Постанова

від 05.02.2014 по справі 925/1281/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 925/1281/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційні скарги Черкаської міської ради та ТОВ "фірма Ювента" на рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2013року № 925/1281/13 (суддя Довгань К.І)

за позовом Прокурора м.Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської

обласної державної адміністрації

до Черкаської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ювента"

про визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити дії.

дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.10.2013року позов прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Черкаської міської ради та ТОВ "Фірма Ювента" про визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі звернулися з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення таким що підлягає скасуванню.

В судове засідання, представники прокуратури, позивача та відповідача 1не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, наявність у матеріалах справи поштових повідомлень про отримання ухвали апеляційної інстанції про розгляд справи з зазначенням дати та часу слухання, розписки про обізнаність призначення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку .

Як встановлено матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської Ради народних депутатів від 26.06.1998 № 492 "Про інвентаризацію земель підприємств, організацій і установ та надання права користування земельними ділянками при переході права власності на будівлі і споруди" Державному підприємству "Черкаський приладобудівний завод", що знаходиться по вул. 30-річчя перемоги, 5/1 м. Черкаси було надано в постійне користування 26,3438 га земель, з них 1,4864 га під адміністративною будівлею (землі громадської забудови); 21,9710 га під промисловою зоною (землі забудовані промисловими об'єктами); 1,1718 га під підпорядкованою державною пожежною частиною №9 по охороні Соснівського району (землі громадської забудови); 1,714 га під гуртожитками (землі житлової забудови).

Згідно п.1.2. статуту ПАТ "Черкаський приладобудівний завод" (нова редакція), зареєстрованого 29.04.2011 - Публічне акціонерне товариство "Черкаський приладобудівний завод" є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства", заснованого за рішенням Фонду державного майна України (наказ 40-AT від 11.09.1998р.), шляхом перетворення державного підприємства Черкаський приладобудівний завод у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.96.

У відповідності до установчих документів підприємства частка державної власності у статутному фонді публічного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" складає 99,46 відсотків, що підтверджується розпорядженням Фонду державного майна України №219-РРА від 02.02.1999 .

09.09.2003 році на товарній біржі «Всеукраїнська біржа нерухомості» укладено договір купівлі - продажу між ВАТ "Черкаський приладобудівний завод" та ТОВ «Фірма Ювента», відповідно якого остання набула у власність частину комплексу будівель за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя перемоги, 5/1.

Відповідно до довідки Управління земельних ресурсів у м. Черкаси від 01.12.2003 № 1394-25-01 земельна ділянка за адресою вул. 30 років Перемоги, 5/1, на час звернення ТОВ «Фірма Ювента» до відповідача-2 за виділенням землі, належала до земель промисловості та обліковувалась за ВАТ "Черкаський приладобудівний завод" .

ВАТ "Черкаський приладобудівний завод" листом від 13.07.2005 № 50-277 надав згоду про передачу ТОВ «Фірма Ювента» земельної ділянки площею 3060 кв.м. за рахунок земель ВАТ "Черкаський приладобудівний завод" по вул. 30-річчя перемоги, 5/1, м. Черкаси.

Рішенням Черкаської міської ради від 30.11.2006 № 2-268 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ювента" (відповідач-2) земельної ділянки в оренду по вул.. 30 років Перемоги, 5/1» відповідно якому надано ТОВ "Фірма "Ювента" в користування строком на 49 років під частину комплексу будівель і споруд за рахунок землекористування ВАТ "Черкаський приладобудівний завод" земельну ділянку площею 3060 кв.м., по вул.. 30 років Перемоги, 5/1.

Пунктом 6 вказаного рішення ДП "Черкаський приладобудівний завод" припинено право користування земельною ділянкою площею 1517 м2, по вул. 30 років Перемоги, 5/1.

