Ухвала

від 04.02.2014 по справі 815/1252/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р. Справа № 815/1252/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтераудит» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372250 від 08.02.2013 року, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372250 від 08.02.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000372250 від 08.02.2013 р. прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3750 грн. 00 коп., з яких за основним платежем: 3 000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями: 750 грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.1995 року виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтераудит», ідентифікаційний код юридичної особи - 22451312, місцезнаходження юридичної особи: 65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 264381. (аркуш справи 12)

ТОВ «Інтераудит» було взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.12.1995 року за № 359 та знаходиться на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Відповідно до Свідоцтва № 105043 від 25.01.2012 року (аркуші справи 33, 42) та Свідоцтва № 967063 від 12.12.2012 року (аркуші справи 34, 43) платника єдиного податку, ТОВ «Інтераудит» знаходиться на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку - 5%, який відповідно до ст.ст. 291 та 293 Податкового Кодексу України включає податок на додану вартість.

Статутом ТОВ «Інтераудит» (нова редакція) передбачено, що основною метою створення та діяльності Товариства є надання аудиторських послуг суб'єктам підприємницької діяльності і фізичних особам, а також одержання прибутку (доходу) в інтересах Учасників і трудового колективу Товариства, номер запису № 15561050002014928, дата реєстрації 16.12.2005 року. (аркуші справи 104-109).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (аркуші справи 118-121) основним видом економічної діяльності ТОВ «Інтераудит» є діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; консультування з питань оподаткування.

На підставі п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 26 від 19.01.2013 року (аркуш справи 99) та направлення на перевірку № 000030/16 від 09.01.2013 року (аркуш справи 100), посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інтераудит», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Інтенція», їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за період: липень 2011 року, за наслідками якої складено акт № 414/22-5/22451312 від 28.01.2013 року. (аркуші справи 13-24)

На підставі вищевказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372250 від 08.02.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Інтераудит» з податку на додану вартість у загальній сумі 3 750 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 3 000 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями - 750 грн. 00 коп. за порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. (аркуш справи 25)

Відповідно до акту перевірки, порушення позивачем норм податкового законодавства встановлені на підставі акту перевірки Алчевської ОДПІ в Луганській області контрагента позивача - ПП «Інтенція» № 321/231/37156804 від 10.02.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Інтенція» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року» (аркуші справи 73-90), в якому зазначено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань; відсутність документів, які б підтверджували постачання товарів, послуг, не ведення господарської діяльності у розумінні Податкового Кодексу України а також не підтвердження наведених у податкових деклараціях з податку на додану вартість даних первинними документами бухгалтерського обліку.

На підставі вищезазначеного, ДПІ у Приморському районі м. Одеси зроблено висновок, що в порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Інтераудит» занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів на суму 3 000 грн. 00 коп. за липень 2011 року.

Зазначені висновки податкового органу, спростовуються наступними фактами та обставинами.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Інтераудит» (замовник) та ПП «Інтенція» (виконавець) укладений договір про надання послуг № 04-07/7 від 04.07.2011 року (аркуші справи 36, 45, 92-93), відповідно до якого, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату інформаційні послуги (надалі іменуються - «послуги»), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, на підтвердження виконання умов договору та понесення позивачем витрат, суду надано податкову накладну № 1227 від 28.07.2011 року, з якої вбачається, що позивач за вказаним договором придбав у ПП «Інтенція» у липні 2011 року послуги - консультування з питань інформатизації на загальну суму 18 000 грн. 00 коп., з яких сума податку на додану вартість складає - 3 000 грн. 00 коп. (аркуші справи 39, 48); рахунок-фактура № 1227 від 28.07.2011 року (аркуші справи 37, 46), акт здачі-прийняття робіт № 1227 (аркуші справи 38, 47, 91), платіжне доручення № 163 від 11.08.2011 року (аркуші справи 40, 48а), картка рахунку: 631 (аркуші справи 41, 49).

За вказаним договором ТОВ «Інтераудит» придбало у ПП «Інтенція» у липні 2011 року консультативні послуги з питань інформатизації для використання у власній господарській діяльності відповідно до визначеного в Статуті ТОВ «Інтераудит» виду господарської діяльності. Таким чином, факт придбання такого виду послуг пов'язується з прямою, безпосередньою діяльністю позивача.

18.08.2011 року ТОВ «Інтераудит» було подано до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси податкову декларацію № 9006869025 від 18.08.2011 року з податку на додану вартість за 7 місяць 2011 р. з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (аркуші справи 95-97, 111-113), в якій відображено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» у сумі 3 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну території України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках (для покупця та продавця) у день виникнення податкових зобов'язань продавця на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг/, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Оскільки виконання позивачем усіх передбачених законодавством умов щодо отримання права ТОВ «Інтераудит», як платником податку на додану вартість його відшкодування та розмір суми задекларованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» підтверджено відповідними первинними документами, то невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податків до бюджету не може бути підставою для позбавлення позивача права на відшкодування суми податку на додану вартість. З урахуванням зазначеного для платника податку не повинно наставати негативних наслідків за невиконання його контрагентом (постачальником) своїх зобов'язань. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню, оскільки такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, судом першої інстанції цілком правомірно не взято до уваги висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки що ТОВ «Інтераудит» було цілком обґрунтовано віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» у загальному розмірі 3000 грн. 00 коп., оскільки зазначена сума підтверджена відповідними первинними документами, у тому числі податковою накладною, актом здачі-прийняття виконаних робіт, рахунком-фактурою та розрахунковим документом на підтвердження оплати придбаного товару. Зазначені операції відображені в податковій декларації за відповідний період.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції було безпідставним та необґрунтованим.

Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що придбання позивачем у ПП «Інтенція» послуги - консультування з питань інформатизації у липні 2011 року здійснювалось з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме були необхідні для надання консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Отже, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення-рішення № 0000372250 від 08.02.2013 року щодо нарахування ТОВ «Інтераудит» зобов'язання з податку на додану вартість, у загальному розмірі 3750 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 3000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 750 грн. 00 коп., у зв'язку з чим зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтераудит» є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 69), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року по справі № 815/1252/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль