Постанова

від 27.01.2014 по справі 826/20849/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2014 року 13 год. 59 хв. № 826/20849/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феліцата Україна"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Феліцата Україна" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 р. № 0004372201 та № 0004382201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.01.2014 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 27.01.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченкывському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.09.2013 року № 0004372201 та № 0004382201.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно з висновками ДПІ в результаті перевірки безпідставно встановлено заниження з боку ТОВ "Феліцата Україна" податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 155 625,00 грн., з них основний платіж 124 500,00 грн. та штрафна санкція 31 125,00 грн., податку на прибуток підприємств на загальну суму 163 406,00 грн., з них основний платіж 130 725,00 грн. та штрафна санкція 32 681,00 грн., та відповідно вказаного акту було складено на ім'я позивача податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів міста Києва форми "Р" 0004372201 від 10.09.2013 р. та № 0004382201 від 10.09.2013 р., якими нараховані грошові зобов'язання разом зі штрафними санкціями на загальну суму 319 031,00 грн., оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Палсонт», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість (а.с. 153), а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач зазначав, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактична поставка товарів та відповідно подальше використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із ТОВ «ПАЛСОНТ», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання недійсними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що підставою для винесення податкових повідомлень - рішень ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 10.09.2013 р. № 0004372201, № 0004382201 були матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феліцата Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Палсонт " за період з 01.07.12 по 30.09.12, за результатом якої складено акт від 20.08.2013 року № 676/2202/33348888.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Феліцата Україна» вимог п.138.2., п.138.4. ст.138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового Кодексу України 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 130 725,00 грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124 500,00 грн.

Також відповідач посилається на акт № 732/3/22-80-37723183 від 23.10.2012р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Палсонт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року. Відповідачем зроблено висновок про проведення ТОВ «ПАЛСОНТ» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання , з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру. А тому, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Феліціата Україна» та TOB "Палсонт" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ "Феліціата Україна" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Феліціата Україна" відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Феліцата Україна», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.01.2005 року № 1 074 102 0000 004214, ідентифікаційний код юридичної особи 33348888, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №918789. (а.с.156). Відповідно довідки АБ №694502 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності за КВЕД - 2010 та доповнень до довідки АБ № 604502 від 06.08.2013 року "Феліцата Україна»"відноситься неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля фармацевтичними товарами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей, складське господарство, допоміжне обслуговування наземного транспорту, транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с.157 -158). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.160).

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Феліцата Україна» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 04.02.2005 року (індивідуальний податковий номер - 333488826596), номер свідоцтва платника ПДВ - 200075848, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ№261612 (а.с.163).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у період з 19.08.2013 року 20.08.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавста по взаємовідносинах з ТОВ "ПАЛСОНТ" за період з 01.07.2012 року по 31.09.2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 20.08.2013 року №676/2201/33348888 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - ( а.с.14-44).

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «Феліцата Україна», яке мало правові взаємовідносини з ТОВ "ПАЛСОНТ" за період з 01.07.12 по 30.09.12 встановлені порушення:

- п.п. 14.1.27 п.14.1. ст..14, п.п 14.1.36. п. 14.1. ст.14, п. 137.1. ст.137, п. 138.2. с.138, п. 138.4. ст.138,п. п. 139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №№2755-VI (із змінами та доповненнями),що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 130 725, 00 грн., в т.ч. по періодам за 3 квартал 2012 року на суму 130 725,00 грн.

- ст.22, 44.1 ст. 44, ст.138., ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.200.1 ст.200, п.201.1 п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), при визначені суми ПДВ , внаслідок чого занижено податок надодану вартість на загальну суму 124 500,00 грн., в тому числі за липень 2012 року у сумі 124 500 грн.

29 серпня 2013 року ТОВ «Феліцата» подало до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва заперечення до акту перевірки від 20.08.2013 року №676/2201/33348888 (а.с.48-52).

За результатами розгляду поданих заперечень, 05 вересня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було надано відповідь № 3372/10/26-59-22-01-25, згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення ( а.с.53-63).

