Постанова

від 16.12.2013 по справі 826/15741/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року справа № 826/15741/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енестра»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0005122202 від 30.09.2013 року, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Енестра» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дії та скасування податкове повідомлення-рішення № 0005122202 від 30.09.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що під час проведення перевірки фахівці податкового органу, відповідно оборотно-сальдових відомостей, банківських виписок, встановили, що TOB НПМЦ «Ексімер» перерахувало протягом II та III кварталів 2012 року на розрахунковий рахунок позивача кошти у загальній сумі 2 000 000,00грн. Кошти були зараховані як страховий платіж згідно договору страхування № 637/05 від 07.05.2012 року укладений між позивачем та TOB НПМЦ «Ексімер». Позивач зазначає, що ним були сплачені податки (за ставкою 3%), а дана операція була відображена у бухгалтерському обліку на рахунках Д-т -33.1 К-т -36.1.1. Основною ж підставою для висновків відповідача щодо ніби-то порушень законодавства позивачем є те, що посадовими особами підприємства не було надано договір страхування від 07.05.2012 року № 637/05 до перевірки. Позивач наголошує, щопосадові особи Відповідача взагалі не вимагали надання з боку посадових осіб позивача копій документів чи пояснень, так само як і не повідомляли в ході перевірки про можливі порушення податкового чи іншого законодавства України. Позивач не мав можливості ні спростувати, ні пояснити посадовим особам відповідача свою позицію, оскільки інформація про можливу наявність порушень до посадових осіб позивача не надходила. Висновки посадових осіб відповідача про відсутність зазначеного договору страхування ґрунтуються на неналежному дослідженні документації позивача. Посадовими особами позивача були надані абсолютно всі документи, які вимагали податківці у ході перевірки.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що при проведенні перевірки встановлено фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих страховиком (позивачем) валових внесків за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. Встановлено завищення показника на загальну суму 2 000 000,00грн (у тому числі за II квартал 2012 року - 900 000,00грн., за III квартал 2012 року - 1 100 000,00грн.)Проте, зазначає представник відповідача, посадовими особами ПАТ «Страхова компанія «Енестра» до перевірки не було надано договір страхування від 07.05.2012 року № 637/05. На думку представника відповідача,в порушення п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового Кодексу України позивачем завищено суму страхової премії на 2 000 000,00грн.Основною вимогою для визнання доходів у якості страхового платежу є укладений між страхувальником та страховиком договір страхування, який відповідає вимогам Закону України «Про страхування» та містить обов'язкові реквізити та положення. Отже, вважає представник відповідача, грошові кошти, які ТОВ НПМЦ «Ексімер» перерахувало на розрахунковий рахунок позивача у загальній сумі 2 000 000,00грн. не можуть бути віднесені до страхових платежів у зв'язку з ненаданням до перевірки договору страхування укладеного між ТОВ НПМЦ «Ексімер» та ПрАТ «СК «Енестра». (а.с.153-156)

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд у судовому засіданні 06.11.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Енестра» (далі - ПрАТ «СК «Енестра»), зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 26.05.1994 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21606847, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою АА № 349016 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 17.06.1994 року за № 4, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 04.06.2010 року № 30115/29-111. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.98-132)

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України видане 21.08.2004 року позивачу свідоцтво про реєстрацію фінансової установи з реєстраційним номером 11101262 серія СТ № 350. Також позивачем отримані ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на види страхової діяльності у формі добровільного. (а.с.133-144)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу начальника податкової інспекції від 21.05.2013 року № 627 «Про проведення документальної планової перевірки ПАТ «Страхова компанія «Енестра», направлень на перевірку від 31052013 року № 1803/22.5, № 1804/22.80, № 1805/17.50, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 19.07.2013 року № 444/2205/21606847. (а.с.8-53, 157-160)

В висновках акту перевірки перевіряючими встановлено порушення п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено дохід від страхової діяльності на загальну суму 2 000 000,00грн. у т.ч. по періодах: II квартал 2012 року - 900 000,00грн., III квартал 2012 року - 1 100 000,00грн.;

п.151.1 ст.151, абз.2 п.8 підрозділу 4 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України занижено інші доходи, що оподатковуються за основною ставкою податку на прибуток на загальну суму 2 000 000,00 грн. у т.ч. по періодах: II квартал 2012 року - 900 000,00грн., III квартал 2012 року - 1 100 000,00грн.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.п.2.1 «б» р.ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У цьому випадку відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формами згідно з додатками за наслідками перевірок (форма «Р»). (п.п.2.2 р.ІІ названого Порядку)

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.09.2013 року № 0005122202 яким згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.1231 ст.123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 450 000,00грн. з якої основний платіж 360 000,00грн. та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 90 000,00грн. (а.с.77)

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем (Страховик) 07.05.2012 року укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами з ТОВ НПМЦ «Ексімер» (Страхувальник) № 637/05, за умовами якого, Страховик зобов'язується у разі настання подій, вказаних в п.2.1 договору (страхові випадки), виплатити грошову суму (страхову виплату) згідно з умовами цього договору, Правилами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами та чинного законодавства України, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови цього договору. (а.с.79-90)

ТОВ НПМЦ «Ексімер» відповідно до договору страхування №637/05 від 07.05.2012 року перераховано на розрахунковий рахунок № 26502417761 позивача, відкритий у ПАТ «Марфін Банк», грошові кошти у загальній сумі 2 000 000,00грн., які віднесені до страхових платежів, що підтверджено реєстром документів по рахунку. (а.с.92) Як встановлено у судовому засіданні, позивачем сплачені податки (за ставкою 3%), а дана операція була відображена у бухгалтерському обліку на рахунках Д-т -33.1 К-т -36.1.1.