На підставі прийнятого рішення Черкаської міської ради від 30.11.2006 № 2-268 між Черкаською міською радою та ТОВ "Фірма "Ювента" 13.04.2007 року було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 3060 кв.м. по вул.. 30 років Перемоги, 5/1., який було зареєстровано в Черкаській регіональній філії ДП „Центр ДЗК при Держкомземі України" від 10.05.2007 № 040777500116

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Прокурор в інтересах позивача звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити дії, мотивуючи вимоги тим, що ПАТ "Черкаський приладобудівний завод" засновано за рішенням Фонду державного майна України шляхом перетворення державного підприємства Черкаський приладобувний завод у відкрите акціонерне товариство. Частка державної власності у Статутному фонді ПАТ складає 99,46%. Земельна ділянка, на якій розташовано завод є державною власністю, тому право розпорядження нею належить Черкаській обласній державній адміністрації. Однак Черкаська міська рада 30.11.2006 за № 2-268 прийняла спірне рішення „Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ювента" земельної ділянки в оренду в користування строком на 49 років під частину комплексу будівель і споруд за рахунок землекористування ВАТ "Черкаський приладобудівний завод" земельну ділянку площею 3060 кв.м.. Оскільки Черкаська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла вилучати її з користування ВАТ "Черкаський приладобудівний завод", а отже і надавати її в користування ТОВ "Фірма "Ювента".

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що оскільки, частка державної власності у статутному фонді ПАТ "Черкаський приладобудівний завод" складає 99,46 відсотків, то розпорядження землею, яка перебуває в користуванні державного підприємства має відбуватись виключно з відома та за згоди держави. ВАТ "Черкаський приладобудівний завод" з відповідною заявою до Черкаської облдержадміністрації, як до розпорядника земель державної форми власності, не звертався, тому рішення Черкаської міської ради про надання ТОВ"Фірма "Ювента" земельної ділянки за рахунок земель ДП "Черкаський приладобудівний завод" прийнято всупереч вимогам чинного законодавства.

Заперечуючи проти рішення, відповідачі вказують на те, що помилковими є висновки про перевіщення повноважень Радою, оскільки відповідно до договіру купівлі-продажу частині комплексу будівель, укладеного на товарній біржі, до відповідача 2 перейшло у власність нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці. Земельна ділянка знаходиться в межах населенного пункту, тому Рада не перевіщувала повноважень щодо прийняття рішення про надання земельної ділянки в користування. При цьому, судом не надано належної оцінки того, що Завод добровільно відмовився від частини земельної ділянки на якій знаходиться нерухоме майна відповідача 2. Прокурором не надано доказів порушення прав держави.

Відповідач 2, в тому числі, наполягає на тому, що спір підлягає вирішенню адміністативним судом, а не в порядку господарського судочинства. Судом невірно розрахована ставка судового збору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Доводи відповідача 2 про те, що спір повинен вирішуватись в прорядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає безпідставними та такимми що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб'єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Такий висновок випливає з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК, статей 2, 8, 133 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК, якими врегульовано порядок розпорядження землею.

Рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК, спрямованих на раціональне використання земельних ділянок як об'єктів нерухомості (власності).

Відтак, помилковим є віднесення спорів за участю органів виконавчої влади та самоврядування, пов'язаних з наданням земельної ділянки господарюючим суб'єктам у власність або у користування, з оформленням цих прав, укладенням договору, реєстрацією прав на земельну ділянку, договорів оренди земельної ділянки, суперфіцію тощо, видачею документів, що посвідчують право власності або користування земельними ділянками, до публічно-правових. Вищевказані адміністративні правовідносини між органами місцевого самоврядування або виконавчої влади та господарюючими суб'єктами не надають спору, що з них виник, публічно-правового характеру, оскільки повноваження, які реалізуються органами місцевого самоврядування або виконавчої влади у цих відносинах, не є владними, а мають лише організаційно-розпорядчий характер.

Віднесення до адміністративного судочинства правовідносин, пов'язаних з набуттям права власності (оренди) на землю, має наслідком порушення засад цивільного і земельного законодавства.