10 вересня 2013 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення форми «Р» № 0004372201, яким встановлено порушення ТОВ «Феліцата Україна» ст.22, 44.1 ст. 44, ст.138., ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.200.1 ст.200, п.201.1 п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Феліцата Україна» за податком на додану вартість на загальну суму 155 625,00грн., з якої основний платіж 124 500,00грн. та штрафна санкція 31125,00грн. та податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0004382201, яким встановлено порушення ТОВ «Феліцата Україна» - п.п. 14.1.27 п.14.1. ст..14, п.п 14.1.36. п. 14.1. ст.14, п. 137.1. ст.137, п. 138.2. с.138, п. 138.4. ст.138,п. п. 139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №№2755-VI (із змінами та доповненнями) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Феліцата Україна» за податком на прибуток підприємств на загальну суму 163 406,00 грн., з якої основний платіж 130 725,00грн. та штрафна санкція 32681,00грн. (а.с.12,13).

Спір виник через висновки податкового органу про те, що господарські операції між ТОВ «Феліцата Україна» та ТОВ «ПАЛСОНТ» відсутні, а позивачем віднесено до складу витрат витрати, які здійснені не для провадження господарської діяльності та не підтверджені відповідними первинними документами. Сторони не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту при відсутності фактичного постачання товарів (послуг).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «ПАЛСОНТ».

Для роботи відповідачем було використано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.10.2012 р. №732/3/22-80-37723183 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПАЛСОНТ» (код ЄДРПОУ 37723183) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р. (а.с.180-193, згідно якого встановлено факти проведення розрахунків з підприємствами з ознаками фіктивності, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ТОВ «Феліцата Україна» та ТОВ "ПАЛСОНТ", мету придбання послуг (товару), обставини використання придбаних послуг (товару) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Між ТОВ «ПАЛСТОН» (Продавець) та позивачем (Покупець) був укладений договір поставки від 02.07.2012 р. № 020712, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує ТМЦ, в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в підписаних Сторонами товарних накладних, які мають посилання на договір.( а.с. 124-125).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Палстон» позивачем були надані суду видаткові та податкові накладні № 246 від 30.07.2012 р. на загальну суму 378 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 63 00, 00 грн. та № 247 від 31.07.2012 р. на загальну суму 369 000, 00 грн. в тому числі ПДВ - 615 00, 00 грн. (а.с. 126 - 129).

Щодо перевезення товару, позивачем надано товаро-транспортні накладні від 30.07.2012 року та 31.07.2012 року( а.с 130-131).

Оплата цих товарів підтверджується наявним в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 149 -152).

Пунктом 201.7 ст.201 кодексу передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В п.201.10 ст.201 цього ж кодексу зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Суд зазначає, що Державна податкова інспекція в Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів м. Києва на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ПАЛСОНТ", посилається виключно на висновки акту державної податкової інспекції у Голосіївському районі № 732/3/22-80-37723183 від 23.10.2012р.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій з поставки товарів між ТОВ «Феліцата Україна » та ТОВ «ПАЛСОНТ», придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За даними довідки АБ №694502 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності за КВЕД - 2010 та доповнень до довідки АБ № 604502 від 06.08.2013 року "Феліцата Україна»"відноситься неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля фармацевтичними товарами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей, складське господарство, допоміжне обслуговування наземного транспорту, транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с.157 -158).

Матеріали справи свідчать, що товари, поставлені позивачу ТОВ «ПАЛСОНТ», фактично замовлялися позивачем з метою виконання робіт за договором, укладеним з замовником - ТОВ «Л.О.С.Т.».

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з ТОВ «Л.О.С.Т.» договору від 17серпня 2012 року №451 (а.с.132-133) позивач продає, а Покупець купує харчові добавки. В кількості, асортименті та за цінами вказаними в підписаних Сторонами товарних накладних, відповідно до договору.

При виконанні робіт за названим договором позивач використав поставлені ТОВ «Палсонт» товари, підтвердженням чого є рахунок № 1194 від 17.08.2012 р., видаткова накладна № 1162 від 17.08.2012 р. та рахунок № 1298 від 07.09.2012 р., видаткова накладна № 1275 від 11.09.2012 р.

Підтвердженням оплати за вказаними господарськими операціями є банківські виписки.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «ПАЛСОНТ» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані позивачем, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Суд звертає увагу, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.09.2013 р. № 0004372201 та № 0004382201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ПП "ПАЛСОНТ" та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 року прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 р. № 0004372201 та № 0004382201 підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Феліцата Україна».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.09.2013 р. № 0004372201 та № 0004382201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Феліціата Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 458 гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 30.01.2014р.