Постанова

від 27.01.2014 по справі 801/11602/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2014 р. (15:59) Справа №801/11602/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Аметовій В.Г. розглянувши за участю представника позивача Донцова С.С., довіреність № б/н від 10.12.2013, паспорт серія ЕЕ 913405; представника відповідача Усеїнової О.Ш., довіреність № 1816/9/10 від 18.11.2013, паспорт серія ЕЕ 878868 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левант"

до Державної податкової інспекції в м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Левант" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь від 16.12.2013 року № 0005252202 та № 0005262202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, дії позивача під час здійснення господарських операцій відповідають податковому кодексу України. Крім того, позивач зауважує, що у нього наявні всі документи, які підтверджують формування податкового кредиту у період, що перевірявся.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові, окремо зауважив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення повинні бути визнанні протиправними та скасовані, оскільки позивач не порушував податкового законодавства при формуванні податкового кредиту в перевіряємий період.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення, окремо зауважив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за порушення позивачем податкового законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

З 20.11.2013 року тривалістю 3 робочі дні відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дорсет» за липень 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 675/22.2/31416490/246 від 22.11.2013 року (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п.44.1. ст.44, п.198.1., п.198.2., п.198.3.,п.198.6. ст. 198, п.201.10. ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між усмою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду(рядок 19 Декларації) за липень 2013 року на загальну суму 16981 грн., встановлено завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (рядок 24 Декларації) за липень 2013 року на загальну суму 64599 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 2079 грн.

Не погодившись з Актом перевірки відповідач надав до відповідача заперечення від 29.12.2013 року № 224, які за результатами розгляду залишенні без задоволення.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 16.12.2013 прийняті податкові повідомлення рішення:

-№ 0005262202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81580 грн.(а.с.57).

-№ 0005252202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2599 грн. у т.ч. за основним платежем 2079 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 520 грн.(а.с.59).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна згідно до п.201.7 ст. 201 ПК України складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дорсет» укладено Договір підряду № 01-30052013 від 30.05.2013 року (а.с.97-100), згідно якого Підрядник - ТОВ «Дорсет» за дорученням Замовника -позивача, зобов'язується провести підрядні роботи, пов'язані з внутрішньою та зовнішньою обробкою мансардного поверху будинку літер "І", 3-й черги будівництва рекреаційного комплексу, що знаходиться за адресою Україна, м.Ялта, селище Гірське, вулиця без назви, будинок № 21, а Замовник зобов'язуєтеся прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Дорсет» складені, підписані та видані позивачу документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні: № 128 від 01.07.2013 року на загальну суму 59400 грн. у т.ч. ПДВ 9900 грн.(а.с.71), № 135 від 18.07.2013 року на загальну суму 35866,08 грн. у т.ч. ПДВ 5977,68 грн.(а.с. 72), № 145 від 31.07.2013 року на загальну суму 47057,56 грн. у т.ч. ПДВ 7842,93 грн. (а.с. 74), № 134 від 17.07.2013 року на загальну суму 58434 грн. у т.ч. ПДВ 9739 грн. (а.с. 75), № 133 від 16.07.2013 року на загальну суму 58368 грн. у т.ч. ПДВ 9728 грн. (а.с.76), № 132 від 15.07.2013 року на загальну суму 57984 грн. у т.ч. ПДВ 9664 грн.(а.с.77), № 131 від 09.07.2013 року на загальну суму 42972 грн. у т.ч. ПДВ 7162 грн.(а.с.78), № 130 від 04.07.2013 року на загальну суму 52281 грн. у т.ч. ПДВ 8713,50 грн.(а.с.79), № 129 від 03.07.2013 року на загальну суму 48649 грн. у т.ч. ПДВ 8108,17 грн. (а.с.80),

Крім того між позивачем та зазначеним контрагентом 18 липня 2013 року укладено Договір підряду № 01-18072013 (а.с.90-93), згідно якого Підрядник ТОВ «Дорсет» приймає на себе обов'язок, власними або залученими силами виконати наступні роботи: по виготовленню та установки металевого каркасу внутрішніх гвинтових сходів з площадкою, по виготовленню та установки металевого каркасу зовнішніх сходів з огорожею і майданчиком на об'єкті за адресою: п. Гірне, 21 м. Ялта, АР Крим, Україна, а також доставити матеріали необхідні для виробництва робіт на об'єкті.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Дорсет» складені, підписані та видані позивачу документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкову накладну № 136 від 19.07.2013 року на загальну суму 40944 грн. у т.ч. ПДВ 6824,16 грн. (а.с.73).

ТОВ «Дорсет» були виконанні роботи за зазначеними Договорами в підтвердження чого було складено Акт прийому виконаних будівельних робіт за липень 2013 року (а.с.124-130), Акт прийому виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року (а.с.131-134), Акт прийому виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року (а.с.143), Акт № 2 прийому виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року (а.с.144-149).

Отримані робити (послуги) частково оплачені позивачем, про що свідчать копії платіжних доручень наявних в матеріалах справи (а.с.81-89).

Видані ТОВ «Дорсет» за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема вищеназвані податкові накладні повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, зокрема п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ «Дорсет» на час здійснення вищеназваної господарської операції, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що на момент укладання договорів, виписки та складання вищеназваних первинних документів, зокрема податкових накладних ТОВ «Дорсет» було зареєстровано, як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарської операції між позивачем та названим контрагентом та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованим платником ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Але суть спору полягає в тому, що на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту у перевіряємий період суми ПДВ, оскільки у ТОВ «Дорсет» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбанням товарів (послуг) з підприємствам - постачальниками у червні 2013 року та подальшої реалізації товарів (послуг) контрагентам -покупцям за липень 2013 року.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

До того ж в обґрунтування своїх висновків відповідач зазначає, що згідно довідки отриманої від оперативного відділу ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя фактичне місцезнаходження платника податків -ТОВ «Дорсет» не встановлено.

За приписами ст.ст.16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості щодо місцезнаходження юридичної особи та про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, згідно ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акта перевірки та інших документів, наявних у справі, не вбачається, що відомості про ТОВ «Дорсет» , зокрема про його місцезнаходження, у періоді в якому у зазначеного контрагента були взаємовідносини з позивачем, були недостовірними та позивач знав або міг знати про це.

В будь-якому випадку, така обставина, як не підтвердження відомостей або відсутність ТОВ «Дорсет» за місцезнаходженням, мала б значення для вирішення питання про анулювання його реєстрації платником ПДВ чи для припинення юридичної особи та не є беззаперечним доказом безпідставності формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Ані Акт перевірки, ані заперечення відповідача на позов не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, зміст правочинів з ТОВ «Дорсет» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ТОВ «Дорсет» свої обов'язки виконали в повному обсязі.

Приписи ПКУ чітко визначають підстави для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за липень 2013 року у сумі 16981 грн. та завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду за липень 2013 року на загальну суму 64599 грн. та заниження податку на додатку вартість за липень 2013 року у сумі 2079 грн. є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Отже, оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 520 грн.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 16.12.2013 № 0005252202, № 0005262202.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 № 0005252202, № 0005262202 не може бути визнані такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 27.01.2014 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 03.02.2014 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим від 16.12.2013 № 0005252202, № 0005262202.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Левант" (м.Ялта, вул. Леніна-Морська, 21/1, ЄДРПОУ 31416490) витрати зі сплати судового збору у сумі 172,05 грн.(сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.