Постанова

від 12.01.2007 по справі 6/682н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/682н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.01.07                                                                                 Справа № 6/682н-ад.

     Суддя Василенко Т.А.,  розглянувши матеріали справи за позовом  

Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язокфакссервіс, ЛТД» м. Сєвєродонецьк Луганської області

До Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання нечинною та скасування вимоги, а також  визнання недійсним рішень про застосування фінансових санкцій

за участю представників сторін:

від позивача –Бойчук О.Г. (дов. № б/н від 27.11.06),

від відповідача –не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання нечинною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк №Ю-361/1 від 05.06.06. , а також скасування рішення № 829 від 14.08.2006. про застосування  фінансової санкції.

В той же час,  позивач надав до суду заяву про зміну позову та збільшення позовних вимог №10 від 10.01.2007.

За вказаною заявою, позивач зазначає, що у повідомленні про перевірку позивача, відповідач зазначив, що перевірка проводилася на підставі графіка планових перевірок затвердженого начальником УПФУ у м. Сєвєродонецьку та узгодженою з ДПІ у м. Сєвєродонецьку. Проте на думку позивача така перевірка згідно встановленого порядку не планувалася, у зв'язку з чим та з інших підстав, зазначених у заяві про зміну позовних вимог, позивач вважає, що УПФУ у м. Сєвєродонецьку не мав  повноважень на проведення перевірки позивача.

З огляду на викладене та з інших підстав, вказаних у заяві, позивач просить суд

1. Прийняти до розгляду цю заяву про часткову зміну товариством підстави позову та збільшення позовних вимог.

2. З врахуванням зазначених вище обґрунтувань встановити відсутність компетенції (повноважень) в Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку по проведенню планової виїзної документальної перевірки товариства в квітні 2006 року.

3. Скасувати акт планової виїзної перевірки б/н від 07.04.2006. УПФУ в м. Сєвєродонецьку, як документ винесений органом владних повноважень не маючого компетенції (повноважень) на проведення такої перевірки.

4.Визнати нечинними та скасувати вимогу УПРФУ в м. Сєвєродонецьку Ю –316/1 від 05.06.2006., а також рішення № 829 від 14.08.2006. які складені на підставі скасованого акту перевірки б/н від 07.04.2006.

При цьому позивач просить суд врахувати, що зміна позовних вимог товариством є правовою підставою для продовження розгляду справи по суті без врахування вимоги, передбаченої ч.1 ст. 122 КАС України, щодо встановлення граничного строку (два місяці з дня відкриття провадження) для розгляду адміністративної справи.

Також позивач надав до суду клопотання за яким просить вважати доручення, складене на Горбунко В.М. недійсним та визнати належним представником позивача –Білоцерківську Р.М. за дорученням №3 від 02.01.2007. та  договору про надання юридичних послуг №1 від 02.01.2007., підписаного між позивачем та Білоцерківською Р.М.

Окрім цього, позивачем до суду надана телеграма (надійшла до суду 12.01.2007.) за якою позивач вказує, що в зв'язку з відсутністю у місті по службовим справам Бойчук та Білоцерківської просить перенести розгляд справи на інший день, про що повідомити позивача письмово.

Суд,  розглянувши клопотання позивача за телеграмою від 11.01.2007. щодо відкладення розгляду справи залишає його без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач  та відповідач.

Згідно ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через свого представника.

Статтею  58 КАС України зазначено, що документами які підтверджують повноваження представників є  документі, які стверджують займану ними посаду, довіреність тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 128 КАСУ неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, не є перешкодою для розгляду справи.

Аналіз викладених вище норм законодавства вказує на те, що неприбуття в судове засідання представника сторони, належним чином повідомленої про час та місце проведення судового засідання не зобов'язує суд відкласти розгляд справи, окрім цього неможливість явки в судове засідання не перешкоджає забезпечити явку іншого представника юридичної особи.

