Постанова

від 23.01.2014 по справі 807/3606/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2014 рокум. Ужгород№ 807/3606/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Петричкович К.І.

за участі:

позивача - не з'явився;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Кабацій Наталії Вікторівни;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 23 січня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 січня 2014 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, якою просить: 1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 04 липня 2013 року № 0007911702, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 донараховано грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 77502,50 грн.(у тому числі за основним платежем у розмірі 62002 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15500,50 грн.); 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 04 липня 2013 року № 0007891702, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 93269,73 грн. (у тому числі за основним платежем у розмірі 75215,78 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями у розмірі 18053,95 грн.); 3. Стягнути з відповідача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Мукачівської об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби України, правонаступником якої є Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів, неправомірно нараховано грошові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та по податку на додану вартість. Позивач зазначає, що дане донарахування виникло у зв'язку із порушенням ним умов перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, однак чинним законодавством механізм переведення платника податку зі спрощеної системи оподаткування на загальну у зв'язку із здійсненням платником єдиного податку другої групи спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності господарських операцій із юридичними особами не платниками єдиного податку, не передбачений.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, додаткові пояснення до заперечень та пояснення до додаткових заперечень проти адміністративного позову, відповідно до яких останній повністю заперечує проти адміністративного позову та просить суд відмовити у задоволенні такого. Зокрема, відповідач вказує, що позивач, перебуваючи на другій групі спрощеної системи оподаткування не мав права надавати послуги юридичним особам не платникам єдиного податку, а відтак порушивши умови перебування на спрощеній системі оподаткування, тобто, здійснюючи вид діяльності, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, був правомірно переведений на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, а відтак, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно розділом V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), то правомірно були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві підтримав повністю, надав суду аналогічні пояснення та просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного законодавства, іншого законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2013 року. За результатами перевірки 23 травня 2013 року був складений відповідний акт за № 1753/17-02/НОМЕР_3 (а.с. а.с. 14-38), у висновках якого зафіксовані порушення, в тому числі: статті 177 пункту 177.2 розділу ІV "Податок на доходи фізичних осіб" ПК України, занижено оподатковуваний дохід за 2012 рік на суму 376078,89 грн., чим занижено до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 6002 грн.; статті 180 пункту 180.1, статті 183 пунктів 183.10 та 183.4, статті 186 пункту 186.3 "ж", статті 187 пункту 187.1, статті 188 пункту 188.1 розділу V "Податок на додану вартість" ПК України - не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість у 2012 році в сумі 75215, 78 грн..

На підставі вищевказаного акту перевірки 04 липня 2013 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0007911702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - за основним платежем у розмірі 62002 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15500,50 грн. (а.с. 42).

Також на підставі вищевказаного акту перевірки 04 липня 2013 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0007891702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем у розмірі 75215,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18053,95 грн. (а.с. 43).

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 2 частиною 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в статті 21 пункті 21.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України ), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Судом встановлено, що позивач з 01 січня 2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та перебував на другій групі платника єдиного податку зі ставкою 20%. Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про сплату єдиного податку позивача за 2012 рік (а.с. 13) та встановлено контролюючим органом під час перевірки (а.с. 24).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ від 23 травня 2013 року № 1753/17-02/НОМЕР_3, підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності є те, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, в порушення статті 294 пункту 294.1 ПК України протягом І кварталу 2012 року здійснював господарські операції з юридичними особами не платниками єдиного податку, а саме: ТОВ "Інвестальянс", ЄДРПОУ 37037717, ТОВ "Карго-Партнер" ЄДРПОУ 33693358, ТОВ "Скантек" ЄДРПОУ 31404861, а тому починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто з 01 квітня 2012 року, позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування (а.с. 25). Виходячи з того, що ОСОБА_3 не міг бути платником єдиного податку з 01 квітня 2012 року і протягом останніх дванадцяти календарних місяців загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг сукупно перевищила 300000 гривень (без врахування податку на додану вартість), СГД ОСОБА_3 відповідно до статті 180 пункту 180.1 розділ V "Податок на додану вартість" ПК України зобов'язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби із 01 квітня 2012 року (а.с. 29).

Згідно зі статтею 291 пунктом 291.4 підпунктом 2 ПК України суб'єкти оподаткування, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або/та населенню, виробництво або/та продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує десять осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 грн..

У судовому засіданні представник позивача визнав, що позивач дійсно здійснював господарські операції з юридичним особами не платниками єдиного податку, однак наполягав на тому, що такі відносини в жодному разі не є підставою для переведення його на загальну систему оподаткування. Факт здійснення господарських відносин позивача з юридичними особами не платниками єдиного податку також підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією платіжного доручення № 72270 від 03 квітня 2012 року, що свідчить про отримання коштів від ТОВ "Карго Партнер" в сумі 23000 грн. (а.с.74), а також копією картки платника податків ТОВ "Карго Партнер" про подачу звітності (податку на прибуток), яка свідчить про перебування на загальній системі оподаткування (а.с. а.с. 76-78), копією банківської виписки від 20 березня 2012 року, що свідчить про отримання коштів від ТОВ "Інвестальянс" в сумі 3300 грн. (а.с. 79) та копією картки платника податків ТОВ "Інвестальянс" про подачу звітності (податку на прибуток), яка свідчить про перебування на загальній системі оподаткування (а.с. а.с. 80-81).

Правовідносини, пов'язані з обранням або переходом на спрощену систему оподаткування або відмови від спрощеної системи оподаткування врегульовані статтею 298 ПК України. Відповідно до пункту 298.2 підпункту 298.2.3 цієї статті, у платника єдиного податку існує обов'язок щодо переходу на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у таких випадках та у строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 5 пункту 291.4 статті 291, платниками єдиного податку першої - третьої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для п'ятої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291, платниками єдиного податку четвертої групи, які використали право на застосування іншої ставки, встановленої для шостої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку п'ятої і шостої груп - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Даний перелік підстав переходу на сплату інших податків і зборів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, суд вважає, що виявлене порушення, яке допущене позивачем, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і перебуває на другій групі платника єдиного податку, не впливає на можливість перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а також не зобов'язує позивача перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України.

З матеріалів справи вбачається що видом діяльності позивач була організація перевезень вантажів - 63.40.0 КВЕД (а.с. 13). Вичерпний перелік видів діяльності, які не дають права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначений статтею 291 пунктом 291.5 підпунктами 291.5.1.-291.5.5 ПК України, в переліку якого, вид діяльності, яким займався позивач не є забороненим для суб'єкта господарювання - платника єдиного податку.

А тому суд приходить до висновку, що позивачем не була порушена жодна з умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тому суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства, що тягнуть за собою як наслідок обов'язок переходу на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України.

Підсумовуючи зміст наведених норм, суд приходить до висновку, що контролюючий орган не мав повноважень самостійно переводити суб'єкта господарювання зі спрощеної системи оподаткування на загальну і, як наслідок визначення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року за №0007911702 та за №0007891702 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на вищезазначене у задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог щодо стягнення судових витрат з відповідача, необхідно відмовити.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 04 липня 2013 року за № 0007911702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 04 липня 2013 року за № 0007891702.

Присудити з Державного (місцевого) бюджету України (м. Ужгорода) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1742,14 грн., що сплачений відповідно до квитанцій за №№ k15/3/23 та k15/3/24 від 03 жовтня 2013 року через ПАТ "Комерційний банк "Надра"".

У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко