Ухвала

від 05.02.2014 по справі 822/4632/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4632/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мярковської О.В.

відповідача: Дмитрієвої А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудіндустрія" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Цембудіндустрія" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у м. Хмельницькому була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Цембудіндустрія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт №4610/22-25-22-05/36212648 від 18.11.2013 року. В ході перевірки виявлено завищення витрат у періоді на 669529,00 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 133906,00 грн., на підставі чого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Цембудіндустрія" (код ЄДРПОУ 36212648) перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Хмельницькому з 15.10.2008 року та є платником податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб та комунального податку.

ДПІ у м. Хмельницькому була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Цембудіндустрія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки був складений Акт №4610/22-25-22-05/36212648 від 18.11.2013 року, в якому зафіксовані порушення ТОВ "Цембуждіндустрія" пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44., п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. 2755-VІ. На підставі даного акту ДПІ у м. Хмельницькому були прийняті податкові повідомлення рішення від 04.12.2013 р. №0005722205/2803 та № 0005712205/2804.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу №86/Ц від 12 січня 2012 р., укладеного ж ПП "Донтехноремонт ДВМ" (Продавець) та ТОВ "Цембудіндустрія" (Покупець) було придбано цемент на умовах визначених в даному договорі. Порядок та строки поставки визначені п.3.1 договору передбачають Вантажоотримувачем особу, зазначену в письмовій заявці.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 200612 від 20.06.12 р., укладеного між ТОВ "Цембудіндустрія" та ТОВ "Стінком" (Покупець), 12 жовтня 2012 р. ТОВ "Стінком" надало заявку на доставку цементу, було зазначено одержувачем по станції ТОВ "Глобалтрансбуд". Залізничною накладною № 53641767 цемент був доставлений на станцію Київ-Дніпровський ПЗЗ і відповідно до видаткових накладних № РН-0000351 та № РН-0000352 від 26.10.12 р. реалізований в кількості 144 т. ТОВ "Стінком".

Відповідно до Договору купівлі-продажу №Ц0014 від 01 серпня 2011 р., укладеного між ТОВ "НВФ-Хімреактив" (Продавець) та ТОВ "Цембудіндустрія" (Покупець) цемент придбавався на умовах, визначених в даному договорі. Порядок та строки поставки визначені п.4.1 договору і передбачають Вантажоотримувачем особу, зазначену в письмовій заявці.

Згідно договору поставки №150311 від 15.03.2011 р. між ТОВ "Цембудіндустрія" та ПФ "Анжіо" відвантаження цементу здійснено згідно Заявки № 474 від 03.08.2011 р. та підтверджено реалізацію Видатковою накладною № РН-0000256 від 09.08.11р. та Податковою накладною від 09.08.11 р. № 14. Так само позивачем були укладені і виконані договори поставки №020411 від 02.04.2011 р. з ТОВ "Глобалтрансбуд", №300511 від 30 травня 2011 р., з ТОВ "Оріон" (Продавець) та ТОВ "Цембудіндустрія" (Покупець), було придбано цемент на умовах, визначених в даному договорі. Порядок та строки поставки визначені п.3.1 договору передбачають Вантажоотримувачем особу зазначену в письмовій заявці.

Згідно договору поставки №140411 від 14.04.2011 р. між ТОВ "Цембудіндустрія" та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" відвантаження цементу здійснено згідно Заявки №6 від 27.05.11р. та підтверджено реалізацію Видатковою накладною № РН-0000140 від 06.06.11 р. та податковою накладною від 27.05.11р. № 33 за фактом проведення попередньої оплати.

Згідно договору поставки №210411 від 21.04.2011 р. між ТОВ "Цембудіндустрія" та ПП "Торговий дім "Арсан" відвантаження цементу здійснено згідно заявок та підтверджено реалізацію видатковими накладними, податковими накладними.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновки перевірки в частині завищення витрат в періоді за рахунок відображення в складі витрат (собівартість придбаних та реалізованих товарів) придбання цементу від ТОВ "НВФ-Хімреактив", ПП "Донтехноремонт ДВМ" та ТОВ "Оріон" є безпідставними, та не обґрунтованими. Оскільки ТОВ "НВФ - Хімреактив" (код 31695989) та ТОВ "Оріон" (код 31339562) були належним чином зареєстровані, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника ПДВ, жодних відомостей про стан та види діяльності, які суперечили б чинному законодавству України, в публічно доступних реєстрах не було, дії позивача є правомірними, а висновки податкового органу - необґрунтованими.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 лютого 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.