В той же час, позивачем до суду не надано належних доказів неможливості забезпечення явки свого повноважного представника в судове засідання.

Також слід визначити, що позивач вже двічі не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання ( 25.12.2006., 12.01.2007.).

Відповідно до ст. 122 КАСУ адміністративна справа має бути розглянута і вирішена у строк, не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у справі № 6/682 н –ад відкрито ухвалою господарського суду Луганської області від 17.11.2007., тобто кінцевий строк розгляду справи – 17.01.2007.

Згідно ст. 33 КАСУ судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками –повідомленнями, а відповідно до ч.3 ст. 35 КАСУ повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Тобто викладене свідчить про те, що у суду не має правових підстав щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим справа розглядається у відсутність позивача.

Щодо заяви позивача про зміну підстав та збільшення позовних вимог слід визначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 51 КАСУ  позивач має право змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Первісно  позивач звернувся з вимогами щодо визнання нечинною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк №Ю-361/1 від 05.06.06. , а також скасування рішення № 829 від 14.08.2006. про застосування  фінансової санкції.

В  той же час, як вбачається із заяви  від 10.01.2007. №10 позивач змінив як предмет так і підстави позову, а також збільшив кількість вимог за адміністративним позовом, що суперечить вказаним вище положенням діючого законодавства.

У зв'язку з чим вказана заява судом залишається без задоволення, а позовними вимогами та підставою позову вважаються первісні вимоги.

Щодо клопотання позивача про визнання представником позивача Білоцерківську Р.М., то вказане клопотання судом не розглядається, оскільки як було зазначено вище представництво встановлюється відповідними документами сторони у справі або третьої особи, в тому числі дорученнями.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 27.11.2006. за яким проти позову заперечує, посилаючись на нижчевикладене.     

З 01 січня 2004р. введено в дію Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058). Відповідно до п.15 р.XV “Прикінцеві положення” Закону “до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно –правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону”. Статтею 5 Закону визначено, що саме він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.  Дія інших нормативно –правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом (п.2 ст.5) визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, а також порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058/ІV (далі - Закон) "Страхувальниками вiдповiдно до цього Закону є: роботодавцi: пiдприємства, установи i органiзацiї, створенi вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання, об'єднання громадян, профспiлки, полiтичнi партiї (у тому числi фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли зазначених пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єднань громадян, профспiлок, полiтичних партiй, якi мають окремий баланс i самостiйно ведуть розрахунки iз застрахованими особами), фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi та iншi особи (включаючи юридичних та фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi обрали особливий спосiб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фiксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент), якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивiльно-правового характеру, - для осiб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статтi 11 цього Закону".

Відповідно до п. 1 ч. 8 Прикінцевих положень Закону страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР).

          Таким чином, відповідач вважає, що застосування до даних правовідносин Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999р. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003р.  набрав чинності з 01.01.04р. та має переважну юридичну силу за часом дії нормативних та законодавчих актів.

Виходячи з вищевикладеного відповідач вважає, що вимога №Ю-361/1 від 05.06.06. , а також скасування рішення № 829 від 14.08.2006. про застосування  фінансової санкції відповідають вимогам чинного законодавства, а позовна заява  ТОВ «Зв'язокфакссервіс ЛТД» не підлягає задоволенню.

Сторони не досягли примирення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що: оскільки він є платником єдиного податку на підставі Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»від 19.10.2000. № 2063-111 та Указу Президента України від 28.06.1999. № 746/66 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»( далі –Указ) ,  і не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Правовідносини між платниками єдиного податку та Пенсійним фондом України регулюються Законом України від 09.07.2003. № 1058 IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Законом України від 26.06.1997. № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999р., позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування оплачує єдиний податок, і не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Також, позивач вказує на те, що відповідачем тривалий час після проведення перевірки позивача вимога не направлялася, що на думку позивача свідчить про  невпевненість відповідача щодо застосування норм Закону № 1058. В той же час, вимога була направлена позивачу пізніше ніж складено акт перевірки, що суперечить п. 8.2. «Інструкції», де зазначено, що вимога повинна направлятися разом з актом перевірки.

