Ухвала

від 06.02.2014 по справі 38/5005/4985/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.02.14р. Справа № 38/5005/4985/2012

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Камша Н.М.

при секретарі судового засідання Штефан В.П.

за участю представників сторін:

від кредитора: не з'явився

від боржника : Лукашук М.В. - ліквідатор

розглянувши справу

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, м. Кривий Ріг

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантика Трейд КР", м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Соборна, буд. 4 (ЄДРПОУ 34684629)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантика Трейд КР", м. Кривий Ріг перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Лукашук М.В.

12.12.13р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ліквідатора про затвердження оплати послуг арбітражного керуючого Лукашука М.В. за рахунок коштів кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог за період з 07.08.2012р. по 11.12.2013р.; ухвалою від 13.12.13р. розгляд цього клопотання призначено на 06.02.14р., явку у судове засідання ліквідатора, представників кредиторів визнано обов'язковою.

Представники кредиторів банкрута у судове засідання 06.02.14р. не з'явились.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора банкрута, господарський суд прийшов до висновку про необхідність відхилення клопотання, заявленого ліквідатором, з огляду на наступне.

Звертаючись до господарського суду з клопотанням про затвердження оплати послуг арбітражного керуючого банкрута за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог за період з 07.08.2012р. по 11.12.2013р.в розмірі 37 203, 74 грн. ліквідатор послався на те, що провадження у даній справі здійснювалось за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999р. (далі - Закон про банкрутство), яка не передбачає утворення комітету кредиторів.

Посилаючись на ці особливості банкрутства відсутнього боржника, ліквідатор вважає, що звіт арбітражного керуючого про оплату його послуг (у випадку провадження у справі за спрощеною процедурою) повинен затверджуватись господарським судом у судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури чи в окремому судовому засіданні.

Ліквідатор вважає, що суд зобов'язаний вирішити питання про затвердження витрат на оплату послуг ліквідатора та проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, оцінивши повноту дій ліквідатора в ході проведення ним ліквідаційної процедури та зробити висновок про можливий розмір винагороди ліквідатора за відсутності формування відповідного фонду кредиторами (комітету кредиторів) боржника.

06.02.14р. ліквідатор подав додаткові пояснення до клопотання про затвердження оплати послуг, у яких зазначив наступне.

Порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника спеціальними нормами ст. 52 Закону про банкрутство не встановлений.

Натомість нормами ч. 1 п. 10 ст. 3-1 вказаного Закону визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Таким чином, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм пунктів 11, 12, 13 ст. 3-1 вказаного Закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.

Так за відсутності виробничої діяльності відсутнього боржника, невиявленням у нього майна та за відсутністю рішення комітету кредиторів щодо порядку розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство, а також витрат у зв'язку зі здійсненням ліквідаційної процедури, відшкодування вказаних витрат має бути покладено, як на ініціюючого кредитора, так і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі. При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від обсягу діяльності ліквідатора відсутнього боржника (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство відсутнього боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Так згідно ч.4 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кількість голосів на комітеті кредиторів визначається пропорційно кількості грошових вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та ліквідаційної комісії, в тому числі - витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Згідно ч.3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор вважає, що суд вправі застосувати такий принцип пропорційності до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням процедури розпорядження майном та ліквідаційної процедури, зокрема, витрат на оплату праці арбітражних керуючих (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Ліквідатор зазначає, що така правова позиція щодо оплати послуг арбітражного керуючого та витрат понесених ним при здійсненні повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, за рахунок кредиторів з застосуванням судом принципу пропорційності, закріплена в постановах Вищого господарського суду України у справах №50/313-6 та № 5017/2752/2012.

Відхиляючи клопотання ліквідатора, господарський суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого, у т.ч. ліквідатора, за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом. Тобто, законодавець поставив питання оплати послуг ліквідатора в залежність від наявності рішення комітету кредиторів щодо оплати послуг.

Стаття 52 Закону про банкрутство, згідно з якою здійснюється провадження у даній справі, не містить положень, які б дозволяли господарському суду чи зобов'язували господарський суд затверджувати оплату послуг ліквідатора незалежно від наявності відповідного рішення комітету кредиторів чи у випадку, якщо комітет кредиторів не прийняв такого рішення чи відмовив ліквідатору у затвердженні оплати послуг.

Відповідно до ч. 16 ст. 3-1 Закону про банкрутство звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Тому і у вирішенні питання про відшкодування витрат арбітражного керуючого, первинним є саме рішення комітету кредиторів, а лише потім - затвердження цих витрат господарським судом.

Будь-яких винятків з цього положення законодавства Закон про банкрутство в редакції від 30.06.1999р. не містить.

Господарський суд вважає, що у випадку відсутності майна банкрута та доходів від його виробничої діяльності, ч. 13 ст. 3-1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражного керуючого (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Однак, і формування цього фонду та порядок використання його коштів, визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджується ухвалою господарського суду.

Закон про банкрутство не містяться норм, які б зобов'язували кредиторів банкрута, проводити оплату послуг ліквідатора та відшкодування його витрат за рахунок коштів кредиторів пропорційно сумі вимог кожного кредитора, що заявлені у справі про банкрутство.

Оскільки при призначенні ліквідатором будь-якого банкрута, у тому числі і відсутнього боржника, в господарський суд подається заява арбітражного керуючого про згоду виконувати ці повноваження, не можна вважати, що останній не був обізнаний з можливим результатом своєї діяльності, тобто можливою відсутністю коштів для оплати послуг та відшкодування витрат.

Ч. 3 ст. 52 Закону про банкрутство передбачає єдине джерело, за рахунок якого можуть покриватись витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство відсутнього боржника, де зазначено, що у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.

Таким чином, лише результативна робота ліквідатора, внаслідок якої виявлені активи відсутнього боржника, дозволить ліквідатору отримати оплату послуг та відшкодування витрат, однак і в цьому разі необхідно отримати рішення комітету кредиторів, як то передбачено ст. 3-1 Закону про банкрутство.

Зважаючи на це, господарський суд вважає помилковою позицію ліквідатора про те, що у випадку провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство, можливо стягувати з кредиторів оплату послуг ліквідатора та відшкодування витрат ліквідатора пропорційно розміру вимог кредиторів.

Матеріалами даної справи підтверджується, що на засіданні комітету кредиторів, яке проведено 11.12.2013р., комітет кредиторів проголосував проти затвердження розміру витрат та оплати послуг ліквідатора. При цьому кредитор банкрута ПАТ «Перший Український міжнародний банк» у своїх запереченнях проти затвердження звіту ліквідатора, що подані до господарського суду 12.12.2013р., наголошував на необхідності вжиття ліквідатором додаткових заходів щодо розшуку майна банкрута, зокрема, товарів в обороті, що передавались в заставу боржнику на суму 1 200 000, 21 грн., та транспортних засобів загальною оціночною вартістю 241 168, 99 грн.

Керуючись ст. 86 ГПК України, ст.ст. 3-1, 16, 24, 32, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантика Трейд КР» Лукашука М.В. про затвердження оплати послуг за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог за період з 07.08.2012р. по 11.12.2013р. у розмірі 37 203, 74 грн. - відхилити.

Суддя Н.М. Камша