Відповідно до п.8 підрозділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, за результатами діяльності до 31 грудня 2012 року страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», а також від діяльності, ю не пов'язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином: протягом звітного року страховики розраховують розмір податку на прибуток за ставкою З відсотки від суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами.

Крім цього, згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 10 Закону України «Про страхування» також визначено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за користування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Отже, основною вимогою для визнання доходів у якості страхового платежу є укладений між страхувальником та страховиком договір страхування, який відповідає вимогам Закону України «Про страхування» та містить обов'язкові реквізити та положення.

Згідно п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді:

- страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищезазначений договір має наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних умов договору.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд не приймає доводи представника відповідача, що посадовими особами товариства не було надано до перевірки договір страхування, на підставі якого ТОВ НПМЦ «Ексімер» перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2 000 000,00грн., оскільки представником відповідача не надано до суду доказів, які б свідчили, що перевіряючими необхідні документи були витребувані за письмовою або усною вимогою, а позивачем було відмовлено у надані витребуваних документів. Навпаки, як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що при перевірці використано, зокрема, договори страхування та перестрахування за перевіряємий період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

Також, суд зазначає, що згідно із приписами п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.Відповідно до абз.2, 4 п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Згідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач скористався своїм правом подання заперечення, і направив його відповідачу разом із копією договору страхування № 637/05 від 07.05.2012 року. (а.с.68-72)

Отже, доводи представника відповідача наведені ним, спростовані позивачем у судовому засіданні та матеріалами справи.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, у ході судового засідання та матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти які надійшли на рахунок позивача від ТОВ НПМЦ «Ексімер» були перераховані останнім на підставі договору № 637/05 від 07.05.2012 року добровільного страхування відповідальності перед третіми особами.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, висновок акту перевірки про порушення позивачем норм п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156, п.151.1 ст.151, абз.2 п.8 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження інших доходів, що оподатковуються за основною ставкою податку на прибуток на загальну суму 2 000 000,00грн. є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.09.2013 року № 0005122202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо складання висновків в акті перевірки № 444/2250/21606847 від 19.07.2013 року про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Енестра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року щодо завищення позивачем доходів від страхової діяльності на загальну суму 2 000 000,00грн. (у т.ч. по періодах: II квартал 2012 року - 900 000,00 грн.; III квартал 2012 року - 1 100 000,00 грн.); щодо заниження Позивачем інших доходів, що оподатковуються за основною ставкою податку на прибуток на загальну суму 2 000 000,00грн. (у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2012 року - 900 000,00грн.; ІІІ квартал 2012 року - 1 100 000,00грн.) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У відповідності до п. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Суд звертає увагу, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Згідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

У відповідності до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

При цьому, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22 грудня 2010 року № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд дійшов висновку, що проведення перевірки та оформлення акту з висновками за результатами її проведення є обов'язком відповідача. При цьому, під час складання акту перевірки посадова особа органу податкової служби викладає висновки на підставі наявних матеріалів, які досліджувались під час перевірки та є підставою для висновків згідно ст.83 Податкового кодексу України, щодо порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, відображає думку з питань, що входять до об'єкту перевірки, однак, вищенаведене не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, зокрема, не робить зазначені особою, що здійснювала перевірку, угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).

Отже, контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 КАС України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача.

Акт № 444/2250/21606847 від 19.07.2013 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства не несе ніяких правових наслідків для позивача, та за своєю сутністю є інформаційною довідкою (та висновок, який є невід'ємною частиною акта), та вони не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача. Крім того, сам по собі оспорюваний акт перевірки безпосередньо не тягне для позивача несприятливих наслідків, не є обов'язковим для нього чи його контрагентів.

Отже, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не встановлює та не змінює правовідносини, акт перевірки є підставою для прийняття рішення суб'єктом владних, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Наведені у позовній заяві доводи не містять обґрунтованих посилань на конкретні блага, які може здобути позивач внаслідок задоволення позову.

Суд також приймає до уваги, що позивач оскаржує не акт перевірки, а дії відповідача щодо встановлення факту порушення позивачем норм Податкового кодексу України. Ці дії самі по собі не мають правового навантаження. Вони окремо не змінюють, не породжують та не припиняють правовідносини, які об'єктивно та безпосередньо впливали на позивача як на юридичну особу.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено та не підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енестра» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

З урахуванням зазначеного, здійснені позивачем судові витрати підлягають йому присудженню пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1 147,00коп.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енестра» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.09.2013 року № 0005122202 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 450 000,00грн. з якої основний платіж 360 000,00грн. та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 90 000,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енестра» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 147 гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова