07.2014 по справі 811/3781/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2014 рокусправа № 811/3781/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 811/3781/13-а за позовом Приватного підприємства «Гласлайн» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Гласлайн» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області 22.03.2013 року №0000232250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 734169,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000242250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1241,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.188.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198,пп..201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість в сумі 489446,00 грн. ( в тому числі за лютий 2012 року - 489 446,00 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 1241,00 грн. З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ТОВ "Вістан ЛТД" мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та вказаним вище контрагентом недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги, які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 27 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ "Вістан ЛТД" не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, прийняті згідно нормам чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судове засідання позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Приватне підприємство "Гласлайн" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 12.12.2000 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №746333 (т.1,а.с.10). Види діяльності за КВЕД: виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних; будівництво житлових і нежитлових будівель; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші спеціалізовані будівельні роботи,н.в.і.у.; оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. На підставі наказу №2011 від 30.10.2012 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Гласлайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлено актом №23/22-5/34813263 від 11.03.2013року. В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та ТОВ "Вістан ЛТД" здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000242250 від 22.03.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1241,00 грн. (т.1,а.с.39)

- податкове повідомлення - рішення №0000232250 від 22.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 734 169,00 грн., в тому числі: основного платежу - 489446,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 244723,00 грн. (т.1,а.с.38).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 ст.9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 667321,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 482616,83 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "Вістан ЛТД".

Між ПП "Гласлайн" (покупець за договором) та ТОВ "Вістан ЛТД" (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку товару:

- договір поставки №1/01-1 від 10.01.2012 р. (т.1,а.с.114);

- договір поставки №2/01-1 від 11.01.2012 р. (т.1, а.с.119);

- договір поставки №3/01-1 від 12.01.2012 р. (т.1,а.с.124);

- договір поставки №4/01-1 від 13.01.2012р. (т.1,а.с.130).

Відповідно до умов даних договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно до Специфікацій (т.1,а.с.116-118,120-123,125-129,131-136), Додаткових угод та видаткових накладних, які є їх невід'ємними частинами. Пунктом 3.1 укладених договорів передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу автотранспортом покупця.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: податкові накладні (т.1, а.с. 137-190), видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (т.1,а.с.191-250,) позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання укладених між ними договорів поставки.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою транспортування придбаного товару, позивачем укладено:

-13.07.2012р. договір позички транспортного засобу з ОСОБА_1 (позичкодавець), відповідно до умов якого ПП "Гласлайн" прийнято в тимчасове безоплатне користування строком на 36 місяців автомобіль марки RENAULT Mugnum АЕ470 та напівпричіпи (т.1,а.с.110-111);

- 06.04.2012 року укладено договір позички транспортного засобу, відповідно до умов якого позивачем прийнято у тимчасове безоплатне користування строком на 36 місяців автомобіль марки MERCEDES -BENZ 814D (т.1,а.с.112-113).

З метою здійснення оплати за укладеними договорами поставки, позивачем укладено наступні договори поруки:

- договір поруки №1/01 від 30.01.2012 року, укладеного з ОСОБА_2 (Поручитель) (т.2,а.с.2);

- договір поруки №2/01 від 30.01.2012 р., укладеного з ОСОБА_3 (поручитель) (т.2,а.с.5);

- договір поруки №3/01 від 30.01.2012р.,укладеного з ОСОБА_4 (поручитель) (т.2,а.с.8);

- договір поруки №4/01 від 30.01.2012р., Укладеного з ОСОБА_5 (поручитель) (т.2,а.с.11).

Предметом укладених договорів є виконання зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати за укладеними договорами поставки.

Виконання договорів поруки та, відповідно перерахування коштів за укладеними договорами поставки, підтверджується актами виконаних робіт (т.2,а.с.3,6,9,12).

Судом першої інстанції встановлено, що придбана у ТОВ "Вістан ЛТД" продукція використана позивачем у межах власної господарської діяльності, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (т.2,а.с.26-84).

Таким чином, в матеріалах справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про реальність господарських операцій х його контрагентом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції, вірно дана правова оцінка обставинам у справі; судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 811/3781/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай