Рішення

від 05.02.2014 по справі 911/4310/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 911/4310/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металева Покрівля», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІС», Київська область, м. Миронівка

про стягнення 79532,50 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Чех О.Я. (довіреність б/н від 5 липня 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металева Покрівля» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІС» (далі - відповідач) про стягнення 79532,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором підряду №23/04-13 від 23 квітня 2013 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за виконані позивачем роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 76209,42 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 967,81 грн. та пеню в розмірі 2355,04 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 20 листопада 2013 року та призначено справу до розгляду на 3 грудня 2013 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

5 лютого 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - підрядник) та відповідачем (за договором - замовник) 23 квітня 2013 року укладено договір підряду.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по комплексу покрівельних робіт на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44, а замовник зобов'язується оплатити проведені підрядником роботи, згідно цього договору. Матеріали, необхідні для виконання робіт закуповуються підрядником згідно додатка №1 до договору.

Згідно пункту 2.1 договору загальна вартість робіт та матеріалів визначається додатком №1 до цього договору та складає 124989,17 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що розрахунки між замовником та підрядником проводяться наступним чином (поетапно): аванс на матеріали в сумі 23332,08 грн. перераховується замовником на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору, аванс за роботу в сумі 25447,67 грн. перераховується замовником на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору. Загальна сума авансу до перерахування на поточний рахунок підрядника складає 48779,75 грн.; подальша оплата за виконані підрядником роботи по монтажу проводиться на протязі 5 банківських днів, після надання підрядником акта виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.1 договору підрядник зобов'язаний виконати кожну роботу протягом 45 календарних днів з дати отримання авансу на свій розрахунковий рахунок згідно пункту 2.2 договору.

Згідно пункту 3.3 договору після закінчення виконання робіт підрядник зобов'язаний надати замовнику остаточний акт виконаних робіт.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що прийняття робіт оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі наявності у замовника претензій по якості виконаних робіт, або встановлених підрядником матеріалів, останній письмово викладає всі зауваження, та на протязі 3 діб надає їх сумісно з актом підряднику.

Згідно пункту 6.2 договору у разі несвоєчасної оплати коштів, замовник сплачує пеню в розмірі 0,02% від загальної вартості договору за кожен день прострочення, однак, не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до пункту 7.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладання додаткових угод до договору, підписаних повноважними представниками сторін.

Додатком №1 до договору сторонами погоджено перелік та обсяги робіт, а також, матеріали, що купуються підрядником для виконання робіт по договору.

На виконання умов договору відповідач 25 квітня 2013 року перерахував на рахунок позивача аванс у розмірі 48779,75 грн., що підтверджується випискою по рахунку (том 1, а.с. 25).

Наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №МП-0000040/81 за червень 2013 року та №МП-0000040/2 за червень 2013 року підтверджується виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Однак, зазначені акти не підписані зі сторони відповідача.

Зазначені акти були надіслані позивачем на рахунок відповідача 25 липня 2013 року, що підтверджується описом вкладення у лист (том 1, а.с. 42).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року за №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду» зазначено, що відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Таким чином, якщо замовник безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), то він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Як вже зазначалось вище, відповідач проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Серед підстав своїх заперечень, відповідач посилається на те, що претензією за №25 від 5 червня 2013 року відповідач повідомляв позивача про неналежну якість виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Однак, відповідачем до суду не подано доказів, що підтверджували б надсилання позивачу, або отримання позивачем зазначеної претензії.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що сама лише наявність у матеріалах справи письмової претензії, не свідчить про обізнаність позивача зі змістом даної претензії у встановлені договором строки.

Отже, у зв'язку з відсутністю доказів надіслання, або отримання позивачем згаданої претензії, суд не сприймає її як належний доказ неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості у розмірі 76209,42 грн. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений належними та допустимими доказами, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи підлягає задоволенню у розмірі 76209,42 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 2355,04 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних у сумі 967,81 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІС» (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Чкалова, 10, кв. 16, код 32547028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металева покрівля» (03179, м. Київ, вул. Ушакова, 14-а, кв. 2, код 36264990) - 76209 (сімдесят шість тисяч двісті дев'ять) грн. 42 коп. заборгованості, 2355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 04 коп. пені, 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн. 81 коп. 3% річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 7 лютого 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.