Окрім цього, між сторонами у справі станом на 01.01.2005. було підписано акт звірення розрахунків, із якого вбачається, що у позивача не має заборгованості перед ПФУ, про що позивачу надана відповідна довідка.

Разом з цим, відповідачем рішення про застосування фінансової санкції винесено 14.08.2006., а вручено позивачу лише 19.008.2006. поштою, чим порушений 3-х денний строк.

У зв'язку з викладеним позивач вважає, що вимога відповідача про сплату недоїмки протиричіть п.п.3,6 Указу, оскільки він є спеціальним нормативним актом, у сфері регулювання правовідносин суб'єктів малого підприємництва , як окремої категорії суб'єктів підприємництва та державного пенсійного фонду. При цьому він вважає, що норми даного Указу мають перевагу перед нормами загального нормативного акту у сфері регулювання правовідносин суб'єктів підприємництва та державного пенсійного фонду.

Таким чином позивач вважає, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Зв'язокфакссервіс ЛТД» знаходиться на обліку в УПВФУ в м. Сєвєродонецьк луганської області д 23.05.1991. і з 01.04.2000. сплачує єдиний податок.

Згідно акті від 07.04.1006. УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області була проведена перевірка правильності обчислення, повноти нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ «Зв'язокфакссервіс ЛТД» за період з 16.03.2001. по 05.06.2006., за результатами якої ТОВ «Зв'язокфакссервіс ЛТД»  донараховані страхові внески за 2004 рік у розмірі 32% на суму 26 644 грн. 09 коп., та згідно з карткою особового рахунку платника збору станом на 05.04.2006 у відповідача станом на 05.04.2006. утворився аванс у сумі 7 757 грн. 29 коп.

На підставі вказаного акту УПФУ з урахуванням коштів, що надійшли від Держказначейства в рахунок сплати страхових внесків (за рахунок сплати єдиного податку), відповідачем була сформована та направлена позивачу вимога № Ю-316/1 від 0506.2006. на суму 18 865 грн. 80 коп., що складається із недоїмки.

Оскільки позивач у добровільному порядку вказану вимогу не оплатив та не узгодив, відповідач застосував щодо ТОВ «Зв'язокфакссервіс ЛТД»фінансову санкцію у вигляді штрафу у сумі 827 грн. 83 коп. та пені у сумі 273 грн. 74 коп. та виніс рішення № 829 від 14.08.2006.

Після отримання вимоги № Ю-316-1 від 05.06.2006., позивач направив УПФУ в Луганській області скаргу на вказану вимогу, за якою просив вимогу скасувати.

22.06.2006. Головним Управлінням ПФУ в Луганській області винесено рішення про залишення скарги без розгляду, оскільки позивачем був порушений Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ 19.12.2003. № 21-1, зареєстрованого в Мінюсті України 20.01.2004. за № 81/8680.

27.07.2006. позивач направив до відповідача лист, за яким просив відповідача узгодити відсутність недоїмки по сплаті страхових внесків згідно вимоги № Ю-316/1 від 05.06.2006.

03.07.2006. УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області винесено рішення про результати розгляду заяви страхувальника, за яким залишив спірну вимогу без змін, а заяву позивача про узгодження недоїмки без задоволення.

У зв'язку із несплатою недоїмки та неузгодження вимоги, відповідачем 14.08.2006. було винесено рішення № 829 щодо застосування до ТОВ «Зв'язокфакссервіс ЛТД»фінансову санкцію у вигляді штрафу у сумі 827 грн. 83 коп. та пені у сумі 273 грн. 74 коп.

Позивач 23.08.2006. направив до Головного Управління ПФУ в Луганській області скаргу на вказане рішення.