До спорів, які повинні вирішуватися адміністративними судами, слід віднести спори з правовідносин, які можна окреслити розділом VII ЗК, це, зокрема: встановлення та зміна меж, зонування земель, питання землеустрою, моніторингу земель, бонітування ґрунтів, державної реєстрації земельних ділянок, та спори, пов'язані з виконанням таких функцій державних органів, завданням яких є забезпечення охорони земель та державної реєстрації власників і землекористувачів земельних ділянок.

Таким чином, необхідно звернути увагу господарських судів на те, що у вирішенні питання щодо підвідомчості земельного спору, незалежно від формулювання позовних вимог, судам належить виходити не лише зі складу сторін спору та його предмета, а і враховувати підставу позову, що визначається сутністю правовідносин, з яких виник спір, і яка визначає правове становище сторін спору стосовно одна одної. Так, якщо підставою позову є порушення права суб'єкта господарської діяльності на спірну земельну ділянку, то такий спір підвідомчий господарським судам. (Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, ВГСУ 01.01.2010р.).

Відповідно до постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється( Пленум Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

За змістом п. 12 розд. X "Перехідні положення" ЗК (чинного на час виникнення спірних правовідносин), незважаючи на місцезнаходження землі, виключено можливість органів місцевого самоврядування розпоряджатися землями державної і комунальної власності, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї). Водночас відповідно до ст. 84 ЗК зазначені землі державної власності взагалі не можуть передаватись у комунальну та (або) приватну власність. За змістом зазначеної статті право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади. Крім того, відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 12 ЗК до повноважень органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин належить вилучення земельних ділянок із земель комунальної, а не державної власності.

Разом з тим, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Статтею 83 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

Положення глави 7 Цивільного кодексу України застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі статуту Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод", за своєю організаційно-правовою формою воно є відкритим акціонерним товариством (на даний час - публічним акціонерним товариством), що засноване відповідно до рішення Фонду державного майна України (наказ№ 40АТ від 11.09.1998р.).

Метою діяльності товариства є отримання прибутку шляхом здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством та Статутом).

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ПАТ "Черкаський приладобудівний завод" не є державною установою чи організацією.

Щодо посилань Прокурора, які прийняті судом першої інстанції до уваги, на те, що 99,46 % акцій товариства належить державі слід зазначити, що зазначена обставина не змінює організаційно-правову форму господарського товариства, яким є ПАТ"Черкаський приладобудівний завод" і не може бути підставою для його віднесення до категорії державних установ чи організацій.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2011 р. у справі № 33/105.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Відповідно до статті 377 ЦК Українита статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а потребує в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку. При цьому, закон не встановлює обов'язковість укладення чи поновлення з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, однак передбачає переважне право власника об'єкта на ділянку, на якій цей об'єкт розташований.

Разом з тим, слід враховувати, що у разі виникнення спору стосовно прав на земельну ділянку у зв'язку з придбанням у власність об'єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці, наданій у користування, правочин щодо переходу права власності на такий об'єкт водночас є передумовою для переходу відповідного права на землю, а набувач з огляду на приписи статей 182, 657 ЦК вправі вимагати переоформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

За наявності у відповідача 2 прав власності на частину майнового комплексу, необхідність оформлення права користування земельною ділянкою, для відповідної експлуатації нерухомого майна та здійснення господарської діяльності, ТОВ "Ювента" здійснила необхідні дії щодо отримання позитивних висновків дозвільних установ.

Слід ззазначити, що прокурор звернувся з позовом на підставі відповіді Державної інспекції сільського господарства Черкаської області щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (землі житлової та громадської забудови), тоді як матеріали справи свідчать що спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, проте суд першої інстанції на це увагу не звернув.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2, частиною другою статті 29 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокуратурою не наведено доводів та не вказано обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, що оспорюване рішення ради та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки порушує права інших користувачів земельної ділянки.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради та апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Ювента" задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2013року № 925/1281/13- скасувати.

Прийняти нове рішення. Позовні вимоги прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Черкаської міської ради та ТОВ "Фірма Ювента" про визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Матеріали справи повернути господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко