Постанова

від 09.06.2016 по справі 807/3606/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/11990/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Сіроша М. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Мукачівська ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позов задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року апеляційну скаргу Мукачівської ОДПІ задоволено. Скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ФО-П ОСОБА_4 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Мукачівською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного законодавства, іншого законодавства ФО-П ОСОБА_4 за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2013 року. За результатами перевірки 23 травня 2013 року був складений акт за № 1753/17-02/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 177 пункту 177.2 розділу ІV "Податок на доходи фізичних осіб" ПК України, занижено оподатковуваний дохід за 2012 рік на суму 376078,89 грн., чим занижено до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 6002,00 грн.; статті 180 пункту 180.1, статті 183 пунктів 183.10 та 183.4, статті 186 пункту 186.3 "ж", статті 187 пункту 187.1, статті 188 пункту 188.1 розділу V "Податок на додану вартість" ПК України - не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість у 2012 році в сумі 75215, 78 грн.

На підставі вищевказаного перевірки 04 липня 2013 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0007911702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - за основним платежем у розмірі 62002,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15500,50 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0007891702, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем у розмірі 75215,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18053,95 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, але суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції вважає, що відповідач діяв вірно при прийнятті оскаржуваних рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 291.4 статті 291 ПК суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділено на групи платників єдиного податку. При цьому до другої груп належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Таким чином, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, який надає послуги суб'єкту господарювання, що не є платником єдиного податку, не відповідає наведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи.

Згідно з пунктом 293.4 статті 293 ПК до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

В силу вимог підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

З наведених законодавчих положень слідує, що наслідком порушення платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платника є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період позивачем здійснювались господарські операції з юридичними особами - неплатниками єдиного податку.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що Мукачівська ОДПІ правомірно нарахувала ФО-П ОСОБА_4 оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосовуючи ставку податку у розмірі 15 відсотків до усіх доходів платника, отриманих починаючи з 01.01.2012 року, а відтак податкове повідомлення - рішення відповідача від 04.07.2013 року №0007911702 є правомірним.

Щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 не нараховано та не сплачено в бюджет податок на додану вартість у 2012 році в сумі 75215,78 грн., що є порушенням п. 180.1 ст. 180, підпункту "ж" п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 п. 188.1.ст. 188 розділ V Податкового кодексу України, а отже податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 04.07.2013 року №0007891702 є законним та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

За змістом абз. 5 п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою вважається вся сума, отримана на розрахунковий рахунок. Вказана норма не ставить визначення розміру виручки в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, немає значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої.

Крім того, обґрунтовуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - скасувати частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 року №0007891702, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 93269,73 грн.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. В. Сірош