31.10.2006. Головним Управлінням ПФУ в Луганській області винесено рішення, за яким рішення № 829 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених вище.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону 1058-ІУ страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є  роботодавці :   підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України,  незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об‘єднання  громадян,   профспілки,   політичні  партії (у тому числі  філії, представництва,   відділення  та  інші  відокремлені  підрозділи   зазначених підприємств,    установ,    організацій,    об'єднань    громадян,    профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки їх застрахованими  особами),   фізичні  особи  -   суб'єкти  підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,   які  обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований  податок,   єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору  (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону  тощо.

Підпунктом 6 пункту 2 статті 17 Закону № 1058-ІУ встановлено, що страхувальник зобов‘язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески .

Розділом 4  Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління  ПФУ від 19.12.03 № 21-1 та  затвердженої  в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 64/8663 (далі –Інструкція), передбачено, що розміри страхових внесків на загальнообов‘язкове  державне пенсійне страхування  встановлюються відповідно  до Закону України від 26.06.97 № 400/97-ВР «Про збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування»та  для  платників, зазначених  у пункті 1 статті 14 Закону № 1058-ІУ (підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції) становить 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату  праці.

Відповідно до пункту 6 статті  20 Закону № 1058-ІУ та підпункту 5.1.4 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції) страхувальники зобов‘язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний  базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктами 3,4,6 статті 18 Закону 1058-ІУ встановлено, що :

3.Страхові внески є цільовим загальнообов‘язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

4.Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов‘язкових платежів, що  складають систему оподаткування. На ці  внески не поширюється податкове законодавство.  

5.Законодавством не можуть  встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

В той же час  слід визначити, що відповідно до п.17 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнообов'язкових податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Посилання позивача на застосування Указу до норм Закону № 1058-ІУ помилкове, оскільки Указ являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини. Закон 1058-ІУ регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески визначено п.6 ч.2 ст. 17 Закону 1058- ІУ. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, законом не надано.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених Законом 1058-ІУ, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч. 4 ст. 18 даного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування на ці внески не поширюється податкове законодавство.  

Згідно з пунктом 15 прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові  акти застосовуються в частині, що суперечить цьому Закону.

Аналізуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, необхідно зазначити, що стаття 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття «Підприємницька діяльність»дається у статті 42 ГК України. За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність –це безпосередня самостійна систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.

Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України «Про спрощені систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а є об'єктом регулювання іншого правового акту –Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№1058).

Названий же Закон не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.

Як було вказано вище, відповідачем, позивачу була направлена вимога № Ю-316/1 від 05.06.2006. на суму 18 865 грн. 80 коп., яка отримана позивачем 06.06.2006.

Відповідно до ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування”  страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі   неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Пунктами 8.4., 8.5. Інструкції

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про  сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначеної у вимозі.

Відповідно до Постанови Правління ПФУ від 19.12.2003. № 21-2 «Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування»(далі за текстом –Порядок)

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що не підлягають до задоволення, з віднесенням судового збору на позивача.

На підставі п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, слід повернути позивачу з державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 81 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., які сплачені ним  за платіжними квитанціями від 06.03.06 № 107, № 106 відповідно.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.          У задоволенні позовну відмовити.

2.          Судовий збір покласти на позивача.

            3.  Повернути з Державного бюджету України на користь  Закритого акціонерного товариства «Навчально –виробничий комбінат «Полі бланк», м. Луганськ, вул.. Оборонна, 122, код 05407485  зайве сплачена державне мито у сумі  81 грн. 60 коп. Підставою для повернення рішення є ця постанова належно завірена гербовою печаткою суду.

4.   Повернути о ДП «Судовий інформаційний центр», м. Київ на користь  Закритого акціонерного товариства «Навчально –виробничий комбінат «Полі бланк», м. Луганськ, вул. Оборонна, 122, код 05407485  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., видав платіжну квитанцію з матеріалів справи.     

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 16.05.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                         Т.А.Василенко