Постанова

від 19.09.2019 по справі 826/15741/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №826/15741/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4513/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 року (Суддя: Соколова О.А.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року (Безименна Н.В., Аліменко В.О., Кучма А.Ю.),

по справі № 826/15741/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Енестра

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Енестра (далі - позивач ПАТ СК Енестра ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013 року № 0005122202 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 450 000 грн;

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання висновків в акті перевірки № 444/2250/21606847 від 19.07.2013 року про результати планової виїзної перевірки ПрАТ Страхова компанія Енестра з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року щодо завищення позивачем доходів від страхової діяльності на загальну суму 2 000 000,00грн. (у т.ч. по періодах: II квартал 2012 року - 900 000,00 грн.; III квартал 2012 року - 1 100 000,00 грн.); щодо заниження Позивачем інших доходів, що оподатковуються за основною ставкою податку на прибуток на загальну суму 2 000 000,00грн. (у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2012 року - 900 000,00грн.; ІІІ квартал 2012 року - 1 100 000,00 грн) .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013 року № 0005122202, яким визначено позивачу до сплати суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 450 000,00грн. (основний платіж 360 000,00грн. та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 90 000,00 грн). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив на не врахування судами, що в порушення п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового Кодексу України позивачем завищено суму страхової премії на 2 000 000,00 грн, оскільки до перевірки позивачем не було надано договір страхування, укладений між ТОВ НПМЦ Ексімер та ПрАТ СК Енестра . Отже, грошові кошти, які ТОВ НПМЦ Ексімер перерахувало на розрахунковий рахунок позивача у загальній сумі 2 000 000,00 грн. не можуть бути віднесені до страхових платежів.

В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу позивач посилався на ті ж самі обставини, що в позові, з врахуванням викладеного просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог позивач рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Енестра зареєстровано юридичною особою Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 26.05.1994 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21606847, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою АА в„– 349016 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 17.06.1994 року за № 4, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 04.06.2010 року № 30115/29-111. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту.

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України видане 21.08.2004 року позивачу свідоцтво про реєстрацію фінансової установи з реєстраційним номером 11101262 серія СТ № 350. Також позивачем отримані ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на види страхової діяльності у формі добровільного.

На підставі наказу начальника податкової інспекції від 21.05.2013 року № 627 Про проведення документальної планової перевірки ПАТ Страхова компанія Енестра , направлень на перевірку від 31 . 05 . 2013 року № 1803/22.5, № 1804/22.80, № 1805/17.50, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 19.07.2013 року № 444/2205/21606847 з висновками про порушення позивачем п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено дохід від страхової діяльності на загальну суму 2 000 000,00грн. у т.ч. по періодах: II квартал 2012 року - 900 000,00грн., III квартал 2012 року - 1 100 000,00грн.; п.151.1 ст.151, абз.2 п.8 підрозділу 4 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України занижено інші доходи, що оподатковуються за основною ставкою податку на прибуток на загальну суму 2 000 000,00 грн. у т.ч. по періодах: II квартал 2012 року - 900 000,00грн., III квартал 2012 року - 1 100 000,00 грн.

До висновків про завищення позивачем суми страхової премії на 2 000 000,00 грн відповідач дійшов у зв`язку з не наданням позивачем в ході перевірки договору страхування, укладеного між ТОВ НПМЦ Ексімер та ПрАТ СК Енестра .

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.09.2013 року № 0005122202, яким згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.123 - 1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено податок на прибуток у сумі 450 000,00 грн. з якої за основним платежем 360 000,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 90 000,00 грн.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції посилались на наявність у позивача договору страхування, який був надісланий позивачем до відповідача разом з запереченнями до акта перевірки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судами встановлено, що позивачем (Страховик) 07.05.2012 року укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами з ТОВ НПМЦ Ексімер (Страхувальник) № 637/05, за умовами якого, Страховик зобов`язується у разі настання подій, вказаних в п.2.1 договору (страхові випадки), виплатити грошову суму (страхову виплату) згідно з умовами цього договору, Правилами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами та чинного законодавства України, а Страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови цього договору.

ТОВ НПМЦ Ексімер відповідно до договору страхування №637/05 від 07.05.2012 року перераховано на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 позивача, відкритий у ПАТ Марфін Банк , грошові кошти у загальній сумі 2 000 000,00 грн., які віднесені до страхових платежів, що підтверджено реєстром документів по рахунку. Як встановлено судами в судовому засіданні, позивачем сплачені податки (за ставкою 3%), а дана операція була відображена у бухгалтерському обліку на рахунках Д-т -33.1 К-т -36.1.1.

Відповідно до п.8 підрозділу 4 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, за результатами діяльності до 31 грудня 2012 року страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України Про недержавне пенсійне забезпечення , а також від діяльності, що не пов`язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином: протягом звітного року страховики розраховують розмір податку на прибуток за ставкою З відсотки від суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про страхування визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 10 Закону України Про страхування також визначено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за користування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Отже, основною вимогою для визнання доходів у якості страхового платежу є укладений між страхувальником та страховиком договір страхування, який відповідає вимогам Закону України Про страхування та містить обов`язкові реквізити та положення.

Згідно п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді: страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, договір страхування №637/05 від 07.05.2012 року має наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних умов договору.

Згідно із приписами п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абз. 2, 4 п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Згідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

В ході судового розгляду справи судами встановлено, що позивач скористався своїм правом подання заперечення на акт перевірки і направив їх відповідачу разом із копією договору страхування № 637/05 від 07.05.2012 року (а.с.68-72) .

Відповідачем не надано до суду спростовуючих доказів вищенаведеного.

До того ж, як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що при перевірці використано, зокрема, договори страхування та перестрахування за перевіряємий період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

Внаслідок документального спростування та підтвердження матеріалами справи, наявності у позивача договору страхування № 637/05 від 07.05.2012 року, який направлявся відповідачу разом із запереченнями до акта перевірки, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 року № 0005122202, яким позивачу донарахований податок на прибуток.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, або порушили норми процесуального права при розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко